Віллі Хштоян прожив довге й насичене життя, що охопило майже століття радянської та пострадянської історії. Народжений у Москві 1932 року, він став фахівцем із глибоким знанням Сходу, дипломатом, який представляв країну в гарячих точках Близького Сходу та Південно-Східної Азії, а згодом — керівником одного з ключових зовнішньоторговельних об’єднань. Водночас його ім’я нерозривно пов’язане з легендарною актрисою Надією Румянцевою, чиє рішення залишити кінокар’єру на піку слави заради кохання й дипломатичних мандрівок стало одним із найяскравіших прикладів особистої відданості.
Його кар’єра поєднувала фінансову освіту, володіння рідкісними мовами та практичну роботу в системі Міністерства зовнішньої торгівлі. Віллі Хштоян був не просто чиновником — він адаптувався до кардинальних змін епохи, від холодної війни до ринкових реформ 1990-х, зберігаючи працьовитість і фаховість до глибокої старості. Стаття розкриває деталі його шляху, історичний контекст дипломатичної служби та історію великого почуття, яке пережило десятиліття й кордони.
Особливе місце посідає його роль у житті Надії Румянцевої. Вона, зірка комедії «Дівчата», обрала не сцену, а сімейне життя поряд із чоловіком, супроводжувала його в закордонних відрядженнях і навіть вплинула на рішення інших дружин дипломатів. Їхній союз тривав понад чотири десятиліття й залишив по собі спогади про взаємну підтримку, культурну гнучкість та тиху силу характеру.
Витоки: московське дитинство та вірменське коріння
Віллі Вартанович Хштоян народився 14 червня 1932 року в Москві. Його батько, музикант, приїхав із Єревана до столиці незадовго до народження сина — його запросили до ансамблю пісні й танцю кавказьких народів. У повоєнній Москві, де перепліталися різні культури, маленький Віллі зростав у середовищі, де музика й традиції Кавказу сусідили з радянським побутом. Це раннє знайомство з багатонаціональністю пізніше допомогло йому легко знаходити спільну мову з людьми різних країн і традицій.
Батьківська професія не визначила його шлях, але заклала основу для відкритості до світу. Уже в шкільні роки Віллі виявляв інтерес до мов та історії Сходу — інтерес, який згодом став фундаментом кар’єри. Москва 1930–1940-х років формувала покоління, для якого державна служба часто ставала справою честі та можливістю реалізувати себе в масштабних проєктах.
Освіта, що відкрила двері на Схід
Після школи Віллі вступив на іранське відділення Інституту сходознавства. Три роки навчання дали ґрунтовні знання перської мови та культури регіону. Однак доля розпорядилася інакше: відділення закрили, і юнак доучився на економічному факультеті Московського фінансового інституту, який закінчив 1956 року за спеціальністю «Фінанси».
Саме тут сформувалася унікальна комбінація навичок: глибоке розуміння фінансів поєдналося з мовною підготовкою. Віллі вільно володів перською (фарсі), арабською та кількома іншими мовами. Такий багаж робив його цінним фахівцем для роботи в країнах Близького Сходу та Азії, де радянська дипломатія активно розширювала вплив у 1950–1970-х роках. Під час навчання він остаточно вирішив пов’язати життя з дипломатичною та торговельною сферою — не з європейським напрямком, а саме зі Сходом.
Перші кроки в дипломатії та зовнішній торгівлі
Уже 1958 року Віллі Хштоян розпочав роботу економістом у Російсько-іранському банку в Тегерані. Це стало першим серйозним закордонним досвідом. Згодом він перейшов до системи Міністерства зовнішньої торгівлі СРСР. Тут його кар’єра стрімко розвивалася: він обіймав посаду заступника торговельного представника в Єгипті та в Малайзії.
Робота в цих країнах вимагала не лише фахових знань, а й дипломатичної гнучкості, розуміння місцевої політики та економіки. У Єгипті часів Насера та Садата, а пізніше в Малайзії, що розвивалася як азійський тигр, радянські спеціалісти брали участь у торговельних переговорах, постачанні обладнання та культурному обміні. Віллі Хштоян став одним із тих, хто безпосередньо формував економічні зв’язки Радянського Союзу з країнами, що здобували незалежність або шукали альтернатив західному впливу.
Велике кохання: зустріч із Надією Румянцевою
У середині 1960-х доля звела Віллі з актрисою Надією Румянцевою. Це сталося на дні народження спільного друга. Він почув її дзвінкий, заразливий сміх — і зупинився. Той сміх, який пізніше чули мільйони глядачів у фільмі «Дівчата», де вона зіграла бадьору, життєрадісну Тося, став початком історії, що тривала понад чотири десятиліття.
Вони обмінялися телефонами. Надія запросила Віллі на Новий рік до Будинку кіно. Три роки тривало їхнє знайомство — без поспіху, з поступовим зближенням. 1967 року вони одружилися. Весілля було скромним, у загсі, без пишних церемоній. Частково це пояснювалося вимогами роботи: для закордонних відряджень небажано було відправляти неодружених співробітників. Надія на піку популярності після «Дівчат» та інших стрічок вирішила залишити кінематограф і поїхати за чоловіком.
Вона обрала не прожектори та аплодисменти, а життя в чужих країнах, де доводилося швидко опановувати нові мови, звичаї та роль дружини дипломата.
Разом вони жили в Тегерані, Каїрі та Малайзії. Надія швидко вивчила англійську — всього за пів року. На дипломатичних прийомах вона розповідала анекдоти й перекладала їх, створюючи атмосферу теплоти й гумору. Коли під час подій 1973 року дружин співробітників посольства в Єгипті евакуювали до СРСР, Надія почала домагатися дозволу повернутися до чоловіка. Їй це вдалося: вона прибула торговим судном з Одеси. Її приклад надихнув інших дружин — вони також почали повертатися.
Свідок історії: Єгипет часів війни 1973 року
1971 року Віллі Хштоян прибув до Єгипту з родиною. Наступні роки стали випробуванням і для країни, і для дипломатичного корпусу. У жовтні 1973-го спалахнула Війна Судного дня: Єгипет і Сирія атакували Ізраїль, намагаючись повернути окуповані території Синаю. Для радянських фахівців це був період напруги, невизначеності та швидких рішень.
Віллі став безпосереднім свідком цих драматичних подій. Дипломатична робота в таких умовах вимагала холодного розуму, точної інформації та здатності підтримувати контакти навіть у кризові моменти. Надія, яка супроводжувала чоловіка, показала характер: не просто чекала, а діяла, щоб бути поруч. Їхній досвід у Каїрі — це не лише особиста історія, а й фрагмент великої геополітичної гри, де Радянський Союз підтримував арабські країни, а торгівля та економічна допомога були важливими інструментами.
Повернення до Москви та керівництво «Внешпосылторгом»
Наприкінці 1970-х — на початку 1980-х родина повернулася до СРСР. 1987 року Віллі Хштоян очолив Всесоюзне зовнішньоторговельне об’єднання «Внешпосылторг». На цій посаді він керував постачанням товарів для мережі магазинів «Березка» — спеціальних торговельних точок, де за іноземну валюту або спеціальні чеки можна було придбати імпортні речі: одяг, взуття, автомобілі, побутову техніку.
Для радянських громадян «Березка» була вікном у зовнішній світ, символом дефіциту та привілеїв одночасно. Робота Віллі полягала в організації закупівель за кордоном, логістиці та забезпеченні асортименту. Це була відповідальна позиція, що вимагала розуміння світових ринків, переговорних навичок і вміння працювати в умовах планової економіки. Він залишався на чолі об’єднання до початку 1990-х, коли система почала стрімко змінюватися.
Бурхливі дев’яності: бізнес, випробування та нова реальність
Після розпаду СРСР Віллі Хштоян, як і багато фахівців його покоління, опинився в новій економічній реальності. Він спробував себе в бізнесі — зокрема, пов’язаному з маркетингом спиртних напоїв. Компанії приносили дохід, але 1990-ті принесли й темні сторони: кримінальні структури, «кришування», загрози. 1996 року в заміському будинку на Рубльовці сталася трагічна подія — напад грабіжників. Надію вдарили по голові, що спричинило хронічний головний біль, який супроводжував її до кінця життя.
Після цього інциденту Віллі вийшов із ризикованого бізнесу. Він зосередився на роботі фінансового аналітика та консультанта. До глибокої старості — майже до 90 років — він продовжував консультувати комерційні структури, ділячись досвідом і знаннями. 2020 року родина продала дачу за 45 мільйонів рублів; Віллі тоді ж публічно спростував чутки про фінансові труднощі, наголосивши, що забезпечений і досі працює.
Родинне коло: донька Карина та спадкоємці
У першому шлюбі з Тетяною в Віллі народилася донька Карина — в Ірані. Шлюб тривав недовго, але батько й мати зберегли теплі стосунки та спільно виховували дитину. Карина жила то з одним, то з іншим батьком. З Надією Румянцевою Карина склала добрі, майже материнські стосунки — Надія замінила їй маму в багатьох моментах, хоч власних дітей у пари не було. Вони розглядали можливість усиновлення, але не наважилися.
Карина подарувала дідусеві онука Віллі — названого на честь діда — та правнуків. Таким чином, родинна лінія продовжилася. Віллі Хштоян залишався люблячим батьком і дідусем навіть у найскладніші періоди життя.
Останні роки: працьовитість і спокійне завершення
Після смерті Надії 2008 року Віллі переживав важко — схуд на 17 кілограмів. Він не одружився вдруге. Жив у квартирі на вулиці Черняховського в Москві, продовжував працювати аналітиком, поки дозволяли сили. У пізні роки з’явилися проблеми зі здоров’ям, зокрема згадки про деменцію.
13 травня 2025 року Віллі Хштояна знайшла в квартирі донька Карина. Йому було 92 роки. Попередня причина смерті — наслідки хронічних захворювань та деменції. Його поховали на Ваганьківському кладовищі, на вірменській ділянці, поряд із могилою дружини.
Він прожив життя, де державна служба, сімейна відданість і особиста стійкість переплелися в одну міцну тканину, яку не розірвали ні війни, ні зміни епох, ні особисті втрати.
Спадщина Віллі Хштояна
Віллі Хштоян не був публічною фігурою в класичному розумінні. Його не показували в новинах щодня, і він не прагнув слави. Проте його шлях — це приклад того, як один фахівець може пройти крізь десятиліття, зберігаючи професіоналізм, людяність і здатність до адаптації. Володіння мовами, розуміння Сходу, досвід роботи в складних регіонах — усе це робило його цінним для країни в часи, коли економічні зв’язки з «третім світом» були стратегічно важливими.
Історія його кохання з Надією Румянцевою досі надихає. Вона показує, що навіть у системі, де особисте часто підпорядковувалося службовому, знаходилося місце для справжнього почуття, взаємної підтримки й самовіддачі. Надія залишила сцену, але не втратила себе; Віллі підтримував її і в радості, і в труднощах.
Сьогодні, коли ми дивимося на життя Віллі Хштояна, бачимо не лише біографію дипломата чи чоловіка відомої актриси. Бачимо історію людини, яка вміла чути сміх у натовпі, приймати рішення в кризові моменти, адаптуватися до нових реалій і залишатися вірним собі та близьким до останнього дня. Його спадщина — у спогадах доньки, онуків і всіх, хто знав цю тиху, але сильну людину.
Хронологія основних подій життя Віллі Хштояна
| Рік | Подія | Значення та деталі |
|---|---|---|
| 1932 | Народження в Москві | 14 червня, незабаром після приїзду батька-музиканта з Єревана |
| 1956 | Закінчення Московського фінансового інституту | Спеціальність «Фінанси»; попередньо — навчання в Інституті сходознавства |
| 1958 | Робота в Російсько-іранському банку, Тегеран | Перший закордонний досвід як економіста |
| 1967 | Шлюб з Надією Румянцевою | Реєстрація в загсі; початок спільного життя за кордоном |
| 1971–1973 | Робота в Єгипті, свідок Війни Судного дня | Життя з родиною в Каїрі; Надія повертається після евакуації |
| 1987 | Очолює «Внешпосылторг» | Керує постачанням для магазинів «Березка» до початку 1990-х |
| 1996 | Напад на дачу в Рубльовці | Надія отримала травму голови; Віллі виходить із ризикованого бізнесу |
| 2008 | Смерть Надії Румянцевої | Похована на Ваганьківському кладовищі |
| 2025 | Смерть Віллі Хштояна | 13 травня, знайдений донькою Кариною; похований поряд із дружиною |
Дані для таблиці зібрані з відкритих джерел, зокрема матеріалів сайтів letopis.ru та moskvichmag.ru.
Віллі Хштоян залишив по собі приклад людини, яка не шукала легких шляхів і не зраджувала ні професії, ні коханню. Його історія продовжує жити в спогадах рідних і в тих, хто цікавиться маловідомими сторінками радянської дипломатії та людських доль, що стоять за великими подіями.
