У 2022-2025 роках Україна імпортувала з Туреччини 131 тис. тонн трубної продукції. Після початку повномасштабної війни щорічні обсяги поставок зросли у 2-3 рази, а загальний імпорт фактично дорівнює річному виробництву одного середнього українського трубного заводу.
Причини цінової переваги
Стрімке зростання поставок створює пряму загрозу для українських виробників. Країна вже стикається з падінням завантаження підприємств, скороченням зайнятості та податкових надходжень. Ключовою причиною конкурентоспроможності турецької продукції є використання дешевих російських слябів. Від початку повномасштабного вторгнення Росія поставила до Туреччини 7,4 млн тонн такої сировини, а у 2025 році її частка на турецькому ринку перевищила 50%.
Використання російських напівфабрикатів дозволяє турецьким виробникам суттєво знижувати собівартість і пропонувати продукцію за цінами, з якими українські підприємства не можуть конкурувати. У компанії «ДМЗ Комінмет» зазначають, що імпорт турецьких труб уже займає 10-15% українського ринку. Це негативно впливає на обсяги виробництва, фінансові результати та збереження робочих місць.
В умовах війни внутрішній ринок і так скоротився, а імпорт додатково знизив обсяги вітчизняного виробництва та реалізації. Українські виробники працюють під тиском високих цін на електроенергію, дефіциту кадрів, логістичних ризиків та наслідків війни. Подальше зростання імпорту продукції з російської сировини загрожує роботі підприємств та економічній стійкості регіонів.
Наприкінці січня Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі розпочала антидемпінгове розслідування щодо імпорту сталевих зварних труб із Туреччини. На думку президента ОП «Укрметалургпром» Олександра Каленкова, оперативне запровадження антидемпінгових мит та контроль походження металопродукції за принципом «melt and pour» є ефективними інструментами захисту ринку. Учасники ринку закликають заборонити імпорт продукції, виготовленої з російської металургійної сировини, щоб підтримати вітчизняних виробників та привести регулювання у відповідність до практики Європейського Союзу.
В умовах війни захист внутрішнього ринку пов’язаний із підтримкою економічної стійкості держави, адже промислові підприємства забезпечують робочі місця, валютну виручку та податкові надходження до бюджету.
