Леонардо да Вінчі народився 15 квітня 1452 року в тосканському селищі Анкіано поблизу містечка Вінчі й провів останні роки в замку Кло-Люсе біля Амбуаза у Франції. Його життєвий шлях пролягав через Флоренцію, Мілан, Рим і завершився в долині Луари. Кожне з цих місць наклало свій відбиток на творчість і наукові пошуки генія Ренесансу.
У дитинстві він жив у будинку діда в Вінчі, потім переїхав до Флоренції, де навчався у майстерні Верроккйо. Найдовший період — майже сімнадцять років — провів у Мілані при дворі Людовіко Сфорца. Останні три роки життя минули у Франції під покровительством короля Франциска I.
Місця проживання Леонардо тісно пов’язані з етапами його творчості: від перших малюнків тосканських пейзажів до «Таємної вечері» та пізніх наукових записів.
Дитинство в Тоскані: Анкіано та Вінчі
Леонардо ді сер П’єро да Вінчі з’явився на світ у селищі Анкіано, за кілька кілометрів від невеликого укріпленого містечка Вінчі. Це відбулося в суботу, 15 квітня 1452 року, близько третьої години ночі за тогочасним ліком. Запис про народження зробив його дід Антоніо да Вінчі у сімейному зошиті. Батько, нотаріус сер П’єро, і мати Катерина не були одружені, тож хлопчик спочатку жив із матір’ю, а згодом переїхав до батьківської родини.
До 1457 року Леонардо вже значився в податкових документах як мешканець будинку діда в Вінчі. Кам’яна будівля з гербом родини да Вінчі стоїть серед оливкових гаїв на схилах Монтальбано. Сьогодні вона перетворена на музей «Каса натале ді Леонардо». Тут відвідувачі бачать прості кімнати з каміном і відчувають атмосферу сільського Тосканського дитинства, яке назавжди запало в пам’ять майбутнього генія.
Саме тут він уперше спостерігав за польотом птахів, течією води й будовою рослин. Пейзажі околиць Вінчі з’являться в його ранніх малюнках. Дід і дядько Франческо приділяли хлопцеві багато уваги, тож життя в цій невеликій спільноті сформувало його допитливість і любов до природи.
Флорентійський період: навчання і перші кроки
Близько 1469 року сер П’єро переїхав до Флоренції і взяв із собою сина. Леонардо оселився в майстерні Андреа дель Верроккйо — одного з найкращих художників і скульпторів міста. Він жив і працював у цій майстерні понад десять років. У 1472 році його ім’я вже фігурує в списках гільдії святого Луки як самостійного живописця, проте він ще довго залишався поруч із учителем.
Флоренція кінця XV століття вирувала ідеями гуманізму. Леонардо відвідував Платонівську академію, спостерігав за будівництвом купола Брунеллескі, вивчав анатомію. Він мешкав у різних будинках батька та в майстерні, а пізніше мав власне житло. Саме тут з’явилися ранні роботи: «Благовіщення», участь у «Хрещенні Христа» Верроккйо, «Мадонна з гвоздикою».
Життя у Флоренції дало йому доступ до бібліотек, до дворів Медічі й до середовища, де мистецтво й наука йшли рука об руку. Однак у 1481–1482 роках Леонардо залишив незавершену «Поклоніння волхвів» і вирушив до Мілана.
Міланські роки: при дворі Сфорца
З 1482 по 1499 рік Леонардо жив у Мілані. Людовіко Сфорца, прозваний Моро, запросив його як інженера, організатора свят і художника. Геній оселився в одному з палаців герцогського двору й отримав статус «pictor et ingeniarius ducalis».
Саме в Мілані він створив «Таємну вечерю» для трапезної монастиря Санта-Марія-делле-Граціє та «Мадонну в скелях». Тут же він працював над проєктом кінного пам’ятника Франческо Сфорца, вивчав гідравліку, анатомію й механіку. Будинок, у якому він мешкав у другому міланському періоді (1508–1513), знаходився біля Порта Орієнтале в парафії Санта-Бабіла.
Мілан став для нього місцем найінтенсивнішої творчості. Після падіння Сфорца у 1499 році Леонардо тимчасово виїхав, але повернувся під французьке правління й знову жив у місті кілька років.
Повернення до Флоренції, Рим і короткі подорожі
Після 1499 року Леонардо деякий час перебував у Мантуї та Венеції, а потім знову оселився у Флоренції. Тут він працював над «Моною Лізою», «Битва при Ангіарі» та анатомічними дослідженнями. У 1506–1508 роках він їздив між Флоренцією і Міланом, а з 1508-го знову надовго залишився в ломбардській столиці.
У вересні 1513 року Леонардо переїхав до Риму на запрошення Джуліано де Медічі, брата папи Лева X. Він жив у Бельведері у Ватикані. У Вічному місті він займався переважно науковими дослідами, проєктами осушення боліт і створював «Івана Хрестителя». Конкуренція з Рафаелем і Мікеланджело була відчутною, тож у 1516 році майстер прийняв запрошення французького короля.
Останні роки у Франції: замок Кло-Люсе
У 1516 році 64-річний Леонардо разом із учнем Франческо Мельці перетнув Альпи. Король Франциск I надав йому манор Кло-Люсе (раніше Клу) біля Амбуаза в долині Луари. Будівля з рожевої цегли та білого туфу розташована за 400 метрів від королівського замку Амбуаз і з’єднана з ним підземним ходом.
Леонардо прожив тут три роки. Він отримував щорічну пенсію, організовував свята для двору, працював над проєктами каналів і архітектурними ідеями для замку Шамбор. У його кімнаті, що збереглася донині, він продовжував записи й малюнки, попри параліч правої руки. 2 травня 1519 року Леонардо да Вінчі помер у цьому будинку. Його поховали в колегіальній церкві Сен-Флорентен у замку Амбуаз.
Сьогодні Кло-Люсе — музей, де відтворено майстерню, спальню й парк із моделями винаходів. Відвідувачі можуть пройти тими самими кімнатами, де геній провів останні дні.
| Період | Місце проживання | Основні події та твори |
|---|---|---|
| 1452–1469 | Анкіано / Вінчі (Тоскана) | Народження, дитинство в родині діда, перші спостереження природи |
| 1469–1482 | Флоренція | Навчання у Верроккйо, ранні картини, вступ до гільдії |
| 1482–1499 | Мілан | «Таємна вечеря», служба при дворі Сфорца, інженерні проєкти |
| 1500–1508 | Флоренція (з перервами) | «Мона Ліза», «Битва при Ангіарі», анатомічні дослідження |
| 1508–1513 | Мілан | Другий міланський період, робота для французів |
| 1513–1516 | Рим (Бельведер) | Наукові досліди, «Іван Хреститель» |
| 1516–1519 | Кло-Люсе біля Амбуаза | Останні роки, смерть 2 травня 1519 |
Дані таблиці базуються на відомостях з авторитетних біографічних джерел і музейних матеріалів.
Кожне місце, де жив Леонардо да Вінчі, стало не просто адресою, а каталізатором його генію. Тосканські пагорби навчили його бачити, флорентійські майстерні — творити, міланський двір — мислити масштабно, а французький манор дав спокій для підсумків. Сьогодні ці будинки відкриті для відвідувачів: від скромної кам’яної оселі в Анкіано до ошатного Кло-Люсе. Пройшовши їх, можна відчути, як простір впливав на людину, яка змінила уявлення про мистецтво й науку.
