Марс — четверта планета від Сонця, майже вдвічі менша за Землю, з гравітацією лише 38 % від земної. День тут триває 24 години 39 хвилин, рік — 687 земних діб, а атмосфера на 95 % складається з вуглекислого газу. На поверхні панують температури від –125 °C до +20 °C, а середнє значення тримається біля –63 °C.
Червоний колір планеті надає оксид заліза в пилу. Найвища гора Сонячної системи — Олімп (понад 21 км), а найдовший каньйон — Долина Марінера (близько 4000 км). Два супутники — Фобос і Деймос — мають неправильну форму, а під поверхнею ховаються запаси водяного льоду та, можливо, рідкої води.
Сучасні ровери Curiosity і Perseverance продовжують відкривати органічні молекули та сліди стародавніх озер, а 2025–2026 роки принесли дані про електричні розряди в пилових вихорах і складні вуглецеві сполуки в гірських породах.
Червона планета завжди притягувала погляди. Її іржавий відтінок видно навіть неозброєним оком, а за ним ховається світ, який одночасно знайомий і чужий. Гравітація дозволяє стрибати майже втричі вище, ніж на Землі, день майже збігається з земним, а сезони тягнуться вдвічі довше. Водночас атмосфера настільки тонка, що рідина на поверхні миттєво закипає або замерзає, а сонце сідає синім, а не червоним.
Розміри, орбіта та гравітація Марса
Діаметр Марса становить приблизно 6792 кілометри — трохи більше половини земного. Маса дорівнює лише 10,7 % маси Землі, тому прискорення вільного падіння сягає 3,71 м/с². Людина вагою 80 кг на поверхні важила б близько 30 кг. Ця легкість змінює все: камені падають повільніше, пил піднімається легше, а майбутні колоністи зможуть пересуватися з незвичною легкістю.
Орбіта витягнута сильніше за земну. Середня відстань до Сонця — 228 мільйонів кілометрів. Один оберт навколо зірки займає 687 земних днів, або 669 марсіанських сол. Нахил осі майже як у Землі — 25,2°, тож сезони є, але кожен із них триває майже вдвічі довше. Зима в південній півкулі особливо сувора, бо Марс тоді перебуває далі від Сонця.
Атмосфера, температура та клімат
Атмосфера Марса на 95,32 % складається з вуглекислого газу, далі йдуть азот (2,7 %) і аргон (1,6 %). Тиск біля поверхні становить у середньому 6,1 мілібар — у 160 разів менше, ніж на рівні моря на Землі. Такий тиск відповідає висоті близько 35 кілометрів над земною поверхнею. Дихати без скафандра неможливо: кисню всього 0,145 %.
Температура коливається від –125 °C на полюсах узимку до +20 °C (іноді до +35 °C) на екваторі вдень. Середня по планеті тримається біля –63 °C. Через тонку атмосферу тепло майже не утримується, тому перепад між днем і ніччю може сягати 80–100 градусів. Узимку до 20 % атмосферного вуглекислого газу замерзає на полюсах, утворюючи сухі льодові шапки, які потім знову випаровуються.
Пилові бурі — окрема історія. Вони можуть охопити всю планету й тривати місяцями. У 2018 році така буря «вбила» ровер Opportunity, покривши сонячні панелі товстим шаром пилу. Вітри дмуть зі швидкістю до 100 км/год і більше, але через низьку щільність повітря їхня сила набагато слабша, ніж здається.
Рельєф: гіганти, яких не знає Земля
Олімп Монс — щитовий вулкан висотою 21,3–21,9 км над середнім рівнем поверхні. Його основа простягається на 600 кілометрів. Якби його перенести на Землю, він би накрив майже всю територію Франції. Схили пологі — лише близько 5°, тому з вершини горизонт здається близьким, а сама гора виглядає меншою, ніж є насправді. Останні лавові потоки датують віком близько 2 мільйонів років, тож вулкан може бути не остаточно згаслим.
Долина Марінера — система каньйонів завдовжки понад 4000 кілометрів, завширшки до 200 км і глибиною до 7–11 км. Вона в десять разів довша за Великий Каньйон і могла б простягнутися від Лос-Анджелеса майже до Нью-Йорка. Утворення пов’язують із тектонічними напруженнями та зсувами, які відбувалися мільярди років тому.
На півночі лежить величезна рівнина Бореаліс, можливо, колишнє дно океану, що покривав третину планети. На півдні — стародавні кратери та височини. Пил іржавого кольору покриває майже все, а під ним — базальтові породи, багаті на залізо.
| Параметр | Марс | Земля |
|---|---|---|
| Діаметр | 6792 км | 12 742 км |
| Гравітація | 0,38 g | 1 g |
| Довжина доби | 24 год 39 хв | 24 год |
| Рік | 687 земних днів | 365 днів |
| Середня температура | –63 °C | +15 °C |
| Атмосферний тиск | 6,1 мбар | 1013 мбар |
Дані зібрані за матеріалами NASA та ESA.
Супутники Фобос і Деймос
Фобос і Деймос відкрив Асаф Голл у 1877 році. Обидва мають неправильну «картопляну» форму й, ймовірно, є захопленими астероїдами. Фобос — більший, близько 22 км у діаметрі, обертається на висоті лише 6000 км і робить три оберти за марсіанську добу. Він поступово наближається до планети. Через 30–50 мільйонів років гравітаційні сили розірвуть його, і уламки можуть утворити кільце.
Деймос менший — близько 12 км — і обертається далі, майже на 20 000 км. Обидва супутники покриті кратерами й виглядають темними. З поверхні Марса Фобос сходить і заходить двічі на день, а його тінь іноді пробігає по поверхні.
Вода, лід і сліди минулого життя
Сьогодні рідка вода на поверхні нестабільна. Проте під полярними шапками й у ґрунті є величезні запаси водяного льоду. Радарні дані показують можливі підземні резервуари на глибині 11–20 км. У 2024–2025 роках аналіз даних InSight підтвердив наявність рідкої води глибоко під корою.
Докази минулого рясні: висохлі русла річок, дельти, мінерали, що утворюються лише у воді (ярозит, глини). У кратері Єзеро, де працює Perseverance, колись було озеро. У 2025–2026 роках ровер виявив складні органічні молекули — макромолекулярний вуглець — у грязьових породах формації Bright Angel. Ці сполуки можуть мати як біологічне, так і абіотичне походження, але їхня кількість і збереженість вражають.
У 2025 році мікрофон SuperCam на Perseverance вперше зафіксував електричні розряди — «міні-блискавки» — у пилових вихорах. Вони тривають частки секунди, але змінюють хімію атмосфери й можуть пояснювати швидке зникнення метану.
Дослідження Марса: від «Марінера» до наших днів
Перші знімки зблизька зробив «Марінер-4» у 1965 році. Потім були «Вікінги», які сіли в 1976-му. Spirit і Opportunity пропрацювали роки замість запланованих місяців. Curiosity з 2012 року досліджує кратер Гейл і вже пережив сім марсіанських років. Perseverance з 2021-го збирає зразки порід для майбутнього повернення на Землю й виробляє кисень за допомогою приладу MOXIE.
Китайський Zhurong і еміратський Hope також зробили свій внесок. Орбітери MAVEN, Mars Reconnaissance Orbiter і Trace Gas Orbiter стежать за атмосферою, пилом і льодом. У 2026 році MAVEN завершив основну місію, але його дані ще довго служитимуть науці.
- Curiosity виявив понад 20 органічних сполук, серед яких сім раніше невідомих на Марсі.
- Perseverance зібрав десятки зразків і зафіксував найвищу концентрацію складного органічного вуглецю.
- Пилові вихори піднімають дрібні частинки на висоту кількох кілометрів і генерують статичну електрику.
- Полярні шапки змінюють розмір щосезону, впливаючи на атмосферний тиск на кілька відсотків.
Кожен новий сол додає деталі до картини планети, яка колись мала густішу атмосферу, річки й, можливо, мікробне життя.
Культурний слід і майбутнє
Назва «Марс» походить від римського бога війни. Стародавні єгиптяни називали його «Червоним». У XIX столітті «канали» Скіапареллі породили міфи про цивілізацію. Радіопостановка «Війни світів» 1938 року спричинила паніку в США. Сьогодні Марс — символ наступного кроку людства. Плануються місії з повернення зразків, європейський ровер Rosalind Franklin (запуск близько 2028) і, зрештою, пілотовані експедиції.
Червона планета залишається найближчим світом, де можна шукати відповіді на питання про походження життя й майбутнє нашої цивілізації. Кожен новий знімок, кожен аналіз породи й кожен пиловий вихор додають ще одну сторінку до цієї довгої, захопливої історії.
