День міста Херсон: свято стійкості над Дніпром

Третя субота вересня в Херсоні пахне яблуками з приватних садів, теплою водою Дніпра і порохом — гірким, ще не вивітреним з вулиць після нічних обстрілів. Це місто святкує свій день народження не салютами на площі Свободи, як колись, а тихою впертістю — кожним відкритим вранці магазином, кожним концертом у бомбосховищі, кожним прапором, який досі тримається на флагштоці серед слідів від уламків.

День міста Херсон — це вже не просто календарна дата. Це маркер ідентичності, точка відліку для покоління, яке вистояло окупацію, дочекалося звільнення 11 листопада 2022 року і тепер живе в зоні щоденного ризику. У 2026 році свято припадає на 19 вересня, і Херсон зустрічає його у статусі міста-героя — без феєрверків, але з тією глибиною, яка з’являється лише після випробувань.

Розповімо, коли саме виникло місто, чому дата святкування досі викликає суперечки, як змінилися традиції після повномасштабної війни і що сьогодні означає для херсонця святкувати рідне місто.

Коли святкують День міста Херсон у 2026 році

Офіційно свято закріплене за третьою суботою вересня — традиція ще радянського періоду, яку місто зберегло і після здобуття Україною незалежності. Логіка проста: у червні, коли Катерина ІІ підписала указ про заснування фортеці, всі у відпустках, тож радянська влада зсунула святкування на вересень, ближче до початку нового сезону. Так пояснював цю особливість херсонський краєзнавець Єгор Сидорович під час лекції в обласній бібліотеці імені Олеся Гончара.

У 2026 році третя субота вересня припадає на 19 число. Це означає, що основні заходи — урочистості, виставки, виступи — традиційно проходять саме цього дня, хоча програма зазвичай розтягується на всі вихідні з п’ятниці по неділю. Минулі роки додали суттєву поправку: через постійну загрозу обстрілів масові скупчення на відкритих майданчиках стали неможливими, і свято перенеслося у простір укриттів, культурних центрів і онлайн-трансляцій.

Дані наведено за матеріалами Херсонської міської ради та довідкового календаря українських свят. Двохсотп’ятдесятиріччя у 2028 році вже зараз обговорюють у середовищі громадських організацій — попри війну, херсонці планують зробити ювілей особливим.

Історія заснування: глибше, ніж 1778 рік

Офіційна дата «народження» Херсона — 18 червня 1778 року, коли Катерина ІІ підписала указ про закладення Херсонської фортеці. Керівником будівництва призначили Івана Ганнібала, двоюрідного діда Олександра Пушкіна, а проєкт розробив архітектор Адміралтейств-колегії Михайло Вєтошніков. До 1788 року земляне укріплення в основному завершили — це був зразок фортифікаційного мистецтва свого часу.

Але історія, замкнена в одну імперську дату, — це лише фасад. На місці сучасного Херсона ще задовго до указу існували запорозькі зимівники. У 1737 році під час російсько-турецької війни запорізькі козаки кошового отамана Івана Малашевича звели тут земляне укріплення. До імперського заволодіння цими землями територія належала Перевізькій паланці Війська Запорозького — адміністративній одиниці Січі, де постійно перебували до двох сотень козаків, чумаків, плотогонів і корчмарів.

На «Генеральній мапі по річці Дніпро від Києва до Очакова» 1757 року вже фігурує назва «Херсон» — за 20 років до «офіційного» заснування. А ще раніше, у XI столітті, на італійських мапах дельта Дніпра позначалася як Олешшя — давнє слов’янське поселення на шляху «з варяг у греки». Поруч існувала Олешківська Січ — період запорозького козацтва 1711–1734 років, коли козаки змушені були переселитися на території під владою Кримського ханства.

Херсон не «подарувала» імперія — імперія лише розширила і перейменувала на свій лад те, що тут жило століттями. Українські майстри будували перші кораблі Чорноморського флоту в херсонських верфях, а козаки колишньої Січі складали кістяк екіпажів.

Саме в Херсоні 1783 року сформували Чорноморську козацьку флотилію — фактично єдину боєздатну морську частину тогочасного флоту. Тож святкуючи День міста, херсонці згадують не катерининський фасад, а власну, набагато глибшу історію — степову, козацьку, торговельну, багатоетнічну.

Херсон — місто-герой: новий зміст свята

З 24 лютого 2022 року історія Херсона розкололася навпіл — на «до» і «після». Місто стало єдиним обласним центром, який Росія захопила на початку повномасштабного вторгнення. Окупанти увійшли 1 березня 2022 року, і цей день обернувся трагедією Бузкового гаю, коли майже беззбройних тероборонців у цивільному розстріляли загарбники.

Вісім із половиною місяців окупації херсонці пам’ятають по-різному: проукраїнські мітинги під дулами автоматів, підпільні чати, синьо-жовті стрічки на лавках, листівки, акції непокори. Російська влада намагалася провести псевдореферендум і навіть «святкувала» День міста — окупаційні керівники намагалися прив’язати дату до Катерини, Суворова й Ушакова. Це викликало особливу огиду в реальних мешканців, які до того дня не повернулися.

11 листопада 2022 року ЗСУ увійшли в Херсон. Сцени звільнення стали символом усієї війни: люди обіймали солдатів на площі Свободи, співали «Ой у лузі червона калина», ридали від щастя в темряві — електроенергії не було. У 2022 році Херсону присвоїли почесне звання «Місто-герой України» за масовий героїзм мешканців. Це звання тепер невіддільне від Дня міста — кожне святкування фактично є подвійною датою.

Після звільнення прийшли нові випробування. Російські війська закріпилися на лівому березі Дніпра і щодня обстрілюють місто з артилерії, мінометів, скидають бомби з безпілотників. За даними «Бої за Херсон», станом на кінець 2022 року в місті залишилося близько 20 % довоєнного населення — приблизно 60–70 тисяч людей. Сьогодні населення поступово зростає, але ситуація залишається складною.

Як святкують День міста сьогодні: формат, що змінився

Гучних концертів на набережній Ушакова більше немає. Феєрверки заборонені — занадто схожі на сигнал для коригувальників. Масові скупчення стали небезпечними. Але це не означає, що свято зникло. Воно змінило форму, але збереглося, і місцеві говорять про нього з особливою теплотою — як про щось своє, чого ніхто не відбере.

Які формати наразі практикують у Херсоні:

• Камерні концерти та виставки в укриттях, культурних хабах, бібліотеках, де є укриття поруч
• Презентації краєзнавчих проєктів — як-от інтерактивна карта «На перехресті епох», яку представила громадська організація для популяризації справжньої історії регіону
• Підтримуючі акції на кшталт Дня усиновлення, який у 2025 році провели разом із Днем міста
• Відеопривітання керівництва міської військової адміністрації, які транслюються у соцмережах
• Тематичні екскурсії історичним центром (за погодних умов і безпекової ситуації)
• Збір коштів на ЗСУ, благодійні ярмарки в безпечних локаціях

Така трансформація — це не втрата, а адаптація. Херсонці навчилися святкувати без афіш на стовпах і без оркестрів на головній сцені. Свято тепер живе в розмовах, у спільних обідах у дворах, у фотографіях довоєнного Херсона, якими діляться в чатах. Місто стало інтимнішим у своєму святкуванні — і від того, як кажуть самі мешканці, ще ріднішим.

Що варто знати про Херсон сьогодні

Місто розташоване на правому березі Дніпра, за приблизно 25 кілометрів від Чорного моря. Це найбільший порт нижнього Подніпров’я, важливий залізничний вузол і колишня промислова столиця півдня України. До війни тут працювали суднобудівні заводи, бавовняний комбінат, консервні підприємства. Знамениті херсонські кавуни — окрема культурна категорія, бренд, відомий за межами країни.

Інформація зібрана з відкритих джерел — Херсонської обласної державної адміністрації та Державного архіву Херсонської області. Сучасна чисельність населення відрізняється від довоєнної: значна частина мешканців виїхала, частина повертається після звільнення правобережжя.

Традиції, які зберігають серед війни

Незважаючи на обмеження, певні традиції святкування міцно тримаються в херсонському житті. Це ті символічні дії, що допомагають зберегти зв’язок поколінь і підкреслити: ми тут, ми вдома, ми святкуємо.

Ось що залишається незмінним:

• Покладання квітів до пам’ятників і меморіалів полеглим захисникам
• Випікання традиційних кавунових страв і поділ ними з сусідами та військовими
• Вшанування звання «Місто-герой» — спеціальні церемонії з прапором
• Особисті ритуали родин — фотографії в улюблених місцях, спільні обіди, спогади
• Поетичні читання, присвячені рідному місту, у бібліотеках та культурних центрах
• Презентації нових книг і досліджень про Херсонщину місцевими краєзнавцями

Така комбінація державних і приватних, гучних і тихих практик створює неповторну атмосферу свята. Це не калька з мирних довоєнних років, а власний, нинішній спосіб бути херсонцем. І хто святкував поряд із обстрілами хоч раз, той розуміє: гордість за місто стає сильнішою саме тоді, коли його боронять.

Чому Херсон — це більше, ніж дата

Кожне місто має свій характер, але херсонський — особливий. Тут степ зустрічається з річкою, козацька пам’ять — із купецьким минулим, південна теплота — з трагічним досвідом останніх років. День міста перестав бути просто приводом для гуляння. Він став точкою згущення сенсів — про коріння, про територію, про право існувати такими, якими ми є.

Святкування Дня міста Херсон у 2026 році — це не репетиція мирного життя, а саме життя, тільки в нових умовах. Місто-герой не чекає, поки закінчиться війна, щоб згадати про свою історію — воно живе нею просто зараз.

Якщо ви маєте можливість підтримати херсонців — будь-яким способом, від донату на ЗСУ до читання справжньої історії регіону — третя субота вересня хороша нагода. А якщо ви сам херсонець, де б ви не були — у місті, в евакуації, за кордоном — у цей день варто згадати запах дніпрової води, смак свого першого кавуна, голос свого району. Це і є те, що тримає Херсон цілим — не камінь і не дати, а пам’ять його людей.