Уночі Володимир Путін передав Україні чергову позитивну відповідь на пропозиції про мир. Автор тексту вважає, що президент США Дональд Трамп має рацію, коли каже, що Путін хоче миру, однак ідеться про мир, у якому для України немає місця.
Чому Україна не погоджується на такий мир?
Автор наголошує: українці хочуть жити й не хочуть помирати, а відмова капітулювати іноді трактується як непоступливість у переговорах. Україну звинувачують у провокуванні війни — через слабкість або прагнення до ЄС і НАТО, нібито утиски російської мови, культури та УПЦ МП, неприйняття авторитаризму й корупції, а також через роль у розпаді СРСР. Путін і чимало росіян називають розпад Союзу «найбільшою геополітичною катастрофою ХХ сторіччя».
Серед приводів для звинувачень автор згадує також небажання України бути зоною виключних російських інтересів і «молодшою сестрою». Він порівнює пошук виправдань для нападу з провокацією в Гляйвіці, підпалом Рейхстагу та вибухами гексогену в російських будинках перед війною в Чечні. На його думку, коли є хижак і жертва, привід знайдеться.
«Неготовність України капітулювати є скалкою в дупі всіх глобальних гравців», — пише автор. Він вважає, що український спротив показує: сильний не завжди перемагає слабшого, якщо той бореться за правду й власне життя. Для пояснення цієї думки автор наводить історію Давида і Ґоліафа.
Чому автор говорить про знецінення українського спротиву?
У тексті йдеться про прагнення Дональда Трампа знецінити Україну розповідями про тисячу танків, що нібито потонули в багнюці через помилку російського генерала. У відповідь автор іронічно стверджує, що українці «викопали Чорне море», через що затонув крейсер «Москва».
Автор додає, що знецінення стійкості України лунає як ззовні, так і всередині країни. Він наводить слова Ґолди Меїр: «Ми хочемо жити. Наші сусіди хочуть бачити нас мертвими. Це залишає не надто багато простору для компромісу». Інша її цитата звучить так: «Краще отримувати ноти протесту, ніж телеграми співчуття».
Завершуючи текст, автор зазначає, що не написав нічого нового, а лише хотів, щоб читачі ще раз замислилися. Експерти, які аналізували сценарії завершення війни за допомогою методології форсайту, назвали описаний сценарій «Глобальний ДНР».