У 1869 році на віддалений вулканічний острів Сокорро в Тихому океані доправили близько ста овець для розведення на ранчо. Без хижаків тварини здичавіли, і до 1960 року їхня чисельність сягнула приблизно п’яти тисяч особин.
Що сталося з островом і стадом
- Острів входить до архіпелагу Ревільягігедо, має площу близько 132 квадратних кілометрів і 117 видів рослин, з яких близько 27% ендемічні.
- До 1988 року полювання зменшило популяцію приблизно до двох тисяч овець, проте випас лишався головним джерелом порушень.
- Рослинний покрив зник приблизно на 30% поверхні; втрачено понад 2000 гектарів природної рослинності.
- Програма викорінення тривала з 2009 по 2012 рік: з повітря вилучили 1257 овець, на землі — ще 505, загалом 1762 тварини.
- Порівняння супутникових знімків 2008 і 2013 років показало приріст рослинного покриву на близько 1452 гектарах, тобто приблизно на 11% площі острова.
Місцева наземна фауна формувалася в ізоляції від великих травоїдних ссавців. Вівці пристосувалися до умов острова і почали знищувати рослинність: пошкоджували саджанці, порушували шар опалого листя й ущільнювали ґрунт на стежках і місцях відпочинку. Оголений ґрунт легше розмивали сильні дощі й тропічні шторми. Сокорро лежить на шляху циклонів, тож стік води формував глибокі яри.
Наслідки вийшли за межі рослин і ґрунту. Здичавілі вівці знищили приблизно третину середовища існування. Разом зі здичавілими котами вони сприяли зникненню з дикої природи сокоррської голубки та сокоррської карликової сови.
Кампанія поєднувала повітряні й наземні методи. На завершальному етапі частині овець наділи радіометричні нашийники й випустили, щоб знайти решту тварин; пізніше залучили мисливських собак. Мета була не скоротити стадо, а викорінити здичавілих овець повністю. Після зняття пасовищного тиску дослідники перевіряли, чи відновиться екосистема сама.
Відновлення стосувалося не лише кількості рослин. Стан ґрунту також почав поліпшуватися. Дослідження, опубліковане в журналі Forests, зафіксувало ці зміни на ландшафті острова.
Овець завезли для господарства, і за відсутності природних ворогів вони стали одним із головних чинників деградації ізольованої екосистеми; після їхнього вилучення рослинний покрив і ґрунт почали відновлюватися без додаткового втручання в межах описаного спостереження.