На північному заході провінції Онтаріо озеро № 223 стало полігоном для масштабного експерименту з кислотних дощів. Упродовж 17 років науковці щотижня додавали туди сірчану кислоту. Мета була одна: поступово змінити хімічний склад води й відтворити те, що відбувалося в озерах Північної Америки та Європи.
Експеримент тривав з 1976 по 1993 рік. За цей час показник pH води знизився з 6,8 до 5,2. Кислоту вносили регулярно й малими порціями, щоб уникнути різкого удару по екосистемі й простежити зміни крок за кроком.
Озеро 223 входить до Експериментальної озерної зони. Це регіон із 58 озерами та їхніми водозборами, спеціально відведений для досліджень цілих прісноводних систем.
Вода відновилась, живі організми — ні
Додавання кислоти давно припинили. За даними джерела, хімічний склад води з часом повернувся до стану, близького до того, що був до початку дослідів. На цьому, однак, відновлення не закінчилося.
У Міжнародному інституті сталого розвитку повідомили: популяція озерної форелі досі тримається на рівні менш ніж половини від початкової. Риба росте повільніше, ніж раніше.
Підкислення показало, наскільки вразливими є трофічні мережі прісних озер. Зі зміною умов зникли численні види риб і безхребетних. У частини риб погіршився фізичний стан і впала успішність розмноження. Популяція великоголового бугая майже зникла.
Постраждала й озерна форель. Зміни в харчовій базі та загальних умовах життя сприяли скороченню її чисельності.
Одне з головних спостережень з’явилося вже після того, як кислоту більше не додавали. Вода зрештою наблизилася до попереднього хімічного складу. Жива частина екосистеми до початкового стану не повернулася.
Науковці підкреслюють: екологічне відновлення складніше, ніж повернення хімії води. Деяким видам і зв’язкам між організмами потрібно значно більше часу, ніж самому середовищу.
