15 червня світ відзначає День захисту людей похилого віку — дату, яку Генеральна Асамблея ООН затвердила у 2011 році резолюцією 66/127. Вона зосереджена на протидії зловживанням і нехтуванню щодо літніх людей. У 2026-му тема звучить як «Beyond Awareness: Making Elder Abuse Prevention Work» — не просто інформувати, а будувати дієві системи виявлення та реагування. Це нагадування, що гідність не залежить від кількості прожитих років.
В Україні понад дев’ять мільйонів людей старше 60 років — майже чверть населення. У селах їхня частка сягає третини. Війна посилила вразливість: багато літніх залишилися в прифронтових районах або стали внутрішньо переміщеними, зіткнулися з бар’єрами доступу до допомоги, погіршенням здоров’я та самотністю. Захист — це не абстрактна ідея, а конкретні дії, які повертають людині відчуття, що її життя все ще має вагу.
Стаття розкриває історію дати, детально розбирає форми зловживань, аналізує українські реалії та законодавство, пропонує практичні інструменти для початківців і глибші механізми для тих, хто вже працює з темою. Кожен розділ дає не лише факти, а й розуміння, чому проблема виникає та як її зупинити на рівні людини, громади й держави.
Історія дати та її еволюція
Ідея привернути увагу до насильства над літніми людьми виникла ще в 2006 році в Міжнародній мережі запобігання жорстокому поводженню з людьми похилого віку (INPEA). Через п’ять років ООН офіційно визнала 15 червня міжнародною датою. Раніше, у 1990-му, з’явився Міжнародний день людей похилого віку (1 жовтня), але 15 червня має вужчу й гострішу мету — саме боротьбу зі зловживаннями.
З роками акцент змінився. Якщо спочатку йшлося переважно про інформування, то тепер — про створення систем, які реально працюють: протоколи виявлення, підготовка фахівців, підтримка доглядальників і фінансову грамотність самих літніх людей. У країнах, де такі системи впровадили, кількість зареєстрованих випадків зросла не тому, що проблема загострилася, а тому, що люди перестали мовчати.
В Україні дата набула особливого звучання після 2014-го, а особливо після 2022 року. Війна оголила всі слабкі місця: залежність від пенсій, розрив сімейних зв’язків через еміграцію, брак доступної медичної допомоги в маленьких містечках. День захисту став не лише нагадуванням, а й точкою, де фіксують, наскільки далеко ми просунулися в реальному захисті.
Які форми набуває зловживання
Зловживання над людьми похилого віку — це будь-яка дія чи бездіяльність, яка завдає шкоди або створює ризик шкоди. Всесвітня організація охорони здоров’я виділяє кілька основних видів. Вони часто переплітаються: фінансове виснаження супроводжується емоційним тиском, а нехтування — фізичним обмеженням.
Ось як це виглядає на практиці.
| Вид зловживання | Що включає | Реальні приклади | Як розпізнати |
|---|---|---|---|
| Фізичне | Удари, поштовхи, обмеження руху, надмірне або неправильне застосування ліків | Донька «для спокою» прив’язує матір до ліжка, щоб та не виходила з квартири | Нез’ясовані синці, переломи, сліди від ременів, страх перед певними людьми |
| Психологічне / емоційне | Приниження, погрози, ізоляція, маніпуляції почуттям провини | «Ти вже ні на що не здатна, краще б ти не жила» або заборона спілкуватися з онуками | Раптова замкнутість, тривога, небажання розмовляти про домашні справи |
| Фінансове | Шахрайство з пенсією, примус переписати майно, нецільове використання коштів | «Допомога» з банківською карткою, після якої зникають заощадження; онук «позичає» гроші без повернення | Несподівана бідність при наявній пенсії, відсутність ліків, які раніше купували |
| Нехтування | Не надання їжі, ліків, гігієни, медичної допомоги | Літня людина лежить у брудному ліжку, бо «всі зайняті» | Виснаження, пролежні, загострення хронічних хвороб без лікування |
| Залишення без допомоги | Покинути людину, яка потребує догляду, без плану альтернативної підтримки | Діти виїхали за кордон, а батьки залишилися самі в селі без зв’язку | Відсутність контактів з родичами протягом тривалого часу, неможливість отримати базову допомогу |
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, приблизно один із шести людей старше 60 років зазнає тієї чи іншої форми зловживання в громаді. У закритих закладах показники ще вищі — майже два з трьох працівників визнавали факти жорстокого поводження.
Кожен вид має свою динаміку. Фінансове часто маскується під «турботу» — «дай мені картку, я краще розпоряджуся». Емоційне — під «виховання» або «турботу про твоє здоров’я». Нехтування найважче виявити, бо воно виглядає як «просто немає часу».
Український контекст: демографія, війна та вразливість
Згідно з даними Міністерства соціальної політики України, частка людей старше 60 років уже перевищує 25 % і продовжує зростати. Очікувана тривалість життя — близько 66 років у чоловіків і 76 у жінок. У прифронтових районах люди 60+ становили понад 45 % цивільних загиблих у 2025 році, хоча їхня частка в населенні значно менша.
Війна додала нових шарів вразливості. Багато літніх людей не змогли або не захотіли евакуюватися — вони залишалися доглядати за домом, тваринами, могилами. Інші опинилися в чужих містах без звичного кола спілкування. Пенсії часто залишаються єдиним джерелом доходу, тому будь-яке шахрайство б’є особливо болісно. Діти, які виїхали, іноді місяцями не можуть приїхати або надіслати допомогу через логістичні та фінансові труднощі.
Саме в таких умовах найчастіше проявляється вікізм — прихована або відкрита дискримінація за віком. Літню людину можуть не почути на прийомі в лікаря, відмовити в кредиті чи роботі, навіть якщо вона ще повна сил. Або, навпаки, перекласти на неї непосильну відповідальність — «ти ж бабуся, ти мусиш».
Законодавчий захист: що вже працює і що потребує посилення
Основний документ — Закон України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку» № 3721-XII. Він гарантує рівні можливості в економічній, соціальній та політичній сферах, забороняє дискримінацію в праці, охороні здоров’я, соціальному забезпеченні та житлі. Доповнюють його Закон «Про соціальні послуги», Основи законодавства про охорону здоров’я та європейські стандарти.
На практиці держава розвиває систему соціальних послуг: догляд удома, денний догляд, підтримане проживання, кризове втручання. З’явилися Університети третього віку (понад 150 по країні), ваучери на перенавчання для людей 45+, гранти на самозайнятість. У 2026 році триває експериментальний проєкт «гроші ходять за людиною» для внутрішньо переміщених осіб старшого віку та людей з інвалідністю — вони самі обирають надавача послуг.
Але прогалини залишаються. Соціальні працівники перевантажені, багато громад не мають достатньо фахівців з геріатрії, а механізми реагування на зловживання часто спрацьовують уже після факту. Стратегія активного довголіття, над якою працює Міністерство соціальної політики, має на меті змінити підхід — від «допомоги нужденним» до створення умов, у яких людина може залишатися активною й захищеною максимально довго.
Як розпізнати і що робити: практичний алгоритм
Для тих, хто тільки починає звертати увагу на тему, найважливіше — не ігнорувати сигнали. Ознаки, на які варто звернути увагу:
- Раптова зміна поведінки: замкнутість, страх, небажання залишатися наодинці з певною людиною.
- Погіршення зовнішнього вигляду та гігієни без очевидних причин.
- Нез’ясовані травми або загострення хвороб.
- Фінансові труднощі при наявній пенсії.
- Відсутність ліків, які раніше регулярно купували.
- Ізоляція: рідні «не пускають» гостей або самі літні відмовляються від спілкування.
Якщо підозра є, почніть з приватної розмови без свідків. Запитайте прямо, але м’яко: «Як ти почуваєшся останнім часом? Чи є щось, що тебе турбує?». Часто людина боїться розповідати, щоб не «підставити» родичів.
Далі — звернення. У разі загрози життю чи здоров’ю — поліція (102). Для консультацій — місцевий територіальний центр соціального обслуговування або центр надання соціальних послуг. Гаряча лінія з протидії домашньому насильству та торгівлі людьми Ла Страда (0 800 500 335 або 116 123). Безкоштовна правова допомога — 0 800 213 103. Уповноважений Верховної Ради з прав людини також приймає звернення щодо порушень прав літніх людей.
Для тих, хто вже працює з темою або хоче системних змін, важливо фіксувати випадки, створювати міждисциплінарні команди (соціальний працівник + медик + юрист), проводити навчання для доглядальників і сусідів, просувати програми фінансової грамотності для людей 60+.
Що може зробити кожна людина вже сьогодні
Захист починається не з великих реформ, а з маленьких, але регулярних дій. Зателефонуйте бабусі чи дідусю не «тому що треба», а просто поговорити. Запропонуйте допомогу з технікою — багато шахрайств відбувається через незнання, як перевірити посилання чи налаштувати приватність у месенджерах. Раз на тиждень завітайте з гарячою їжею або просто посидьте поруч.
У громаді можна організувати «групи турботи» — сусіди по черзі перевіряють, чи все гаразд у самотніх літніх людей. Волонтерські організації, які працюють з людьми похилого віку, завжди потребують рук і часу. Університети третього віку шукають не лише слухачів, а й викладачів-практиків.
Для просунутих читачів: аналізуйте місцеві програми соціального захисту, пропонуйте покращення на рівні громади, підтримуйте ініціативи з створення «вікових» просторів — парків, клубів, транспортних маршрутів, зручних для людей з обмеженою мобільністю. Беріть участь у формуванні місцевих стратегій активного довголіття.
Кожен регулярний контакт — це не просто жест ввічливості. Це сигнал: «Ти не один. Твоє життя все ще важливе».
Майбутнє, яке формується щодня
Населення старіє скрізь. Україна — не виняток, а швидше приклад того, як криза може прискорити і виявити всі слабкості системи. Але водночас вона показує і силу: літні люди, які тримають села, виховують онуків, передають знання, залишаються активними навіть у найважчі часи.
Захист людей похилого віку — це не благодійність. Це інвестиція в стійкість суспільства. Коли коріння сильне, дерево витримує будь-який шторм. Коли ми вчимося поважати і захищати тих, хто вже пройшов свій шлях, ми створюємо простір, у якому і нам самим буде комфортно старіти.
Дії, які ми робимо сьогодні — дзвінок, візит, повідомлення про підозрілу ситуацію, підтримка місцевої ініціативи — і є тим самим «making prevention work». Не гасло. Конкретна робота, яка повертає людям похилого віку право на гідність, безпеку та відчуття, що їхній досвід і життя мають значення.
