День святого Пантелеймона: дата, історія та традиції

Літо в Україні має свій особливий духовний акцент — день, коли вірянам нагадують, що зцілення душі й тіла починається з молитви до того, хто колись безкоштовно лікував жебраків у Нікомедії. Йдеться про великомученика Пантелеймона, чиє ім’я перекладається як «всемилостивий», а в народі його кличуть «Палієм» — за грізну силу літніх блискавок.

Свято об’єднує одразу кілька вимірів: глибоку християнську історію ІІІ–IV століть, церковне богослужіння з молебнями про здоров’я, народну обрядовість з травами та колоссям, а в сучасній Україні — окремий день вшанування лікарів і поранених військових. Ця стаття розкладає по поличках усе, що варто знати про дату, житіє святого, традиції, заборони та символіку.

Окрема увага — календарній реформі. Після переходу Православної церкви України та Української греко-католицької церкви на новоюліанський календар свято «зрушилось» на 13 днів раніше, і це досі викликає плутанину серед вірян. Розберемо, коли саме молитися у 2026 році й чому дата важлива.

Коли відзначають День святого Пантелеймона у 2026 році

Українські церкви, що перейшли на новоюліанський календар, вшановують пам’ять великомученика 27 липня. У 2026 році ця дата припадає на понеділок — день, коли в храмах звершують урочисту літургію з освяченням води та молебнем про здоров’я. Парафії, які продовжують жити за юліанським календарем («старим стилем»), святкують 9 серпня, тобто рівно через 13 днів.

Перехід на новоюліанський календар Помісний собор ПЦУ затвердив у 2023 році, і саме з того часу більшість громад зрівняли дати з католицькою та більшістю православних церков світу. УГКЦ перейшла на новий стиль у вересні 2023 року. Західні християни вшановують святого Панталеона також 27 липня — так що в Україні 2026-го свято відзначається у спільний для більшості конфесій день.

Цікавий нюанс: 27 липня в нашій країні офіційно є й Днем медичного працівника, благословленим обома церквами. Це не випадковість, а свідомий жест — поєднати професійне свято лікарів з пам’яттю їхнього небесного покровителя. Особливої ваги цей збіг набуває в часи війни, коли медики на передовій рятують життя щодня.

Дані звірені з офіційними календарями ПЦУ та матеріалами української Вікіпедії. У 2026-му обидва свята збігаються в один день — а це означає, що молебні та урочистості пройдуть по всій країні одночасно.

Хто такий святий Пантелеймон: житіє та шлях до мучеництва

Народився майбутній цілитель близько 275 року в Нікомедії — велелюдному місті на території сучасної Туреччини (нині — Ізміт). Батько, заможний язичник Євсторгій, дав хлопцеві ім’я Пантолеон, що з грецької перекладається як «лев у всьому». Мати, свята Еввула, була християнкою й виховувала сина у своїй вірі, але рано померла. Тож батько спрямував підлітка спершу до язичницької школи, а згодом — у науку до знаменитого лікаря Євфросина.

Талант юнака був разючим. Невдовзі його помітив сам імператор Максиміан і вже бачив на посаді придворного лікаря. Але доля повернула інакше: на вулицях Нікомедії Пантолеон зустрів пресвітера Єрмолая, який і відкрив йому Христа. Переломним моментом стала зустріч із мертвою дитиною на дорозі, вкушеною єхидною. Юнак помолився іменем Ісуса — і дитина воскресла. Після цього він прийняв хрещення з новим ім’ям Пантелеймон, що означає «всемилостивий».

Подальше життя святого — це послідовне зречення статків і служіння хворим. Успадковане від батька майно він роздав бідним. Безкоштовно лікував усіх, хто звертався, відвідував ув’язнених християн по темницях, зціляв їхні рани. Слава про лікаря-безсрібника швидко поширилася містом — до інших медиків люди ходити перестали. Заздрісні колеги донесли імператору, що Пантелеймон сповідує заборонену віру.

Максиміан вимагав зречення й жертви ідолам. Святий відмовився — і навіть на очах імператора зцілив розслабленого ім’ям Христа. Далі — катування, які за житієм видаються нелюдськими: його підвішували на дереві й палили свічками, рвали залізними кігтями, кидали в кипляче олово, прив’язували важкий камінь і топили в морі, віддавали диким звірам. Жодна з мук не зашкодила. Зрештою імператор наказав відрубати голову. За переказом, з рани потекло молоко замість крові, а суха олива поблизу вмить покрилася плодами.

Глава великомученика Пантелеймона зберігається в Пантелеймонівському монастирі на Афоні, а частинки його мощей розійшлися по храмах усього християнського світу — від Києво-Печерської лаври до парафій у Львові, Рівному, Хусті та десятках інших українських міст.

Покровитель лікарів і воїнів: подвійна символіка

Шанування Пантелеймона тримається на цікавій двоїстості його імен. Пантолеон — «лев у всьому» — підкреслює мужність, грізну силу, готовність витримати будь-які муки за віру. Саме тому Православна церква здавна шанує його як покровителя воїнів. Пантелеймон — «всемилостивий» — розкриває другий бік: милосердя, цілительство, безкорислива допомога стражденним.

На іконах святого зображають молодим юнаком у червоному вбранні. У лівій руці він тримає скриньочку з ліками, у правій — ложечку. Це канонічний образ безсрібника, лікаря, який не бере плати. Червоний колір одягу — символ мученицької крові, а сама постать — нагадування, що тіло й душа потребують зцілення однаково.

В Українській Православній Церкві ім’я Пантелеймона закликають під час таїнства Єлеосвячення (соборування), при освяченні води та в молитвах за немічних. У 2008 році в Україні було засновано Орден святого Пантелеймона — нагороду, яку вручають лікарям за відданість справі, врятовані життя та виняткові досягнення в медицині. За 15 років нагороду отримали понад сто медиків.

В умовах війни шанування святого набуло нового виміру: до нього моляться за поранених військових, за хірургів на фронті, за медиків стабілізаційних пунктів. У багатьох парафіях 27 липня служать окремий молебень за здоров’я воїнів — з поіменним поминанням тих, хто на лінії бойових дій.

Народні традиції та обряди дня

В українській етнічній традиції цей день тісно сплівся з аграрним календарем і отримав другу, «селянську» назву — Палій. Її пов’язували з грізними літніми блискавками: вірили, що того, хто 27 липня (за старим стилем — 9 серпня) працюватиме в полі, може спалити блискавкою разом із врожаєм. Тож польові роботи зупиняли, а час присвячували духовним справам.

Натомість день був присвячений збиранню цілющих трав. Селяни йшли в луги й ліси з самого ранку, перед зривом тричі хрестилися й читали «Отче наш». Звіробій, материнка, м’ята, чебрець, деревій — усе це збирали саме на Пантелеймона, бо вірили, що в цей день рослини мають особливу зцілювальну силу. Зібрані трави сушили й використовували впродовж року для лікувальних відварів.

До церкви несли колоски пшениці для освячення — це мало забезпечити багатий урожай і захист від негоди. У деяких регіонах випікали пиріжки з молодою капустою, але не для свого столу, а щоб роздати малозабезпеченим і пригостити хворих. Така собі практична форма милосердя в дусі самого святого.

Перелік ключових традицій дня:

• Відвідати богослужіння й помолитися перед іконою святого Пантелеймона за здоров’я близьких
• Зібрати лікарські трави з молитвою — їхня сила вважається особливою саме в цей день
• Освятити в храмі колоски пшениці як символ майбутнього врожаю
• Здійснити справу милосердя: відвідати хворого, пригостити нужденного, допомогти самотній людині
• Помолитися за поранених військових і медичних працівників
• Зібрати дощову воду, якщо випадуть опади — її вважали зцілювальною

Усі ці традиції об’єднує одна ідея: день святого — це не пасивне споглядання, а активна дія милосердя. Сама структура звичаїв виховує в людині турботу про ближнього, що ідеально перегукується з характером самого Пантелеймона.

Що не можна робити в день святого Пантелеймона

Народні заборони цього дня склалися переважно довкола двох мотивів: страху перед грозою та поваги до святості часу. Варто розуміти, що це саме народні вірування, а не церковні догмати — Православна церква наголошує на молитві й добрих справах, а не на забобонах.

Що в народі вважалося небажаним:

• Працювати в полі, на городі, перевозити або носити сіно — вірили, що блискавка може спалити врожай або людину
• Випікати хліб у домашній печі — це теж пов’язували з небезпекою вогню
• Виявляти байдужість до проблем ближніх, відмовляти у допомозі тим, хто її потребує
• Сваритися, грубо говорити, тримати образу — день вважався часом примирення
• Купатися у відкритих водоймах — за повір’ям, вода могла «забрати» здоров’я
• Влаштовуватися на нову роботу або починати важливу справу

Сучасний підхід до цих заборон — обережний і виважений. Більшість з них мали практичне коріння: у розпал жнив селянам справді потрібен був день відпочинку, а домашні печі в дерев’яних хатах справді ставали небезпечними під час грози. Тож не варто сприймати їх як містичні правила, а радше як народну мудрість, переплетену з повагою до святкового дня.

Молитва святому Пантелеймону: коли й як звертатися

До великомученика звертаються в особливо тяжких випадках — коли медицина розводить руками, коли діагноз звучить як вирок, коли близька людина бореться за життя. Православна традиція вчить, що молитва має йти від щирого серця, без формальних інтонацій. Можна молитися своїми словами, а можна використовувати канонічний текст.

Класичне звернення починається словами: «О, великий угоднику Христовий, страстотерпче і лікарю багатомилостивий, Пантелеймоне!» Далі йде прохання про зцілення тілесних і душевних недуг, про допомогу в безнадійних випадках, про милість Божу для прохача й його близьких. Текст молитви можна знайти в будь-якому православному молитовнику або на офіційних сайтах ПЦУ та УГКЦ.

Окрім дня пам’яті, до святого звертаються в будь-який день при хворобі. У храмах подають записки про здоров’я — їх читають під час літургії з поминанням імен. Перед іконою ставлять свічку — символ тепла молитви. Якщо в храмі є частинка мощей Пантелеймона, її прикладають до хворої частини тіла з молитвою.

У 2026 році багато українських храмів проведуть окремі молебні за здоров’я поранених захисників України — це стало новою традицією, що органічно вписалася в багатовікове вшанування святого як покровителя воїнів і лікарів.

Прикмети погоди та народні спостереження

Селянський календар уважно прочитував природні знаки саме на Пантелеймона. Вечір 27 липня вважався переломним: за поведінкою комах, рослин і неба передбачали характер серпня й навіть осені.

Якщо мурахи закладають вхідні отвори в мурашник — чекай дощу найближчим часом. Коники активно стрибають у траві — наступний день буде сонячним без опадів. Качани капусти починають завиватися щільно — попереду холодна осінь. Грім гримить довго й розкотисто — погода зіпсується надовго. Дощ на Пантелеймона — врожай горіхів буде багатий.

Сучасна метеорологія, звісно, працює інакше, але деякі з цих прикмет мають раціональне зерно. Поведінка комах і рослин справді реагує на зміни атмосферного тиску й вологості. Тому народні спостереження — це не просто забобони, а тисячолітній досвід уважного спостереження за природою, який передавався з покоління в покоління.

День святого Пантелеймона — це нагода зупинитися посеред літньої метушні й подумати про головне: про здоров’я близьких, про вдячність тим, хто рятує життя, про власну готовність допомогти ближньому. Великомученик з далекої Нікомедії залишив нам простий рецепт святості — безкорислива допомога іншим. У 2026 році, коли українські медики продовжують працювати під обстрілами, а захисники потребують найкращої медичної допомоги, цей день звучить особливо актуально й глибоко.