Рівне прокидається в останню неділю серпня під дзвін соборних дзвонів і перші акорди військових оркестрів. У 2026 році це свято припадає на 30 серпня — день, коли тисячі людей виходять на вулиці, щоб торкнутися історії, яка тягнеться від 1283 року, і відчути пульс сучасного міста. День міста Рівне поєднує урочистість і радість, релігійні молебні та фестивалі вуличної їжі, спогади про княгиню Марію Несвицьку та сучасні концерти під відкритим небом.
Святкування народилося з потреби вшанувати коріння й перетворилося на живий організм, що змінюється разом із громадою. Воно показує, як невелике поселення на березі Устя виросло в обласний центр, пережило князів, імперії, війни й відродження, зберігши при цьому особливу теплоту й гордість місцевих. Кожен рік додає нові штрихи: від історичних реконструкцій до ярмарків локальних виробників, від нагород «Почесний громадянин» до майстер-класів у парку «Оствиця».
Для тих, хто вперше приїжджає, це шанс побачити Рівне не тільки на карті, а й у його справжньому ритмі — з вишиванками, смачними запахами й історіями, які розповідають на кожному кроці. Для тих, хто святкує вже не один рік, — можливість відкрити нові деталі: як еволюціонувала програма, чому саме княгиня Марія стала символом і що нового з’явилося в культурному ландшафті за останні сезони.
Історичні корені: від першої згадки до обласного центру
Перша письмова згадка про Рівне датується 1283 роком — запис у польській хроніці «Rocznik kapituły krakowskiej» фіксує поселення в складі Галицько-Волинського князівства під час битви польських та литовських військ. Деякі археологічні знахідки натякають на ще давніші слов’янські поселення X–XII століть, але офіційна точка відліку — саме 1283 рік. Тоді це була стратегічна точка на східних рубежах князівства, де князь Володимир Василькович зміцнював оборону.
Місто швидко набирало ваги. У 1492 році король Казимир IV Ягеллончик надав йому Магдебурзьке право — це був справжній прорив у самоврядуванні та торгівлі. Княгиня Марія Несвицька, яка володіла землями з 1479 року, збудувала замок на острові посеред Устя й активно розвивала поселення. Саме її зусилля перетворили невеликий хутір на повноцінне місто з ярмарками, церквами й укріпленнями. У 1496 році Рівне вперше згадується як місто у Волинському короткому літописі.
Подальші століття нагадували бурхливу річку: Люблінська унія 1569 року передала землі Речі Посполитій, татарські набіги спустошували околиці, пожежі 1624, 1680, 1691 років майже стирали забудову. У XVIII столітті Любомирські перетворили замок на розкішний палац з фресками й садами. 1793 рік приніс російську імперію — Рівне стало повітовим центром Волинської губернії. Міжвоєнний період 1921–1939 років минув під польською владою з активним розвитком кооперації та «Просвіти».
1939 рік — створення Рівненської області. Друга світова війна залишила глибокі рани: німецька окупація, гетто, загибель тисяч мирних жителів. Після звільнення 1944 року місто швидко відбудовувалося — уже за сім днів з’явилася електроенергія, запрацювали заводи. 1991 рік повернув історичну назву «Рівне» замість «Ровно». Сьогодні це сучасний обласний центр з трьома вишами, двома театрами, історико-краєзнадчим музеєм та дерев’яною Успенською церквою XVIII століття.
Коли саме відзначають День міста Рівне у 2026 році
Традиція святкувати в останню неділю серпня склалася відносно недавно, хоча ювілеї відзначали й раніше — зокрема 700-річчя у 1983 році. У 2026 році остання неділя серпня припадає саме на 30 число. Святкування зазвичай розтягується на один-два дні, поєднуючи офіційну частину з народними гуляннями.
Ранок починається з Божественних літургій у Свято-Покровському та Свято-Воскресенському кафедральних соборах і подячних молебнів за Україну та громаду. Близько 10:30 на площі біля пам’ятника княгині Марії Несвицькій (Рівненській) відбуваються урочистості — покладання квітів, промови, нагородження почесних громадян. Це серце свята: саме тут відчувається зв’язок поколінь.
Далі програма розгалужується парками й майданчиками. У парку культури та відпочинку імені Т. Г. Шевченка виступають військові оркестри з різних міст України. У парку історичної реконструкції «Оствиця» влаштовують майстер-класи з приготування автентичних страв, катання на човнах, демонстрацію середньовічного побуту. На вулиці Петра Могили чи в «Хіміку» проходять молодіжні фестивалі та ярмарки локальних виробників «Обери, підтримай, купуй Рівненщину».
Вечір традиційно завершується великими концертами та святковими шоу. Повна програма на 2026 рік з’явиться на офіційних ресурсах міської ради за кілька тижнів до дати, але основні формати залишаються стабільними вже кілька сезонів.
Легенди та походження назви «Рівне»
Назва міста обростає кількома красивими історіями. Найпоширеніша — від рівнинного рельєфу: місто лежить на плоскій низині біля річки Устя. Друга версія пов’язує її з оборонними ровами («рів»), які оточували середньовічний замок; місцеві старожили досі вимовляють «до Рівного», підкреслюючи цю форму. Третя, найбільш романтична легенда, розповідає про «рівно сто» міст — нібито юнак-завойовник узяв у полон рівно соте поселення й назвав його на честь перемоги.
Княгиня Марія Несвицька у цих історіях постає майже міфічною фігурою — мудрою правителькою, яка дбала про місто, ніби про власну родину. Її пам’ятник на вулиці Соборній, відкритий 2006 року, став одним із найупізнаваніших символів Рівного: білий мармур, високе крісло, сувій грамоти в руках. Скульптор Володимир Шолудько створив образ, спираючись на тогочасні зразки одягу та портрети схожих княгинь, адже справжнього зображення Марії не збереглося.
Як святкують: від традицій до сучасних форматів
Святкування Дня міста Рівне ніколи не було статичним. У радянські часи акцент робили на ювілеях та офіційних мітингах. Після 1991 року з’явилася можливість вільніше говорити про князівську спадщину та релігійні традиції. Сьогодні це багатошарове дійство: офіційна церемонія, духовна частина, культурні фестивалі, спортивні забіги у вишиванках і ярмарки, де можна купити все — від домашнього сиру до авторських прикрас.
Особливо зворушливо виглядають сімейні сценки: бабусі розповідають онукам про «той самий замок», діти майструють середньовічні щити на майстер-класах, молодь танцює під сучасні треки й водночас слухає оркестр, що виконує марші часів УНР. Місто ніби стає одним великим подвір’ям, де кожен знаходить своє місце.
Програма заходів: чого чекати у 2026 році
Хоча точний розклад з’явиться пізніше, за багаторічною традицією основні блоки виглядають так:
- Ранок (8:00–11:00): Літургії в храмах, церемонія біля пам’ятника княгині Марії на Соборній.
- День (11:00–16:00): Нагородження почесних громадян у Міському будинку культури, фестиваль локальних виробників у Молодіжному парку, історичні реконструкції та кулінарні майстер-класи в «Оствиці», молодіжні події в парку «Хімік».
- Вечір (16:00–22:00): Виступи оркестрів у парку Шевченка, велике святкове шоу, можливі феєрверки або спільне співання.
Додатково часто відкривають нові експозиції чи запускають сезонні проєкти — наприклад, музей пивоваріння та хмелярства, який з’являвся в попередні роки. Гості можуть поєднати свято з прогулянкою історичним центром, відвідуванням краєзнавчого музею чи просто посидіти на лавці в тіні столітніх дерев.
Культурні та історичні пам’ятки, які варто побачити саме в цей день
День міста — ідеальний момент, щоб поєднати святкову атмосферу з пізнанням міста. Обов’язково завітайте до пам’ятника княгині Марії Несвицькій — це не просто скульптура, а жива точка відліку. Поруч — Свято-Покровський собор та інші храми, де проходять молебні.
Парк імені Шевченка перетворюється на головну сцену оркестрів. Парк «Оствиця» пропонує зануритися в атмосферу минулого з автентичним одягом, стравами та ремеслами. Історико-краєзнавчий музей розкриває археологічні знахідки та побут різних епох. Дерев’яна Успенська церква XVIII століття нагадує про духовні корені.
Для тих, хто хоче глибше — прогулянка колишнім палацовим комплексом Любомирських (зараз частково перебудований) або Алеєю кованих скульптур, створеною вже в незалежній Україні.
Гастрономічні акценти та локальні смаки
Святковий день неможливо уявити без смачного. На ярмарках «Обери, підтримай, купуй Рівненщину» з’являються сири, мед, ковбаси, домашня випічка та, звісно, продукти хмелярства регіону. Рівненщина славиться пивоварними традиціями — недарма в окремі роки відкривали тематичні музеї.
Спробуйте місцеві варіації борщу з білими грибами, деруни з різними начинками, узвар із сухофруктів. Багато кафе та ресторанів у центрі спеціально готують святкові меню або пропонують знижки для гостей міста. Вечір можна завершити келихом крафтового пива під живий звук оркестру — це один із найтепліших способів відчути дух Рівного.
Практичні поради для гостей та місцевих
Приїжджайте заздалегідь — у день свята центр перекривають для автотранспорту, але громадський транспорт працює посилено. Зручніше паркуватися на околицях і дійти пішки або скористатися таксі. Погода наприкінці серпня зазвичай тепла, але ввечері може стати прохолодно — візьміть легку кофту.
Для сімей з дітьми ідеально підійдуть майстер-класи в «Оствиці» та молодіжні зони. Тим, хто цікавиться історією, варто почати з екскурсії до пам’ятника княгині й далі по маршруту історичного центру. Якщо плануєте зупинитися на ніч — бронюйте житло заздалегідь, бо в ці дні місто наповнюється гостями з усієї області.
Місцеві часто радять: приходьте не тільки на офіційну частину, а й просто погуляйте вулицями — саме в неформальному спілкуванні народжується справжнє відчуття свята.
Дух свята: що залишається після останнього акорду
Коли феєрверки відгримлять і вулиці поступово порожніють, Рівне не зникає в тиші. Воно продовжує жити в розповідях, які батьки передають дітям, у нових традиціях, що з’являються кожного року, і в тихій гордості за місто, яке вміло зберігати коріння навіть у найскладніші часи. День міста Рівне — це не дата в календарі. Це момент, коли історія 1283 року зустрічається з 2026-м на одній вулиці, а тисячі сердець б’ються в унісон під звуки оркестру. І саме це робить його по-справжньому особливим для кожного, хто хоч раз тут побував.
