День міста Кропивницький: історія, традиції та святкування

Третя субота вересня для жителів обласного центру в самому серці України — особлива дата. Саме тоді золотаве листя обрамляє старовинні вулички колишнього Єлисаветграда, у повітрі лунає українська музика, а площі заповнюються святковими ярмарками. Це День міста Кропивницький — свято, яке поєднує гордість за минуле, теплоту сьогодення та надію на майбутнє.

Це місто пережило стільки перейменувань, скільки не зазнало жодне інше обласне місто України: фортеця, Єлисаветград, Зінов’євськ, Кірово, Кіровоград і, нарешті, Кропивницький — на честь батька українського професійного театру. Кожна назва — окремий шар історії, кожен ювілей — нагода згадати, як саме звідси на сцену вийшла «Наталка Полтавка».

У 2026 році місту виповнюється 272 роки, і свято, попри всі випробування воєнного часу, залишається важливим маркером самоідентифікації громади. Розберемо детально: коли святкують, що показують, куди йти й чому цей день — більше, ніж просто запис у календарі.

Коли святкують День міста Кропивницький

Дата свята прив’язана не до конкретного числа, а до дня тижня — третьої суботи вересня. Така прив’язка не випадкова: вересень — місяць золотого українського степу, коли спадає літня спека, але до зимових холодів ще далеко, а парки міста сяють бронзовими відтінками. У 2025 році святкування припало на 20 вересня, у 2026 році очікувано — на 19 вересня.

Цікавий збіг, який мало хто помічає: 16 вересня вважається Днем народження українського професійного театру, і ця дата нерідко припадає на тиждень святкування Дня міста Кропивницький — символічна паралель, адже саме тут Марко Кропивницький поставив першу професійну українську виставу.

Святкування зазвичай розгортається не за один день, а триває цілий тиждень: відкриття виставок, презентації книг, екскурсії, спортивні турніри плавно переходять у головну суботу з концертами та ярмарками. У зв’язку з воєнним станом програма стала камернішою — без масштабних масових скупчень, з пріоритетом для культурних і освітніх форматів.

Історія міста: від фортеці Святої Єлисавети до Кропивницького

Усе почалося з оборонної фортеці. У січні 1752 року сенат на підставі клопотання сербського полковника Івана Хорвата видав указ про створення Нової Сербії та про будівництво фортеці Святої Єлисавети — оборонного бастіону на південних рубежах. Сама фортеця була закладена у 1754 році, і саме цей рік офіційно вважається датою заснування майбутнього міста.

Навколо стін фортеці швидко виросло поселення. У 1753 році греки заснували неподалік Грецьку слободу, прибували переселенці з Македонії, Константинополя, Австро-Угорщини, Бессарабії, Запорізької Січі. Місто розросталося не як військовий, а як торговий центр — на перехресті шляхів між Запоріжжям і Польщею воно швидко стало важливим економічним вузлом.

Перейменування супроводжували місто впродовж усього XX століття. У 1924 році Єлисаветград став Зінов’євськом, у 1934 році — Кірово, у 1939 році, після утворення області — Кіровоградом. І лише влітку 2016 року, в рамках декомунізації, Верховна Рада ухвалила рішення про нову назву — Кропивницький, на честь українського драматурга, актора й засновника українського професійного театру Марка Лукича Кропивницького.

Дані з відкритих джерел Вікіпедії та офіційного туристичного порталу Кропивницької міської ради.

Чому місто назване на честь Марка Кропивницького

Марко Лукич Кропивницький (1840–1910) — постать, без якої важко уявити українську культуру взагалі. Народжений у селі Бежбайраки Єлисаветградського повіту, тобто фактично на території сучасної області, він став засновником першого українського професійного театру. До нього існували аматорські трупи, але саме він у 1882 році створив трупу, яка згодом отримала горду назву — Театр Корифеїв.

Дебют відбувся у жовтні 1882 року на сцені Зимового театру в Єлисаветграді — будівля збереглася до сьогодні й нині відома як Кропивницький академічний обласний український музично-драматичний театр імені М. Л. Кропивницького. Першою виставою стала «Наталка Полтавка» Івана Котляревського — і саме ця подія вважається днем народження українського професійного театру.

Окрема заслуга Марка Кропивницького — у 1881 році він добився скасування останньої норми сумнозвісного Емського указу, який забороняв українські вистави. Завдяки цій боротьбі українська сцена отримала можливість легально існувати. Прізвище «Кропивницький» походить від назви рослини — кропива, і символічно повертає місту глибокі українські корені.

Святкові заходи та програма

Святкова програма традиційно охоплює всі куточки міста — від парку «Ковалівський» до площі Героїв Майдану. У довоєнні роки тут проводили автомотопробіги, виставки сучасних автомобілів, масштабні концерти зі зірками української естради та грандіозні феєрверки. Сьогодні формат скромніший, але не менш душевний.

Що зазвичай входить до програми:

• Безкоштовні оглядові й тематичні екскурсії — особливо популярний маршрут вулицею Гоголя та територією колишньої фортеці
• Виступи місцевих творчих колективів і камерні концерти у парках
• Ярмарки крафтових майстрів, локальних виробників їжі та сувенірів
• Виставки в обласному художньому музеї та краєзнавчому музеї
• Майстер-класи для дітей і дорослих — від гончарства до пісенного мистецтва
• Тематичні вистави в театрі імені Марка Кропивницького
• Презентації нових книг про історію краю та зустрічі з письменниками

Програму щороку погоджують ближче до самої дати — за два тижні до свята міська рада оприлюднює деталі заходів і локації. Більшість подій безкоштовні, інклюзивні та орієнтовані на сімейний відпочинок. Якщо плануєте відвідати свято, варто слідкувати за анонсами на офіційних каналах міської ради.

Що подивитися в Кропивницькому на День міста

Подорож містом краще починати з його серця — фортеці Святої Єлисавети. Розташована за адресою вулиця Ушакова, 1, вона є тим первинним зерном, з якого виріс увесь Кропивницький. Збереглися казарми, де наприкінці XVIII століття розташовувався полк під командуванням генерала Кутузова. Вали фортеці нагадують зорю — це класичний приклад бастіонної системи укріплень XVIII століття.

Друга обов’язкова локація — той самий Театр Корифеїв, де у 1882 році народився український професійний театр. Будівля, відкрита у 1867 році під час Георгіївського ярмарку, побудована у стилі класицизму з елементами бароко. Її фронтон прикрашають статуї муз — Мельпомени, Талії та Терпсихори. Якщо пощастить — у День міста тут можна потрапити на спеціальну виставу.

Не пропустіть і парк «Ковалівський» з фонтаном, від якого зазвичай стартують екскурсії. На території Меморіально-культурного музею-заповідника Тобілевичів «Хутір Надія» щороку проводиться Всеукраїнський фестиваль театрального мистецтва «Вересневі самоцвіти», започаткований у вересні 1970 року — це фактично культурне продовження Дня міста.

Цікаві факти про Кропивницький

Місто на берегах Інгулу — справжня скарбничка українських «перших». Багато історій про нього звучать як легенди, але всі вони мають документальне підтвердження.

• Перша в Україні електростанція була запущена саме тут — у 1908 році Єлисаветград отримав електричне освітлення раніше за більшість великих міст імперії
• У 1910 році на території сучасного Кропивницького відбулося перше авіашоу у Східній Європі — з літаками з різних країн світу
• Кропивницький — батьківщина не лише Марка Кропивницького, а й інших корифеїв українського театру: тут починали Марія Заньковецька, Панас Саксаганський, Микола Садовський
• Станом на 2025 рік населення міста становить 215 445 осіб — Кропивницький залишається важливим обласним центром Центральної України
• За опитуванням Міжнародного республіканського інституту 2024 року, українською мовою вдома розмовляють 86 відсотків мешканців — це значне зростання порівняно з 27 відсотками у 2017 році
• Місто розташоване майже у географічному центрі України — на берегах річки Інгул, у межах Придніпровської височини

Кожен із цих фактів — окрема історія, яка робить День міста особливим. Це не просто адміністративна дата, а нагода ще раз пригадати, що Кропивницький був і залишається культурним маяком Центральної України, місцем, де народжуються нові ідеї та звідки розходяться хвилі національної самосвідомості.

Як святкують День міста в умовах воєнного стану

Повномасштабна війна, що триває з 2022 року, кардинально змінила формат міських свят по всій країні. Кропивницький не виняток: великих концертів зі сценами на центральній площі, масштабних феєрверків і нічних дискотек більше немає — і це усвідомлений вибір громади. Натомість акцент змістився на смислові, культурні й благодійні події.

Свято у воєнний час — це не відмова від радості, а її переосмислення. Замість шоу — щира зустріч земляків, замість феєрверків — благодійні збори на ЗСУ, замість гучних концертів — камерні читання української поезії. І саме така форма робить День міста глибшим.

Багато заходів проводять у закритих приміщеннях — театрах, бібліотеках, музеях, де є укриття. Місцеві жителі влаштовують вуличні «толоки», прибирають парки, висаджують дерева на честь захисників. Кропивницькі волонтерські організації використовують це свято як майданчик для збору коштів на потреби військових — і відгук громади щоразу зворушує.

Поради для гостей міста

Якщо ви плануєте відвідати Кропивницький на День міста, кілька практичних рекомендацій допоможуть зробити поїздку комфортною й насиченою.

• Бронюйте житло заздалегідь — у вересневі вихідні готелі заповнюються швидко
• Зверніть увагу на безкоштовні екскурсії — реєстрація зазвичай відкривається за тиждень до свята
• Спробуйте локальну кухню в кав’ярнях Старого Міста — тут і вареники, і галушки, і фірмові десерти за рецептами єврейської громади Єлисаветграда
• Візьміть зручне взуття — багато цікавого знаходиться в радіусі пішої прогулянки в історичному центрі
• Підготуйте готівку — деякі ярмаркові точки можуть не приймати безготівкову оплату
• Перевіряйте офіційні канали міської ради щодо актуальної програми та можливих змін

Кропивницький — місто, яке вміє дивувати без зайвого пафосу. Тут немає юрб туристів, як у Львові, чи столичної метушні, як у Києві. Натомість є щось важливіше — справжня українська автентичність, теплота провінційного шарму та глибоке відчуття власної історії.

День міста Кропивницький — це не просто календарна дата і не просто привід для гулянь. Це момент, коли 272-річна історія від фортеці Святої Єлисавети до сучасного європейського міста сходиться в одну точку — третю суботу вересня. Це нагода кожному жителю і гостю відчути, як на берегах Інгулу зародилася частинка великої української культурної традиції — і як вона живе далі, попри всі історичні бурі.