15 липня — день, коли українці вшановують пам’ять святого рівноапостольного князя Володимира Великого. Саме цього дня 1015 року завершився земний шлях людини, яка назавжди змінила долю Київської Русі та заклала духовний фундамент для майбутньої України. Після переходу Православної церкви України на новоюліанський календар дата змістилася з 28 липня на 15 липня, і тепер свято поєднує церковну пам’ять із національним осмисленням хрещення 988 року.
Цей день для мільйонів Володимирів — не просто іменини. Це нагода відчути зв’язок із предками, з князем, чиє рішення об’єднало розрізнені племена під одним духовним знаменом і відкрило Русь європейській цивілізації. Для решти суспільства 15 липня — нагадування про витоки державності, культури та морального вибору, який і сьогодні резонує в українській ідентичності.
У 2026 році свято припадає на середу, 15 липня. Воно знову нагадує: вибір одного правителя тисячоліття тому продовжує формувати наше уявлення про силу, відповідальність і спадщину.
Коли відзначають День Володимира у 2026 році
Після реформи церковного календаря, яку Православна церква України провела у 2023 році, більшість нерухомих свят зсунулися на 13 днів назад. Колишнє 28 липня перетворилося на 15 липня. Тепер саме ця дата — головна для всіх, хто носить ім’я Володимир.
Раніше багато родин орієнтувалися на старий стиль. Тепер церква чітко вказує: 15 липня — день пам’яті рівноапостольного князя Володимира, хрестителя Київської Русі. Цього ж дня віряни відзначають і річницю хрещення Русі-України. Подвійне значення робить свято особливо вагомим.
Для людей, далеких від церковного життя, дата все одно важлива. Вона стала маркером національної пам’яті. У Києві та інших містах організовують хресні ходи, виставки артефактів, концерти духовної музики. Сім’ї, де є Володимир, збираються за столом, вітають іменинників, згадують історію роду.
Хто такий Володимир Великий: шлях від войовника до просвітителя
Народився Володимир Святославич приблизно 958–963 року. Матір’ю була ключниця Малуша, батьком — великий князь Святослав. Дитинство минуло під опікою бабусі, княгині Ольги, яка вже прийняла християнство. Проте сам юний Володимир спочатку обрав інший шлях — шлях язичницького завойовника.
Після загибелі батька 972 року між братами спалахнула жорстока боротьба за владу. Володимир, спираючись на варязьку дружину та підтримку новгородців, у 980 році захопив Київ, усунувши брата Ярополка. Це був час кривавих усобиць і розширення кордонів. Князь приєднував племена, воював з печенігами, будував язичницьке капище в Києві з ідолами Перуна, Хорса та інших богів.
Літописи не приховують: до хрещення Володимир мав величезний гарем, жив буйно і жорстоко. Саме ця контрастність робить його постать такою людською і водночас величною. Людина, яка знала темряву власної природи, зуміла зробити крок до світла — і повести за собою цілий народ.
988 рік: рішення, що змінило історію
Хроніки описують, як Володимир розглядав різні віри. Посли від булгар-мусульман, хозар-юдеїв, німців-католиків і греків-православних приносили свої аргументи. Князь відправив власних послів подивитися, як моляться інші народи.
Найбільше вразила краса богослужіння у Константинопольській Софії. «Не знаємо, де Бог — на небі чи на землі, — казали посли, — але така краса перевершує все». Політичний розрахунок теж грав роль: шлюб із візантійською принцесою Анною відкривав двері до визнання Русі рівноправним партнером імперії.
988 року Володимир захопив Корсунь (Херсонес), щоб прискорити події. Там, у Криму, він прийняв хрещення. Хрещене ім’я — Василь. Повернувшись до Києва, князь наказав скинути ідола Перуна у Дніпро і почати хрещення населення. Тисячі людей увійшли у води річки. Священики читали молитви, а над містом здіймався дим від згорілих язичницьких святинь.
Це був не просто обряд. Це був цивілізаційний вибір. Християнство принесло писемність, шкільну освіту, церковне право, кам’яне будівництво. Володимир почав карбувати перші руські монети — златники та срібляники — з зображенням тризуба, який через століття стане гербом України.
Вибір Володимира — це не лише релігійний акт. Це свідоме входження Русі до кола європейських християнських держав, крок, який визначив культурний вектор на століття вперед.
День пам’яті 15 липня: чому саме ця дата
15 липня 1015 року Володимир помер у своїй резиденції в Берестовому під Києвом. Літописи згадують, що тіло князя мироточило — ознака святості за тогочасними уявленнями. Канонізували його як рівноапостольного — тобто рівного апостолам за заслугами перед Церквою. Не за чудеса після смерті, а за те, що просвітив цілий народ.
Церква обрала саме день смерті для вшанування. Це традиція для багатьох святих правителів. 15 липня стало точкою, де сходяться особиста пам’ять про князя та колективна пам’ять про хрещення Русі.
Традиції Дня Володимира: як святкують сьогодні
Сучасне святкування поєднує церковні та родинні елементи. Багато родин починають день з відвідин храму. Там правлять літургію, читають акафіст святому Володимиру, освячують воду. Освячену воду потім беруть додому — п’ють на здоров’я, окроплюють оселю.
Для іменинників головне — привітання від рідних і друзів. У селах досі печуть пироги з калиною або вишнями — символи солодкості нової віри. У містах влаштовують фестивалі, ярмарки, концерти.
Ось як може виглядати день для родини, яка хоче відзначити свято змістовно:
- Ранок: спільна молитва або запалення свічки перед іконою святого Володимира.
- День: родинна трапеза з традиційними стравами — варениками, кутею, рибою. Деякі сім’ї готують страви за старовинними рецептами.
- Вечір: розповіді про історію роду, перегляд документальних фільмів про Київську Русь або просто розмова про те, що означає ім’я Володимир для кожного з присутніх.
Свято — це не тільки про минуле. Це можливість передати дітям відчуття приналежності до тисячолітньої традиції, яка почалася з рішення одного князя.
Що не рекомендується робити: сваритися, влаштовувати гучні застілля з надмірним алкоголем, виконувати важку фізичну роботу, яка може завадити духовному настрою дня. Ці правила випливають із загального ставлення до великих свят — день має бути наповнений світлом, а не суєтою.
Інші дати іменин Володимира в церковному календарі
Хоча 15 липня — головний день, православний календар згадує й інших святих з цим ім’ям. Ось основні дати:
| Дата | Святий | Особливість вшанування |
|---|---|---|
| 15 липня | Рівноапостольний князь Володимир Великий | Головний день, пов’язаний із хрещенням Русі |
| 22 травня | Князь Володимир Сербський | Весняне вшанування, менше поширений в Україні |
| 7 червня | Мученик Володимир | Акцент на стійкості у вірі |
| 14 серпня | Преподобний Володимир | Тихе, спокійне вшанування |
Джерело даних — православний календар Православної церкви України.
Спадщина Володимира у сучасній Україні
Ім’я Володимир досі популярне. Воно несе в собі значення «той, хто володіє миром» — і мир тут можна розуміти і як спокій, і як спільноту. Сьогодні це ім’я носять політики, спортсмени, вчені, митці. Кожен з них, свідомо чи ні, продовжує лінію, започатковану князем.
Тризуб на монетах Володимира став прообразом сучасного герба України. Десятинна церква, яку він збудував, була першою кам’яною церквою Русі. Її руїни досі нагадують про витоки нашої державності.
Для просунутого читача важливо розуміти: хрещення 988 року — це не просто релігійна подія. Це політичний і культурний акт, який вивів Русь з ізоляції язичницького світу і зробив її частиною великої європейської традиції. Саме тому в сучасній Україні День Володимира дедалі частіше сприймають як свято державності та культурної ідентичності.
Коли ви вітаєте знайомого Володимира 15 липня, ви торкаєтеся нитки, яка тягнеться від берестівської резиденції 1015 року через століття до сьогоднішнього дня. Ця нитка — не просто ім’я. Це вибір, відповідальність і світло, яке один правитель зумів запалити для цілого народу.
