Зміст
День Мартіна Лютера Кінга — це федеральне свято Сполучених Штатів, яке щороку припадає на третій понеділок січня й присвячене пам’яті баптистського пастора, лідера руху за громадянські права та лауреата Нобелівської премії миру. Свято нагадує про боротьбу проти расової сегрегації, силу ненасильницького опору та ідею рівності, яка виходить далеко за межі американських кордонів. У 2026 році воно припадає на 19 січня.
Це не просто вихідний. Після 1994 року День Мартіна Лютера Кінга офіційно став національним днем служби, коли мільйони людей добровільно допомагають громадам — від прибирання парків до роботи в притулках і менторства. Спадщина Кінга живе в конкретних діях: у промовах, які досі цитують, у законах, які змінили країну, і в щоденних зусиллях тих, хто відмовляється мовчати перед несправедливістю.
Для українських читачів це свято особливо близьке. Ідеї рівності, гідності та мирного спротиву резонують із нашою власною історією боротьби за свободу. Коли ми говоримо про День Мартіна Лютера Кінга, ми говоримо не лише про американське минуле, а про універсальні принципи, які допомагають будувати справедливіше суспільство сьогодні.
Хто такий Мартін Лютер Кінг і чому його вшановують
Мартін Лютер Кінг-молодший народився 15 січня 1929 року в Атланті, штат Джорджія, у родині баптистського пастора. Дитинство проходило в умовах жорсткої сегрегації: окремі школи, окремі автобуси, окремі фонтанчики для пиття. Уже в юності він відчув, наскільки глибоко закорінена несправедливість, і вирішив, що мовчати не можна.
Після навчання в Моро-коледжі та теологічній семінарії Кінг став пастором у Монтгомері, штат Алабама. Саме там у грудні 1955 року почалася подія, яка змінила його життя і всю країну. Роза Паркс відмовилася поступитися місцем у автобусі білому пасажирові. Її арешт став іскрою. Молодий пастор очолив бойкот автобусів, який тривав 381 день. Люди ходили пішки, організовували попутки, терпіли погрози й арешти. У 1956 році Верховний суд визнав сегрегацію в автобусах неконституційною.
Кінг не винайшов ненасильницький спротив — він узяв його в Ґанді та адаптував до американських реалій. Його метод базувався на шести принципах: ненасильство — це спосіб життя, а не просто тактика; воно прагне примирення, а не перемоги над ворогом; страждання може виховувати; ворог — це не люди, а система зла. Ці ідеї він формулював просто й потужно. У листі з бірмінгемської в’язниці 1963 року він написав: «Несправедливість деінде — це загроза справедливості скрізь».
28 серпня 1963 року під час Маршу на Вашингтон майже чверть мільйона людей зібралися біля Меморіалу Лінкольна. Кінг виголосив промову «У мене є мрія». Він говорив про день, коли дітей судитимуть не за кольором шкіри, а за змістом характеру. Ці слова стали символом цілого покоління. У 1964 році, у віці 35 років, він отримав Нобелівську премію миру — наймолодший лауреат на той момент.
Його голос лунав не лише проти расизму. Він виступав проти бідності, війни у В’єтнамі й будь-якої форми пригнічення. 4 квітня 1968 року в Мемфісі, де він підтримував страйк сміттярів, куля вбивці обірвала його життя. Йому було лише 39.
Довга дорога до федерального свята
Уже через чотири дні після вбивства конгресмен Джон Конерс вніс законопроєкт про національне свято на честь дня народження Кінга. Підтримка зростала повільно. У 1970-х роках окремі штати — Іллінойс, Массачусетс, Коннектикут — почали відзначати день самостійно. Коретта Скотт Кінг, вдова лідера, і Центр Кінга в Атланті зібрали мільйони підписів.
Опір був сильним. Деякі політики звинувачували Кінга в радикалізмі, інші скаржилися на вартість ще одного оплачуваного вихідного. Сенатор Джессі Хелмс намагався використати матеріали ФБР, щоб дискредитувати його. У відповідь Едвард Кеннеді й інші захисники наголошували: жоден доказ не підтверджує звинувачень у комуністичних зв’язках.
Переломним став 1983 рік. Стіві Вандер написав пісню «Happy Birthday» і відкрив лобістський офіс у Вашингтоні. 15 січня перед Меморіалом Лінкольна зібралося понад 100 тисяч людей. У серпні Палата представників проголосувала 338 проти 90, у жовтні Сенат — 78 проти 22. 2 листопада 1983 року президент Рональд Рейган підписав закон. Перше офіційне святкування відбулося 20 січня 1986 року. Остаточно всі 50 штатів визнали день лише 2000 року.
За даними kinginstitute.stanford.edu, шлях від ідеї до повного визнання зайняв понад три десятиліття наполегливої роботи активістів, родини Кінга та громадянського суспільства.
Коли саме відзначають День Мартіна Лютера Кінга
Свято завжди припадає на третій понеділок січня, щоб забезпечити довгий вікенд і наблизити дату до дня народження Кінга — 15 січня. Це зручно для шкіл, установ і громадських заходів.
| Рік | Дата | День тижня |
|---|---|---|
| 2025 | 20 січня | Понеділок |
| 2026 | 19 січня | Понеділок |
| 2027 | 18 січня | Понеділок |
| 2028 | 17 січня | Понеділок |
| 2029 | 15 січня | Понеділок |
Джерело даних: офіційні календарі федерального уряду США та публікації на govinfo.gov.
Як відзначають свято сьогодні
У школах і університетах проводять уроки історії, читають уривки з промов Кінга, дивляться документальні фільми. У містах відбуваються паради, молебні, концерти. У Атланті, де Кінг народився і похований, Центр Кінга організовує спеціальні програми, включно з тематичними самітами й освітніми заходами.
Головна особливість — це день служби. У 1994 році президент Білл Клінтон підписав закон, який перетворив свято на національний день волонтерства. Коретта Скотт Кінг казала, що найкращий подарунок на день народження її чоловіка — це конкретні добрі вчинки людей різного походження. Сьогодні мільйони американців прибирають парки, роздають їжу, допомагають літнім людям, менторять дітей, ремонтують школи.
- Волонтерство в харчових банках і притулках. Люди готують і роздають їжу, сортують пожертви, спілкуються з тими, хто потребує підтримки.
- Прибирання громадських просторів. Групи виходять у парки, набережні, двори — прибирають сміття, саджають дерева, фарбують лавки.
- Освітні й менторські програми. Школярі й студенти проводять уроки для молодших, читають книжки, допомагають із домашніми завданнями.
- Допомога вразливим групам. Візити до будинків для літніх, збір одягу для бездомних, підтримка сімей військових.
У багатьох громадах девіз звучить просто: «Це день на, а не день вихідний». Люди свідомо відмовляються від пасивного відпочинку й обирають дію.
Спадщина, яка живе в 2026 році
Ідеї Кінга не застаріли. Боротьба за рівність доступу до освіти, медицини, житла, проти дискримінації за расою, статтю чи походженням триває. Його метод ненасильницького спротиву використовують активісти по всьому світу — від екологічних рухів до кампаній за права меншин.
Для України ці принципи особливо цінні. Ми знаємо ціну свободи й гідності. Коли Кінг говорив, що свободу ніколи не дарують добровільно — її треба вимагати, його слова звучать знайомо. Ненасильство не означає пасивності. Воно означає дисципліну, мужність і готовність стояти за правду без ненависті.
У своїй останній промові напередодні смерті Кінг сказав, що бачив обіцяну землю. Він не встиг туди дійти, але залишив карту. Сьогодні кожен, хто відмовляється від мовчання перед несправедливістю, продовжує його шлях.
Практичні способи вшанувати День Мартіна Лютера Кінга
Не обов’язково жити в США, щоб зробити цей день змістовним. Ось кілька простих і дієвих ідей, перевірених роками:
- Прочитайте або прослухайте повну промову «У мене є мрія». Зверніть увагу не лише на знамениті рядки, а на всю логіку аргументів.
- Знайдіть місцеву організацію, яка допомагає вразливим групам, і проведіть кілька годин волонтером.
- Поговоріть із дітьми або молодшими родичами про те, що таке справедливість і чому важливо захищати права інших.
- Напишіть коротке есе або пост про те, як ідеї Кінга перегукуються з вашим особистим досвідом.
- Підтримайте фінансово або інформаційно організації, які борються з дискримінацією й бідністю.
У нашій практиці ми бачили, як навіть невеликі дії — прибирання двору разом із сусідами чи допомога в шкільній бібліотеці — створюють відчуття спільноти. Саме це Кінг називав «улюбленою спільнотою» — місцем, де люди дбають один про одного попри відмінності.
День Мартіна Лютера Кінга нагадує: історія не закінчується в підручниках. Вона триває щоразу, коли хтось обирає світло замість темряви, любов замість ненависті, дію замість байдужості. І кожен із нас може стати частиною цієї історії — сьогодні, завтра, кожного третього понеділка січня і в усі інші дні року.
