День поезії, який світ відзначає 21 березня, виник як відповідь на потребу зберегти мовне розмаїття і дати голос тим, хто говорить мовами під загрозою зникнення. ЮНЕСКО офіційно закріпило цю дату 1999 року, і відтоді вона стала моментом, коли поетичне слово виходить за межі книжкових полиць і звучить у парках, бібліотеках, на сценах і в соціальних мережах.
Свято нагадує, що поезія — не архаїчне мистецтво, а живий інструмент діалогу між культурами, спосіб пережити складні емоції і знайти спільну мову навіть тоді, коли звичайні слова здаються безсилими. В Україні цей день тісно переплітається з національною літературною традицією — від народних дум і Шевченка до сучасної поезії, яка звучить особливо гостро в часи випробувань.
21 березня — день весняного рівнодення, коли світло і темрява зрівнюються, а поезія символічно допомагає людині знайти внутрішню рівновагу серед хаосу повсякдення.
Історія виникнення Всесвітнього дня поезії
Ідея окремого дня для поезії з’явилася задовго до рішення ЮНЕСКО. Ще в 1938 році американська поетеса Тесса Суізі Вебб запропонувала відзначати День поезії 15 жовтня — у день народження римського поета Вергілія. Ця ініціатива спочатку прижилася лише в штаті Огайо, а згодом охопила десятки штатів США. Проте справжнього міжнародного статусу свято набуло лише наприкінці ХХ століття.
У листопаді 1999 року на 30-й сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО в Парижі було ухвалено рішення проголосити 21 березня Всесвітнім днем поезії. Перше офіційне святкування відбулося вже наступного року — 21 березня 2000-го — у штаб-квартирі організації. Дата була обрана не випадково: вона збігається з днем весняного рівнодення, символом оновлення, гармонії та пробудження природи. Саме ці якості, на думку засновників, найкраще відображають сутність поетичного слова.
В українському календарі свято з’явилося 2004 року. Відтоді бібліотеки, літературні музеї та культурні центри щороку готують спеціальні програми. У 2006 році, наприклад, у Кам’янці-Подільському місцева влада підтримала видання колективної збірки «Грані тисячоліть на струнах слова», до якої увійшли твори шістдесяти двох авторів.
Мета та значення свята
Головна мета, яку сформулювала ЮНЕСКО, звучить чітко: підтримати мовне розмаїття через поетичне самовираження і дати змогу мовам, що зникають, бути почутими. Поезія стає містком між поколіннями і культурами, дозволяючи передавати найтонші відтінки думок і почуттів.
Свято також має практичні завдання. Воно заохочує повернення до усної традиції читання віршів, сприяє викладанню поезії в школах, відновлює діалог між поезією та іншими мистецтвами — театром, музикою, танцем, живописом. Окрему увагу приділено малим видавництвам, які часто саме й відкривають читачам сучасних поетів. За задумом ЮНЕСКО, день поезії має формувати в медіа позитивний образ цього мистецтва як актуального і відкритого для всіх.
Генеральний директор ЮНЕСКО Одрі Азуле підкреслювала, що сила поезії, оформлена в словах, забарвлена образами і вписана у правильний ритм, не має собі рівних. Вона відкриває двері до іншого і збагачує діалог, який рухає людський прогрес, особливо в неспокійні часи.
Поезія допомагає нам жити разом. Вона необхідна для встановлення діалогу між культурами та для гармонійної взаємодії між різними суспільствами.
Як відзначають день поезії у світі та в Україні
У різних країнах свято набуває власних форм. У Франції влаштовують вуличні поетичні перформанси. В Індії згадують стародавні санскритські тексти. У Македонії вже понад шістдесят років проходять знамениті «Поетичні вечори в Струзі» — один із найбільших фестивалів поезії у світі. У США навколо цієї дати розгортається Національний місяць поезії, кульмінацією якого стають благодійні читання за участі акторів, музикантів і громадських діячів.
В Україні святкування має особливий колорит. Бібліотеки організовують літературні вечори, музеї проводять лекції про поетичну спадщину, у кав’ярнях і парках звучать живі читання. Український інститут книги вже кілька років поспіль проводить Національний тиждень читання поезії, який традиційно охоплює період навколо 21 березня. У 2026 році, наприклад, тиждень заплановано з 16 по 22 березня, і він включатиме онлайн-фестиваль, інтерактивну мапу офлайн-подій і презентації нових збірок.
Сучасні поети активно використовують соціальні мережі: публікують вірші, запускають флешмоби, записують відеочитання. Під час повномасштабної війни поетичне слово набуло особливої сили — воно стало способом зафіксувати біль, надію і стійкість.
Основні традиції святкування
- Публічні читання віршів на відкритих майданчиках, у парках, бібліотеках і кав’ярнях. Часто долучаються і професіонали, і аматори.
- Презентації нових поетичних збірок і зустрічі з авторами. Малі видавництва саме в цей період активно представляють свої новинки.
- Літературні конкурси та слеми. Учасники змагаються в умінні виконувати власні тексти перед аудиторією.
- Тематичні виставки та лекції в музеях і навчальних закладах, присвячені як класикам, так і сучасним авторам.
- Онлайн-активності: флешмоби з читанням улюблених віршів, створення цифрових антологій, спільні марафони читання.
Після таких заходів багато хто відкриває для себе нових авторів або повертається до давно забутих улюблених рядків. Живе звучання поезії створює особливу атмосферу близькості, якої не дає навіть найкраща книга.
Українська поезія у контексті свята
Українська література має надзвичайно багату поетичну традицію. Народні пісні, думи, які виконували кобзарі, стали фундаментом. Тарас Шевченко перетворив поезію на голос нації. Леся Українка, Іван Франко, Павло Тичина, Максим Рильський, Ліна Костенко — кожен з них додавав нові відтінки до цієї традиції.
У другій половині ХХ століття шістдесятники повернули поезії гостроту громадянського звучання. Сьогодні українська поезія звучить і на фронті, і в тилу, і в діаспорі. Сучасні автори пишуть про війну, любов, пам’ять і майбутнє, використовуючи як класичні форми, так і вільний вірш, слем, візуальну поезію.
День поезії стає приводом згадати не лише класиків, а й тих, хто творить зараз. Багато бібліотек спеціально готують полиці з новими збірками, а читачі діляться у мережах рядками, які найбільше зачепили.
| Період | Ключові постаті | Особливості поезії |
|---|---|---|
| ХІХ століття | Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко | Національне пробудження, громадянський пафос, глибока лірика |
| Початок ХХ століття | Павло Тичина, Максим Рильський, Володимир Сосюра | Музичність, імпресіонізм, пошук нових форм |
| Друга половина ХХ століття | Ліна Костенко, Василь Стус, Ігор Калинець | Моральна стійкість, філософічність, опір |
| Сучасність | Сергій Жадан, Юрій Іздрик, сучасні молоді поети | Документальність, експерименти з формою, прямий діалог із реальністю |
Дані таблиці базуються на загальновизнаній історії української літератури та матеріалах літературних досліджень.
Практичні способи відзначити день поезії
Не обов’язково бути професійним літератором, щоб долучитися до свята. Ось кілька ідей, які працюють і для початківців, і для досвідчених шанувальників.
- Візьміть з полиці збірку, яку давно не відкривали, і прочитайте кілька віршів уголос. Живий голос змінює сприйняття тексту.
- Напишіть власний короткий вірш — навіть якщо він вийде недосконалим. Головне — спробувати зловити відчуття моменту.
- Відвідайте поетичний вечір або онлайн-читання. Багато подій зараз транслюють у мережі, тож географія не має значення.
- Подаруйте комусь збірку віршів. Це один із найкращих подарунків, бо він продовжує жити після свята.
- Створіть невеликий сімейний ритуал: читайте по одному віршу за вечерею або перед сном.
За моїм досвідом спілкування з читачами та учасниками літературних заходів, саме прості дії найчастіше стають початком глибокого захоплення поезією. Один прочитаний уголос вірш може змінити ставлення до всього жанру.
Цікаві факти про поезію
Найдавніші відомі поетичні тексти належать аккадській жриці Енхедуанні, яка жила близько XXIII століття до нашої ери. Вона писала гімни богині Інанні. «Епос про Гільгамеша», записаний клинописом, також вважається одним із найстаріших літературних творів людства.
У Китаї в певний період імператорів страчували поетів за надто сумні вірші — цензура досягала крайніх форм. Натомість у Греції існувало понад тридцять різних поетичних розмірів і стилів.
Пегас — крилатий кінь, символ поетичного натхнення — з’явився в міфах як істота, яка ударом копита відкрила джерело Гіппокрену на горі Гелікон. Відтоді поети «п’ють» з цього джерела.
Вільям Шекспір залишається одним із найбільш цитованих поетів світу. А «Махабхарата» — найбільший за обсягом епічний твір, що складається з вісімнадцяти книг.
В Україні записано понад пів мільйона народних пісень. Це справжня поетична скарбниця, яка живе паралельно з авторською літературою.
Вплив поезії на сучасне життя
Поезія сьогодні працює не лише в літературних салонах. Її використовують у терапії, освіті, навіть у бізнесі — як інструмент розвитку емоційного інтелекту та креативності. Ритм і образність допомагають дітям швидше засвоювати мову, а дорослим — краще розуміти власні переживання.
У часи інформаційного шуму короткі, місткі поетичні тексти стають способом зупинитися і почути себе. Соціальні мережі дали поезії нове дихання: вірші поширюються миттєво, знаходять своїх читачів без посередників і часто стають частиною суспільного діалогу.
День поезії нагадує, що це мистецтво залишається одним із найдоступніших способів торкнутися глибини людського досвіду. Воно не вимагає спеціальної підготовки — достатньо відкритості та бажання почути.
У 2026 році 21 березня випадає на суботу, тож у багатьох міст будуть розгорнуті вечірні програми. Бібліотеки, культурні центри та незалежні літературні простори вже зараз готують події. Це гарна нагода не просто прочитати вірш, а відчути, як поетичне слово продовжує з’єднувати людей попри всі відстані й обставини.
