Міжнародний день акушерки відзначають щороку 5 травня в понад п’ятдесяти країнах. Це не просто професійне свято, а глобальне визнання внеску фахівчинь, які супроводжують жінку від перших тижнів вагітності до післяпологового періоду. Їхня робота безпосередньо впливає на рівень материнської та дитячої смертності, якість репродуктивного здоров’я та емоційне благополуччя сімей. У 2026 році тема кампанії «Один мільйон більше акушерок» чітко формулює головний виклик: світ потребує суттєвого збільшення кількості підготовлених спеціалісток, щоб забезпечити якісну допомогу кожній жінці.
В Україні акушерки продовжують працювати в умовах воєнного часу, коли материнська смертність зросла майже на 40 % — з 18,9 до 25,9 випадків на 100 тисяч живонароджених за даними останніх звітів. Попри пошкодження пологових закладів, переміщення населення та психологічне навантаження, вони зберігають безперервність допомоги. Це свято стає моментом не лише для привітань, а й для розмови про те, як суспільство може системно підтримувати професію, що стоїть біля самого джерела життя.
Глибоке розуміння ролі акушерок поєднує історичний контекст, сучасні доказові практики та конкретні виклики. Для початківців це можливість побачити професію не як «допомогу під час пологів», а як цілісну систему підтримки жінки. Для досвідчених читачів — нагода оцінити, чому модель, орієнтована на жінку, часто демонструє кращі показники задоволеності та безпеки порівняно з надмірно медикалізованою допомогою.
Давня традиція повитух та шлях до професійного визнання
В українській культурі постать баби-повитухи завжди займала особливе місце. Вона володіла знаннями про трав’яні збори, техніки масажу, дихання та ритуали, що допомагали жінці фізично й емоційно перейти через пологи. Знання передавалися поколіннями, часто від матері до доньки чи учениці, і поєднували практичні навички з елементами сакрального — привітання новонародженого в людський світ. Така традиція існувала в багатьох культурах: від стародавнього Єгипту та Греції до біблійних згадок про повитух.
З розвитком наукової медицини в XIX–XX століттях народне акушерство частково витіснили лікарняні практики. Пологи стали більш контрольованими, але іноді втрачали індивідуальний підхід. Професійне становлення акушерства як окремої дисципліни відбулося паралельно з появою перших шкіл та асоціацій. 1919 року була заснована Міжнародна конфедерація акушерок (ICM), яка об’єднала фахівчинь з різних країн і почала формувати єдині стандарти освіти та практики.
Ідея щорічного вшанування народилася 1987 року на конференції ICM у Нідерландах. З 1991 року день відзначають регулярно, а з 1992-го він набув офіційного міжнародного статусу. Сьогодні ICM об’єднує десятки асоціацій і продовжує виступати головним рушієм розвитку професії.
Що саме робить акушерка: від пренатального періоду до післяпологової підтримки
Сучасна акушерка — це не просто людина, яка приймає дитину. Вона веде жінку впродовж усієї вагітності: проводить огляди, моніторить стан плода та матері, дає рекомендації з харчування, фізичної активності та психологічної підготовки. Під час пологів акушерка забезпечує безпечний перебіг, використовує доказові методи знеболення, підтримує активні позиції та мінімізує непотрібні втручання. Після народження вона допомагає з першим прикладанням до грудей, навчає технікам грудного вигодовування та стежить за станом матері в ранньому післяпологовому періоді.
- Пренатальне спостереження включає регулярні консультації, виявлення факторів ризику та своєчасне направлення до лікаря за потреби. Такий підхід дозволяє уникнути багатьох ускладнень ще до пологів.
- Під час пологів акушерка поєднує технічні навички з емоційною підтримкою: допомагає жінці дихати, рухатися, приймати зручні пози, зменшуючи страх і біль без зайвих медикаментів.
- Післяпологова допомога охоплює контроль загоєння, профілактику депресії, підтримку лактації та консультування з питань контрацепції та планування сім’ї.
- Освітня функція — проведення занять для вагітних, поширення знань про репродуктивне здоров’я в громадах, особливо в сільській місцевості.
Кожна з цих складових працює як єдина система. Коли жінка відчуває постійну підтримку однієї фахівчині від початку вагітності до виписки, рівень тривоги знижується, а довіра до власного тіла зростає. Дослідження repeatedly показують, що така модель зменшує кількість кесаревих розтинів, епізіотомій та інших втручань без погіршення показників безпеки.
Порівняння моделей допомоги: чому вибір має значення
| Аспект | Модель акушерської допомоги | Медична модель (лікарська) | Вплив на жінку та родину |
|---|---|---|---|
| Рівень втручань | Низький, пріоритет природному перебігу | Вищий, частіше епізіотомії та кесареві | Швидше відновлення, менше травм, вища задоволеність |
| Тривалість контакту | Безперервна підтримка однієї фахівчині | Часті зміни персоналу | Зменшення тривоги, міцніший емоційний зв’язок |
| Фокус допомоги | Жінка як активна учасниця | Процес як медична процедура | Більше відчуття контролю та гідності |
| Вартість для системи | Нижча за рахунок меншої кількості ускладнень | Вища через додаткові втручання | Економія ресурсів та кращі довгострокові результати |
Ці відмінності не означають протистояння двох підходів. Найкращі результати дає співпраця, коли акушерка та лікар працюють як команда, а рішення приймаються спільно з жінкою. Модель, де акушерка веде низькоризикові пологи, а лікар втручається лише за потреби, визнана ВООЗ однією з найбільш ефективних.
Глобальні виклики та кампанія 2026 року «Один мільйон більше акушерок»
Світ потребує приблизно одного мільйона додаткових акушерок, щоб задовольнити базові потреби в сексуальному, репродуктивному, материнському та підлітковому здоров’ї. Без термінових інвестицій у освіту, працевлаштування, регуляцію та лідерство дефіцит зберігатиметься, а наслідки відчують мільйони жінок і новонароджених.
Міжнародна конфедерація акушерок запустила відповідну петицію та кампанію, яка закликає уряди збільшити фінансування підготовки, забезпечити гідну оплату праці та створити умови, щоб акушерки могли працювати на повну потужність. Дослідження показують: коли фахівчині отримують якісну освіту за міжнародними стандартами, справедливу винагороду та підтримку, показники материнської та дитячої смертності падають, кількість непотрібних втручань зменшується, а допомога стає доступнішою й поважнішою.
Особливо гостро проблема стоїть у країнах з низьким і середнім рівнем доходу, у сільській місцевості та в зонах гуманітарних криз. Акушерки часто стають єдиними доступними фахівцями для віддалених громад. Їхня відсутність означає, що жінки змушені долати десятки кілометрів або народжувати без кваліфікованої допомоги.
Акушерки в Україні: реалії воєнного часу та незламність професії
В Україні материнська смертність зросла майже на 40 % у 2023–2024 роках порівняно з попереднім періодом. Причини — пошкодження інфраструктури, стресове навантаження, переміщення жінок і обмежений доступ до медичної допомоги в деяких регіонах. Попри це, тисячі акушерок продовжують щоденну роботу в пологових будинках, жіночих консультаціях та на виїздах.
Українські фахівчині поєднують класичну медичну підготовку з гнучкістю, якої вимагає воєнний контекст. Деякі з них надають допомогу в укриттях, працюють з внутрішньо переміщеними особами, підтримують жінок, які народжують у складних умовах. Міжнародна допомога — обладнання, медикаменти, тренінги — частково компенсує брак ресурсів, але системні інвестиції в кадри залишаються критично важливими.
Освіта акушерок в Україні здійснюється переважно у фахових медичних коледжах. Програми поєднують теоретичну підготовку з великою кількістю практичних годин у пологових залах. Після базової освіти фахівчині можуть проходити спеціалізацію та підвищувати кваліфікацію. Сучасні стандарти все більше орієнтуються на доказову медицину та повагу до вибору жінки.
Як підтримати акушерок і професію на практиці
Кожен може долучитися до підтримки. Почати можна з простого: подякувати акушерці, яка була поруч під час ваших пологів або пологів близьких. Більш системно — поширювати інформацію про важливість професії, підтримувати петиції ICM та національні ініціативи, виступати за збільшення фінансування підготовки кадрів.
- Вагітні жінки та їхні партнери можуть обирати модель допомоги з участю акушерки, ставити запитання про підхід до пологів і вимагати поваги до своїх рішень.
- Медичні заклади та адміністрації — впроваджувати моделі спільної роботи акушерок і лікарів, створювати умови для безперервної освіти.
- Громадські організації та волонтери — допомагати з гуманітарною підтримкою пологових закладів, організовувати тренінги з психологічної стійкості для персоналу.
- Політики та донори — інвестувати в довгострокові програми підготовки та працевлаштування акушерок, особливо в регіонах з найбільшим дефіцитом.
Підтримка професії — це інвестиція не лише в здоров’я сьогоднішніх матерів, а й у майбутнє наступних поколінь. Коли акушерка має ресурси, знання та повагу суспільства, вона може дати кожній жінці те, що найважливіше: відчуття безпеки, гідності та сили в момент, коли народжується нове життя.
Професія акушерки еволюціонує разом зі світом: з’являються елементи телемедицини для віддалених районів, симуляційні тренінги для відпрацювання рідкісних ситуацій, міждисциплінарна співпраця з психологами та соціальними працівниками. Проте головне залишається незмінним — людський контакт, довіра та глибоке розуміння того, що кожні пологи — це унікальна історія, в якій акушерка відіграє одну з найважливіших ролей. 5 травня — день, коли світ має можливість не просто привітати цих фахівчинь, а й зробити конкретні кроки, щоб їх ставало більше, а умови роботи — кращими.
