Проста шизофренія — це історична назва для варіанта перебігу шизофренії, де на перший план виходять негативні симптоми без яскравих галюцинацій чи марень. Хвороба розвивається поступово, мов повільне згасання фарб у житті, коли людина втрачає внутрішній драйв, здатність відчувати радість і підтримувати зв’язки з оточуючими. У сучасній класифікації МКХ-11 та DSM-5 окремий діагноз «проста шизофренія» відсутній, проте розуміння саме цих проявів залишається ключовим для раннього втручання та підтримки.
Негативні симптоми проявляються як відсутність того, що раніше було: мотивації вставати з ліжка, емоційного відгуку на новини чи бажання спілкуватися. Це часто маскується під «лінь», «депресію без сліз» або «зміни характеру», через що допомога приходить із запізненням. Саме тому знання про підступний початок і конкретні ознаки дозволяє близьким та фахівцям діяти швидше, зберігаючи більше функціональності та якості життя.
У практиці психіатрії такі випадки трапляються в 15–25 % пацієнтів із шизофренією, а негативні симптоми загалом присутні у значної частини хворих і суттєво впливають на соціальну адаптацію. Своєчасне розпізнавання відкриває шлях до комплексної підтримки, яка поєднує медикаменти та психосоціальні методи.
Історичний контекст і сучасний статус поняття
Термін «проста шизофренія» ввів Ейген Блейлер на початку XX століття, описуючи форму, де домінують фундаментальні порушення — втрата емоційного контакту зі світом, збіднення мислення та волі, без «додаткових» симптомів на кшталт галюцинацій. У МКХ-10 ця форма мала код F20.6 і чіткі критерії: поступовий розвиток протягом щонайменше року, значне зниження працездатності, соціальна відстороненість, апатія та відсутність будь-яких галюцинацій чи марень упродовж усього періоду.
З переходом на МКХ-11 у 2022 році всі підтипи шизофренії, включно з простою, скасували. Тепер діагностують шизофренію (код 6A20) із специфікаторами щодо перебігу та наявності негативних симптомів. Це рішення пояснюється тим, що клінічна картина рідко буває «чистою» — симптоми часто перекриваються, а поділ на підтипи не завжди допомагав у виборі терапії. Проте описані Блейлером прояви не зникли: вони просто увійшли до спектра негативних симптомів шизофренії загалом.
Ядро симптомів: що саме зникає
Негативні симптоми при простій шизофренії — це не просто «поганий настрій». Це системна втрата функцій, які роблять життя наповненим. Їх поділяють на кілька кластерів, і кожен має свої нюанси.
- Аволіція — відсутність мотивації та здатності розпочинати чи завершувати цілеспрямовані дії. Людина може годинами сидіти, дивлячись у стіну, навіть якщо розуміє, що треба помити посуд чи вийти на прогулянку. Зусилля здається непомірним, ніби кожна дія вимагає подолання невидимої стіни.
- Ангедонія — втрата здатності відчувати задоволення. Улюблена їжа стає безсмаковою, серіал не викликає емоцій, зустріч із другом — порожньою формальністю. Світ ніби втрачає об’єм і глибину.
- Асоціальність — зниження природного потягу до соціальних контактів. Не через страх чи параною, а через відсутність інтересу. Дзвінки від рідних ігноруються не зі злістю, а бо «немає сили».
- Алогія — збіднення мови. Відповіді стають короткими, односкладовими, без деталей. Розмова перетворюється на обмін мінімумом слів.
- Притуплений афект — емоційне «згасання». Обличчя майже не рухається, голос монотонний, реакція на смішне чи сумне — мінімальна або відсутня. Близькі кажуть: «Він ніби не тут».
Когнітивні порушення часто супроводжують цю картину: труднощі з концентрацією, плануванням дня, запам’ятовуванням простих речей. Людина забуває про зустріч, яку сама призначила, або не може скласти список покупок.
Негативні симптоми не з’являються за одну ніч — вони повільно «з’їдають» попередній рівень функціонування, і саме це робить їх особливо підступними.
Таблиця основних негативних симптомів
| Симптом | Клінічний опис | Приклад із реального життя |
|---|---|---|
| Аволіція | Нездатність ініціювати та підтримувати цілеспрямовану діяльність | Студент перестає відвідувати пари, хоча раніше був старанним; пояснює «немає сил» |
| Ангедонія | Зниження або втрата здатності відчувати задоволення | Улюблений гурт більше не викликає емоцій, навіть на концерті |
| Притуплений афект | Зменшення емоційної виразності обличчя, голосу, жестів | На весіллі брата людина сидить із нейтральним обличчям, не реагує на жарти |
| Соціальна відстороненість | Зменшення бажання та здатності підтримувати стосунки | Друзі поступово зникають із життя, бо «він ніколи не відповідає і не пропонує зустрітися» |
Ці прояви рідко бувають ізольованими — вони переплітаються, посилюючи одне одного і створюючи враження загальної «згаслості» особистості.
Підступний початок: як усе починається
На відміну від параноїдної форми з раптовими голосами чи переслідуванням, проста шизофренія розгортається повільно — місяцями й роками. Часто початок припадає на пізній підлітковий або ранній дорослий вік. Людина закінчує школу з хорошими оцінками, вступає до університету чи на роботу — і поступово все «сповзає».
Спочатку падає успішність: пропуски занять, невиконані завдання. Потім звужується коло інтересів — хобі закидаються одне за одним. Соціальні контакти рідшають: спочатку «не до того», потім «не хочеться». Гігієна страждає непомітно — душ рідше, одяг не завжди свіжий. Близькі помічають зміни, але списують на «перехідний вік», стрес чи депресію.
Важлива особливість: людина сама часто не скаржиться на «голоси» чи страх. Вона може відчувати внутрішню порожнечу або просто «немає бажання». Саме тому діагностика затягується на роки.
Чим відрізняється від інших станів
Просту шизофренію легко сплутати з іншими діагнозами, і це одна з причин пізнього звернення.
Шизоїдний розлад особистості формується рано і не має прогресуючого зниження від попереднього рівня. Людина завжди була відстороненою, а не «стала такою».
Депресія зазвичай супроводжується почуттям смутку, провини, суїцидальними думками. При негативних симптомах шизофренії емоційне тло часто «плоске» — немає ні глибокої печалі, ні тривоги.
Аутизм спектра проявляється з раннього дитинства стереотипіями, особливостями сенсорної обробки та комунікації. Прогресуюче погіршення у 18–25 років рідше типове для аутизму.
Вторинні негативні симптоми можуть виникати на тлі депресії, побічних ефектів ліків чи через ізоляцію, спричинену позитивними симптомами. У «чистій» простій формі негативні симптоми первинні — вони є частиною самої хвороби.
Вплив на життя людини та родини
Для самої людини життя перетворюється на серію зусиль, які раніше були автоматичними. Встати, почистити зуби, приготувати їжу — кожна дія вимагає свідомого рішення і величезної внутрішньої роботи. Багато хто описує стан як «ходіння по воді» — ніби весь світ став густим і важким.
Родина переживає власну драму. Батьки бачать, як дитина, яка ще вчора мріяла про кар’єру, тепер цілими днями лежить у кімнаті. Друзі віддаляються, бо «він став нудним». Непорозуміння наростає: «Ти просто лінивий!», «Візьми себе в руки!». Такі фрази лише поглиблюють ізоляцію.
Фінансові та соціальні наслідки накопичуються: втрата роботи чи навчання, залежність від родини, ризик безпритульності в запущених випадках. Водночас багато людей з переважанням негативних симптомів зберігають здатність до часткової адаптації при правильній підтримці.
Сучасні підходи до діагностики та лікування
Діагностика сьогодні спирається на повну клінічну картину, історію розвитку та виключення інших причин. Фахівці використовують шкали оцінки негативних симптомів (PANSS, SANS, BNSS), щоб кількісно виміряти вираженість проявів і відстежувати динаміку.
Лікування завжди комплексне. Антипсихотики другого покоління (особливо карипразин, амісульприд у низьких дозах, деякі інші) демонструють кращий профіль щодо негативних симптомів порівняно з препаратами першого покоління. Проте жоден препарат не «вимикає» негативні симптоми повністю.
Психосоціальна підтримка відіграє не меншу роль: когнітивна ремедіація для тренування уваги та планування, тренінги соціальних навичок, підтримувана зайнятість та освіта, сімейна психоосвіта. Регулярні фізичні навантаження, режим сну та харчування також позитивно впливають на загальний стан.
Найкращі результати дає раннє втручання — коли ще не встигли сформуватися стійкі функціональні дефіцити та соціальна ізоляція.
Прогноз і можливості
Прогноз при переважанні негативних симптомів зазвичай обережніший, ніж при формах з яскравими позитивними симптомами. Функціональне відновлення відбувається повільніше, рецидиви можливі. Водночас багато людей досягають стабілізації, повертаються до навчання чи роботи на адаптованих умовах, відновлюють частину стосунків.
Ключові фактори покращення — рання діагностика, регулярний прийом підібраних ліків, активна психосоціальна реабілітація та підтримка родини. Дослідження останніх років підтверджують, що комбінація фармакотерапії з немедикаментозними методами дає кращий ефект, ніж кожен підхід окремо.
Розуміння простої шизофренії як частини спектра негативних проявів шизофренії допомагає не шукати «ідеального» діагнозу, а фокусуватися на конкретних труднощах людини: як повернути хоч частину мотивації, як полегшити спілкування, як зберегти гідність і зв’язок зі світом. Це і є головне завдання сучасної допомоги.
