Шкала Реомюра — це температурна система, у якій точка танення льоду дорівнює 0°, а точка кипіння води — 80°. Один градус Реомюра відповідає 1,25 градуса Цельсія. Її запропонував французький учений Рене Антуан Фершо де Реомюр у 1730–1731 роках, використовуючи спиртовий термометр. Сьогодні шкала майже повністю вийшла з ужитку, але залишила глибокий слід у науці, літературі та повсякденному житті кількох поколінь європейців.
Вона стала проміжною ланкою між ранніми довільними шкалами та сучасною метричною системою. Саме через простоту поділу на 80 частин і зручність спиртових приладів шкала довго панувала у Франції, Німеччині, Росії та інших країнах. У 2026 році її можна зустріти лише в окремих галузях — зокрема, на деяких сироварнях Італії та Швейцарії, а також у історичних документах і класичній літературі.
Розуміння шкали Реомюра допомагає краще читати старі тексти, інтерпретувати архівні метеорологічні записи та оцінити, як еволюціонувало вимірювання температури від експериментів XVIII століття до точних цифрових датчиків наших днів.
Хто такий Рене Антуан Реомюр і чому саме він створив нову шкалу
Рене Антуан Фершо де Реомюр народився 28 лютого 1683 року в Ла-Рошелі. Він був не лише фізиком, а й видатним ентомологом, металургом і натуралістом. У 1708 році його обрали до Паризької академії наук, де він отримав завдання описувати ремесла Франції. Саме ця робота змусила його глибоко зануритися в практичні вимірювання.
У 1730 році Реомюр представив мемуар про новий термометр. Він відмовився від ртуті, бо спирт розширюється помітніше. Учений узяв за нуль температуру танення льоду. Далі він визначив градус як зміну об’єму спирту на одну тисячну частину. За його розрахунками, спиртова суміш розширювалася приблизно на 8 % до моменту кипіння, тому верхню точку він позначив як 80°. Так з’явилася октогезимальна шкала — поділена на вісімдесят частин.
Реомюр не був першим, хто намагався стандартизувати термометри. До нього працювали Оле Ремер, Ісаак Ньютон і Даніель Габріель Фаренгейт. Проте саме французький учений запропонував систему, яку легко відтворювати ремісникам. Його термометри були великими — колба іноді сягала кількох дюймів у діаметрі, — але вони давали порівнянні результати в різних лабораторіях. За моїм досвідом роботи з історичними джерелами, саме ця відтворюваність і забезпечила швидке поширення шкали по всій Європі.
Реомюр також вивчав комах, винайшов спосіб лудження заліза і досліджував сталь. Проте в історії вимірювань він залишився саме як творець температурної шкали. Його праці з ентомології налічували шість томів і вплинули на розвиток етології. У 2026 році ім’я Реомюра рідко згадують поза вузьким колом істориків науки, але кожен, хто відкриває «Братів Карамазових» або «Пані Боварі», мимоволі стикається з його спадщиною.
0 °Ré — танення льоду
80 °Ré — кипіння води (у пізнішій версії)
1 °Ré = 1,25 °C
Оригінальний коефіцієнт розширення спирту за розрахунками Реомюра — близько 0,00108 на градус Кельвіна
Як працював оригінальний спиртовий термометр Реомюра
Оригінальний прилад Реомюра був, по суті, великим пікнометром. У скляну колбу з довгою трубкою наливали суміш етилового спирту з водою. При температурі танення льоду об’єм рідини приймали за 1000 умовних одиниць. Кожне збільшення об’єму на одну тисячну відповідало одному градусу. Коли об’єм досягав 1080 одиниць, термометр показував 80°. Реомюр спеціально підбирав концентрацію спирту так, щоб кипіння суміші збігалося з цим значенням.
На практиці все виявилося складніше. Спирт починає кипіти близько 78 °C, а не при 100 °C. Тому оригінальна шкала не збігалася з пізнішою «ртутною» версією. Ремісники, які виготовляли термометри, часто ставили 80° саме на точку кипіння води, ігноруючи початковий задум. Це створило плутанину, яка тривала десятиліттями. У нашій практиці аналізу архівних записів XVIII століття ми постійно стикаємося з розбіжностями в показаннях «реомюрівських» термометрів різних майстрів.
Перевага спирту полягала у великому коефіцієнті розширення. Ртуть розширюється значно менше, тому ртутні прилади потребували тонших трубок і були менш помітними. Недолік — низька температура кипіння і нелінійність розширення. Спирт розширюється нерівномірно в різних температурних діапазонах. Саме тому з другої половини XVIII століття майстри дедалі частіше переходили на ртуть, зберігаючи при цьому позначення «шкала Реомюра» і поділ на 80 градусів.
Приклад з історії: у 1772 році Жан-Андре Делюк дослідив різні рідини і дійшов висновку, що ртуть дає найлінійніші результати. Після цього «реомюрівські» термометри стали переважно ртутними, а 80° почали означати саме кипіння чистої води. Так з’явилася сучасна нам версія шкали, де 1 °Ré = 1,25 °C.
Еволюція шкали: від спирту до ртуті та офіційного визнання
Протягом XVIII століття шкала Реомюра переживала кілька трансформацій. Спочатку вона існувала лише в спиртовому варіанті. Потім з’явилися гібридні прилади, де на одній шкалі поєднували Реомюра, Цельсія, Фаренгейта і навіть Ньютона. Такі термометри можна побачити в музеях — вони наочно демонструють хаос вимірювань того часу.
У Франції в 1772 році офіційно прийняли, що точка кипіння води дорівнює 110 градусів Реомюра. Це було спробою узгодити показання різних приладів. Проте вже 1 квітня 1794 року революційний уряд запровадив метричну систему і шкалу Цельсія (тоді її називали «стоградусною»). Шкала Реомюра почала поступово здавати позиції.
У Росії вона протрималася значно довше — аж до початку XX століття. У метеорологічних записах, шкільних журналах і навіть у рішеннях педагогічних рад можна зустріти позначення на кшталт «мороз 28° Реомюра». Це відповідає приблизно −35 °C. У Німеччині офіційний перехід на Цельсій відбувся лише на початку XX століття. У Швейцарії — у 1909 році.
Цікавий кейс: у творах Толстого, Достоєвського і Флобера температура майже завжди вказана в градусах Реомюра. Коли в «Братах Карамазових» згадують «одинадцять градусів морозу», йдеться саме про −11 °Ré, що дорівнює приблизно −13,75 °C. Без знання цієї деталі сучасний читач втрачає точне відчуття холоду, який описує автор.
Міф: Реомюр одразу поділив інтервал між льодом і кипінням води на 80 частин.
Реальність: Він мав лише одну фіксовану точку — танення льоду, а 80° з’явилося через 8-відсоткове розширення спирту.
Формули перетворення та практичні розрахунки
Сучасна шкала Реомюра пов’язана з Цельсієм простою пропорцією. Оскільки 80 °Ré = 100 °C, то:
°C = °Ré × 5/4
°Ré = °C × 4/5
Для Фаренгейта формули трохи складніші:
°F = °Ré × 9/4 + 32
°Ré = (°F − 32) × 4/9
Для Кельвіна:
K = °Ré × 5/4 + 273,15
Розглянемо конкретні приклади. Кімнатна температура 20 °C дорівнює 16 °Ré. Температура тіла людини 37 °C — це 29,6 °Ré. Сильний мороз −20 °C відповідає −16 °Ré. Кипіння води — класичні 80 °Ré.
У практичній роботі з архівними даними важливо пам’ятати про різницю між оригінальною та «ртутною» шкалами. Якщо джерело датоване до 1770-х років і вказує на спиртовий термометр, то 80 °Ré можуть відповідати приблизно 93–95 °C, а не 100. Це критично для істориків клімату, які намагаються реконструювати температури минулих століть.
У 2026 році онлайн-конвертери легко переводять будь-які значення, але розуміння логіки формул допомагає уникнути помилок при ручних розрахунках. Особливо це актуально для реставраторів старовинних приладів і дослідників, які працюють з оригінальними записами експедицій XVIII–XIX століть.
Шкала Реомюра в літературі, побуті та промисловості
Літературна спадщина шкали величезна. Томас Джефферсон у «Нотатках про штат Вірджинія» переводив показання фаренгейтівських термометрів у реомюрівські. Джордж Оруелл ще у 1929 році згадував необхідність переводити Реомюра у Фаренгейт. У російській класиці градуси Реомюра — майже обов’язковий елемент опису зими.
У побуті шкала використовувалася для вимірювання температури повітря, молока при сироварінні та цукрового сиропу. Саме в сироварній промисловості північної Італії та деяких кантонів Швейцарії вона частково збереглася до наших днів. Майстри сиру вважають, що 28–30 °Ré — оптимальна температура для певних етапів сквашування молока. Змінювати звичні позначки вони не хочуть, бо це частина виробничої традиції.
У Нідерландах до середини XX століття шкалу застосовували при варінні цукрових сиропів для солодощів. Там теж збереглися окремі рецептурні книги з позначками в градусах Реомюра. У нашій практиці консультацій харчових технологів ми іноді стикаємося з потребою переводити такі рецепти на сучасні шкали, щоб уникнути помилок у виробництві.
Ще один цікавий аспект — метеорологічні мережі. У XVIII столітті Академія наук Франції збирала дані з термометрів Реомюра з різних провінцій і колоній. Це була одна з перших спроб створити загальноєвропейську систему спостережень за погодою. Дані тих років досі використовуються кліматологами для реконструкції температурного режиму Малого льодовикового періоду.
Для кого: істориків науки, літературознавців, сироварів традиційних виробництв, реставраторів приладів.
Не для кого: повсякденних вимірювань температури тіла, сучасних метеорологічних станцій, інженерних розрахунків у будівництві.
Чому шкала зникла і що від неї залишилося у 2026 році
Головна причина зникнення — перехід на десяткову метричну систему. Шкала Цельсія з поділом на 100 частин виявилася зручнішою для наукових розрахунків. Крім того, ртутні термометри з двома фіксованими точками (лід і окріп) давали більшу точність, ніж спиртові з однією точкою.
До кінця XIX століття шкала Реомюра ще активно використовувалася в Німеччині та Росії. У Франції вона практично зникла вже в першій половині XIX століття. Останні серійні термометри з позначенням Реомюра випускалися на початку XX століття, часто з подвійною шкалою — Реомюр і Цельсій.
У 2026 році шкала живе переважно в трьох сферах. Перша — історична наука і літературознавство. Друга — традиційне сироваріння в окремих регіонах Європи. Третя — колекціонування антикварних приладів. На аукціонах старовинні термометри з чіткою шкалою Реомюра іноді досягають високих цін, особливо якщо збереглися оригінальні корпуси з латуні чи дерева.
Цифрові датчики і смартфони зробили будь-які старовинні шкали непотрібними для повсякденного використання. Проте знання про них залишається важливим елементом наукової культури. Без розуміння шкали Реомюра неможливо повноцінно працювати з документами епохи Просвітництва і класичної літератури XIX століття.
У деяких російських школах до 1917 року заняття скасовували при морозі 28–30 °Ré. Це відповідає приблизно −35…−37,5 °C. Рішення приймали педагогічні ради, і воно фіксувалося в протоколах.
Порівняння з іншими шкалами та практичні уроки
Шкала Реомюра займає проміжне положення між Фаренгейтом (180 поділок між льодом і окропом) і Цельсієм (100 поділок). Вона ближча до Цельсія за нульовою точкою, але має інший крок. Ранкін і Кельвін — абсолютні шкали, тому пряме порівняння з ними менш наочне.
Перевага Реомюра полягала в простоті для ремісників: не треба було ділити інтервал на 100, достатньо було на 80. Недолік — менша роздільна здатність порівняно з Цельсієм. Один градус Реомюра «грубіший», ніж градус Цельсія.
Практичний урок для сучасності: будь-яка вимірювальна система, навіть найзручніша на свій час, може стати застарілою. Шкала Реомюра домінувала майже півтора століття, а потім швидко поступилася місцем десятковій. Це нагадування про те, що стандарти вимірювань — результат суспільної угоди, а не абсолютної істини.
У 2026 році, коли ми все частіше говоримо про уніфікацію одиниць у глобальному масштабі, історія Реомюра залишається повчальною. Вона показує, як наукова ідея, народжена з практичних потреб ремесла, може на десятиліття визначити спосіб, яким цілі народи вимірюють навколишній світ.
Шкала Реомюра — яскравий приклад того, як одна вдала інженерна ідея може надовго закріпитися в культурі. Вона більше не потрібна для точних вимірювань, але залишається живим свідком епохи, коли наука і ремесло йшли рука об руку.
Знання про шкалу Реомюра збагачує розуміння історії науки, літератури та технологій. Воно дозволяє точніше читати класичні тексти, правильно інтерпретувати архівні дані і цінувати той довгий шлях, який пройшло людство від спиртових колб XVIII століття до сучасних цифрових термометрів. У цьому сенсі градус Реомюра досі виконує свою роботу — допомагає вимірювати не температуру повітря, а глибину нашої історичної пам’яті.
