День СБУ відзначають щороку 25 березня. Це професійне свято працівників і ветеранів Служби безпеки України, закріплене указом Президента від 22 березня 2001 року і приурочене до прийняття Закону «Про Службу безпеки України» 25 березня 1992-го. У 2026 році дата припала на середу і збіглася з 34-ю річницею цього закону.
Це не вихідний і не «парадне» свято з феєрверками. Для більшості країни 25 березня минає як звичайний робочий день. Для людей у погонах, у цивільному й у тіні — це момент, коли держава публічно називає роботу, яку зазвичай не називають: контррозвідку, захист державності, боротьбу з тероризмом, охорону таємниць і тисячі операцій, про які не пишуть навіть після перемоги.
За моїм досвідом, плутанина навколо Дня СБУ починається вже з календаря: одні згадують 20 вересня 1991-го, інші — березневий закон, треті шукають «плаваючу» дату, як у церковних свят. Нижче — повна карта: історія, правова підстава, реальні функції служби, як свято живуть у кабінетах і на фронті, і як привітати людину, не нашкодивши їй.
Коли саме день СБУ і чому дата ніколи не зсувається
День Служби безпеки України стоїть у календарі жорстко: 25 березня щороку. Дата не залежить від Великодня, не «плаває» за місячним циклом і не переноситься на понеділок, якщо випадає на вихідний. У 2026 році це була середа. У 2027-му буде четвер, у 2028-му — субота. Свято залишається професійним: установи працюють у звичайному режимі, школи не звільняють дітей, банки не зачиняються.
Чому саме 25-те, а не день проголошення незалежності чи дата ліквідації КДБ УРСР? Бо законодавець і президентський указ прив’язали вшанування не до політичного жесту, а до появи повноцінного закону про спецслужбу незалежної держави. 25 березня 1992 року Верховна Рада ухвалила Закон України «Про Службу безпеки України» № 2229-XII. Саме цей документ дав службі ім’я, статус і рамки повноважень, якими вона живе досі — уже в редакції зі змінами станом на грудень 2025 року.
Практичний нюанс, який щороку підводить новачків у календарях: 25 березня в Україні часто збігається з Благовіщенням. У 2026-му так і було. Люди плутають церковну й державну логіку, шукають «заборони» на роботу в полі чи на подорожі. Для співробітника СБУ це два різні світи в одному числі. У храмі — одне, у штабі на Володимирській, 32–35 — інше: рапорти, нагородження, хвилина мовчання за загиблими, закриті брифінги.
Типова помилка редакцій і блогів — писати, ніби День СБУ «заснували у 1992-му». Закон з’явився 1992-го, а саме свято — лише 2001-го. Дев’ять років служба працювала без окремого професійного дня в офіційному календарі. Указ № 193/2001 підписав Леонід Кучма 22 березня 2001 року, «враховуючи заслуги СБУ у справі захисту державного суверенітету України, конституційного ладу, територіальної цілісності». Формулювання сухе, канцелярське — і водночас точне: свято народжене не маркетингом, а політичним визнанням інституції.
У 2026 році це вже чверть століття офіційного свята. Для покоління, яке прийшло в службу після 2014-го і особливо після 2022-го, 25 березня звучить інакше, ніж для ветеранів 1990-х. Тоді це був день кабінетів, грамот і корпоративного торта. Тепер — день, коли президент публічно дякує за глибокі удари, за агентурні сітки, які вдалося розірвати, і за імена, які не можна назвати.
Ключові цифри Дня СБУ
25 березня — незмінна дата свята. 1992 — рік закону № 2229-XII. 22 березня 2001 — указ про встановлення свята. 34 роки минуло від закону до березня 2026-го. 25 років самому професійному дню. Штаб-квартира — вул. Володимирська, 32–35, Київ. Орієнтовна чисельність до повномасштабної війни — близько 29 тисяч осіб (оцінка 2017 року); воєнні цифри не публікують.
Дві дати народження служби: 20 вересня 1991-го і 25 березня 1992-го
Українська спецслужба має два «дні народження», і саме тут народжується найбільше міфів. 20 вересня 1991 року Верховна Рада ухвалила постанову «Про створення Служби національної безпеки України» № 1581-XII. Цим актом ліквідували Комітет державної безпеки УРСР. Молода держава забрала собі апарат, будівлі, архіви й людей, які ще вчора працювали в союзній системі. Це був розрив юридичний, але ще не повний культурний.
Перші місяці служба називалася інакше — Служба національної безпеки. Очолив її генерал-полковник Микола Голушко, останній керівник республіканського КДБ, який невдовзі виїхав до Росії. Цей факт досі ріже слух, але його варто називати прямо: інституція народжувалася з радянського тіла, а не з чистої сторінки. Саме тому березневий закон 1992-го був не формальністю, а спробою дати службі українську правову ДНК: назву «Служба безпеки України», підпорядкування, межі втручання, статус військовослужбовців як представників влади.
У нашій практиці пояснення цієї розвилки завжди рятує від поверхневих суперечок у коментарях. Якщо людина каже «СБУ створили у вересні», вона має рацію щодо ліквідації КДБ і появи національного органу. Якщо інша наполягає на 25 березня — теж має рацію, бо саме тоді з’явився профільний закон і сучасна назва. Свято прив’язали до другої дати, бо закон — це вже не постанова «створити», а рамка «як жити». Різниця така, як між рішенням відкрити лікарню і статутом, який описує, кого можна оперувати, а кого — ні.
Підводний камінь для журналістів і вчителів історії: плутати СБУ з зовнішньою розвідкою. У 2004 році розвідувальний блок виокремили в Службу зовнішньої розвідки України (СЗРУ). Військова розвідка — це Головне управління розвідки Міноборони. СБУ залишилася внутрішнім щитом: контррозвідка, захист державності, антитерор, охорона державної таємниці, контррозвідувальний захист економіки. Коли на День СБУ пишуть «вітаємо всіх розвідників України», змішують три різні органи з трьома різними присягами.
Ще один нюанс 2026 року. Кадрова турбулентність нагорі — відставка Василя Малюка в січні, тимчасове керівництво Євгенія Хмари, потім виконання обов’язків Олександром Покладом з липня — не скасовує інституційної дати. Святкують не прізвище голови, а службу як структуру. Це важливо пам’ятати, коли стрічка новин спокушає прив’язати 25 березня до останнього указу про призначення.
Від охорони УНР до сучасної спецслужби: довга тінь історії
День СБУ стоїть на законі 1992 року, але українська традиція спецслужб старша за незалежність. У січні 1918-го, ще за Української Народної Республіки, з’являлися органи охорони державної безпеки. Далі були контррозвідка доби Директорії, польова жандармерія Української Галицької армії, а окремою, часто замовчуваною гілкою — Служба безпеки ОУН. Це не «прямі предки» СБУ в організаційному сенсі: між ними — десятиліття радянських НКВС, НКДБ і КДБ. Проте для сенсу свята ця глибина важлива. 25 березня — не тільки день установи, а день, коли держава визнає, що безпека не народжується з нуля.
Приклад перший: архіви. Галузевий державний архів СБУ у Києві та регіональні підрозділи стали після 1991-го одним із найбільших сховищ правди про репресії. Дослідники, журналісти, родини репресованих приходять саме сюди. День СБУ для архівістів служби — це теж професійне свято, хоча їх рідко знімають для парадних сюжетів. Другий приклад: Національна академія СБУ. Вона готує офіцерів уже в українській правовій системі, з українською мовою службового листування і з предметами, яких у програмі КДБ не було — від європейських стандартів оперативної діяльності до кіберрозвідки.
Третій кейс ближчий до шкільної парти. У 2010-х учителі історії часто пропускали тему спецслужб як «дорослу» і політично слизьку. Після 2014-го, а надто після 2022-го, питання «чим СБУ відрізняється від КДБ» звучить у старших класах щовесни, саме навколо 25 березня. Правильна відповідь не вміщується в один абзац, але починається так: інша присяга, інший закон, інший ворог, інший цивільний контроль. І водночас — спокуса старих методів, яку реформатори служби намагаються випалювати вже друге десятиліття.
Зв’язок із 2026 роком тут прямий. Суспільство вимагає від спецслужби одночасно жорсткості на війні і прозорості в тилу. Це суперечливі очікування. Свято не розв’язує їх, але дає привід говорити мовою фактів, а не мелодрами. За моїм досвідом, найкращі розмови 25 березня — не про «лицарів невидимого фронту» в рекламному тоні, а про конкретні процедури: хто контролює прослуховування, як працює Антитерористичний центр, чому військова контррозвідка сидить саме в СБУ, а не в Міноборони.
Емоційний акцент цього розділу простий і важкий. Багато хто з тих, кого вітають 25 березня, ніколи не почує привітання вголос: частина — під легендою, частина — на фронті, частина — у списках загиблих. Свято існує ще й для того, щоб ці імена не розчинилися в загальній формулі «силовики».
Хронологія, яку варто тримати під рукою
- 20 вересня 1991 — постанова ВР про створення Служби національної безпеки, ліквідація КДБ УРСР.
- 25 березня 1992 — Закон «Про Службу безпеки України» № 2229-XII, сучасна назва СБУ.
- 23 червня 1994 — створення антитерористичного підрозділу, сьогодні ЦСО «А».
- 22 березня 2001 — указ Президента № 193/2001 про День СБУ.
- 2004–2005 — виокремлення СЗРУ та Держспецзв’язку.
- 2014–2022 — очищення від російської агентури, війна, перетворення на бойову спецслужбу.
- 25 березня 2026 — 34-та річниця закону, 25-та — самого свята.
Ця стрічка дат пояснює, чому короткі «святкові» замітки на 800 знаків завжди кульгають. Без вересня 1991-го незрозумілий розрив із КДБ. Без 1994-го з картини випадає «Альфа». Без 2004-го читач думає, ніби СБУ й досі веде зовнішню розвідку. Без 2001-го свято виглядає старшим, ніж є. Повний ланцюжок — це повага до читача, а не «зайва історія».
Що насправді робить СБУ: не шпигунський роман, а щоденна державна робота
Закон визначає Службу безпеки України як державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку. Формулювання з kodeксу звучить важко, тож перекладемо людською мовою. СБУ — це не «українське ФБР» і не «українське ЦРУ». Це гібрид контррозвідки, антитерору, захисту конституційного ладу й частини економічної безпеки. Співробітник може бути військовослужбовцем зі званням, аналітиком у цивільному, слідчим, кіберфахівцем або бійцем ЦСО «А».
Контррозвідка — серцевина. Її не видно, поки вона спрацювала. Видно, коли не спрацювала: вербування, «кроти» в органах влади, агентура в енергетиці, спроби вербувати військових через месенджери. Після 2022-го цей напрям став щоденним фронтом у тилу. Другий стовп — захист національної державності: протидія колаборантським мережам, схемам псевдореферендумів, спробам легалізувати окупаційну владу. Третій — боротьба з тероризмом. Антитерористичний центр при СБУ координує не лише «Альфу», а й суміжні сили, коли йдеться про заручників, диверсії, критичну інфраструктуру.
Практичні приклади, які не потребують грифа. Перший: викриття агента, який зливав координати складів через звичайний Telegram під виглядом «волонтера». Другий: блокування схеми розкрадання коштів на закупівлі для армії — економічна контррозвідка, а не «полювання на бізнес», як інколи малюють у кулуарах. Третій: робота кіберпідрозділів, коли російські хакерські групи б’ють по енергетиці, і відповідь має прийти не пресрелізом, а глушінням інфраструктури атакуючого. Усі три сюжети можуть завершитися в один і той самий 25 березня: когось нагороджують закритим указом, когось — публічним орденом, про когось не дізнається навіть родина.
Типові помилки цивільних у розумінні функцій. Перша: вважати, що СБУ «садить за репости». Слідство в сфері державної безпеки справді може зачіпати інформаційний простір, але це не синонім цензури як політики. Друга: чекати від СБУ розкриття побутових убивств і крадіжок — це поле Нацполіції. Третя: просити «знайомого з СБУ» вирішити податковий чи митний конфлікт. Саме такі «прохання» роками годували корупційний міф про службу. Реформа після 2014-го і воєнна чистка не зробили систему ідеальною, але змінили ціну питання: війна випалює «дахів» швидше за будь-який меморандум.
У 2026-му окремий шар роботи — дрони, глибокі удари, морські дрони, операції на кшталт «Павутини». Президент 25 березня 2026 року публічно дякував службі саме за це, а також за роботу в Чорному морі і проти «путінського мосту». Бойова «Альфа», яку 16 липня 2025-го офіційно назвали Центром спеціальних операцій «А», під час воєнного стану може зростати до законодавчо дозволених 10 тисяч осіб. Це вже не кабінетна спецслужба 2000-х. День СБУ у воєнний рік — ще й день бойової частини, яка тримає ділянки фронту нарівні з бригадами ЗСУ.
Як святкують День СБУ: від Банкової до регіонального управління
Офіційний сценарій свята відпрацьований роками і під час великої війни лише ущільнився. Вранці — привітання Президента, інколи відео, інколи жива зустріч із бійцями й офіцерами. Далі — нагородження. 25 березня 2026-го Володимир Зеленський вручав «Хрест бойових заслуг», ордени «За заслуги», Богдана Хмельницького, «За мужність», княгині Ольги, медаль «За врятоване життя». Перед цим — хвилина мовчання за загиблими співробітниками СБУ та інших сил безпеки. Це не декор. У списках втрат служби після 2022-го є і оперативники, і слідчі, і спецпризначенці, і люди без публічних посад.
У Центральному управлінні на Володимирській день починається раніше за телевізійну картинку. Рапорти, перевірка режимних приміщень, окремий протокол для ветеранів, які приходять без камер. У регіональних управліннях — свої зібрання: від Львова до прифронтових областей, де «урочистість» вміщується в 20 хвилин між двома виїздами. Національна академія СБУ вишиковує курсантів. Слідчі управління отримують не торт, а нові томи справ. ЦСО «А» у цей день рідко стоїть у парадному строю на Хрещатику: частина груп — на завданнях.
Кейс із мирного ще 2010-х: у Києві бійці «Альфи» інколи виходили на урочисту варту, і містяни фотографували чорну форму як екзотику. Кейс 2022-го: 25 березня припало на 30-й день повномасштабного вторгнення, і президентське привітання звучало вже з воєнного Києва, з цифрами нагороджених за місяць боїв. Кейс 2026-го: тон промов змістився на глибокі удари по нафтовій інфраструктурі ворога, на агентуру, яку вдалося зупинити, і на речі, «про які ще не можна говорити». Свято стало звітом перед країною без розкриття методів.
Підводні камені організації. Перший — публічність облич. Навіть на нагородженні частину людей знімають зі спини або не знімають узагалі. Другий — безпека локації. Третій — спокуса перетворити день на політичний мітинг. Служба підпорядкована Президентові, і це факт закону, не «теорія». Водночас професійне свято має лишатися про людей у строю, а не про кадрові війни тижня. У 2026-му, після січневої та липневої ротацій керівництва, цей баланс був особливо тонким.
Для цивільного світу День СБУ проявляється скупо: сюжети в новинах, листівки в месенджерах, іноді виставка чи відкрита лекція, якщо дозволяє режим. Не варто чекати салюту. Кращий «салют» служби — тиша в енергосистемі вночі й відсутність вибуху в під’їзді, який хтось планував закласти.
| Орган | Головний профіль | Коли вітати окремо |
|---|---|---|
| СБУ | Контррозвідка, антитерор, захист державності, таємниці | 25 березня — День СБУ |
| СЗРУ | Зовнішня розвідка | Власні професійні дати розвідників |
| ГУР МО | Воєнна розвідка | 7 вересня — День воєнної розвідки |
| ЦСО «А» СБУ | Спецоперації, антитерор, бойові завдання | 23 червня — день створення підрозділу, плюс 25 березня |
Таблиця рятує від найпоширенішої святкової помилки — звалити всіх «у розвідку». Людина з ГУР 25 березня може чемно подякувати, але її день інший. Офіцер СЗРУ теж. Боєць «Альфи» має ще й червневу дату, яку всередині підрозділу бережуть ревніше за календарний День СБУ. Якщо вітаєте конкретно — вітайте точно.
Привітання, етикет і речі, які краще не писати в чаті
Привітати з Днем СБУ можна коротко і по-людськи. «Дякую за тишу, якої не чути» працює краще за пафос про «щит і меч». Офіційні листівки рясніють формулами про суверенітет і територіальну цілісність — вони не брешуть, але звучать як шаблон. Живе привітання називає не операцію, а рису людини: витримку, вміння мовчати, турботу про родину між відрядженнями, здатність вертатися домом, нічого не розповівши, і все одно бути присутнім.
Етикет жорсткіший, ніж на День медика чи вчителя. Не фотографуйте посвідчення, форму великим планом, кабінет, пропускний пункт, номер службового авто. Не тегайте в соцмережах «мій друг з СБУ» з геолокацією. Не питайте «ну розкажи, як там Кримський міст». Не публікуйте списки нагороджених, якщо це не офіційний реліз. У воєнний час навіть невинне «вітаю, брате, тримай Антонівський» може стати точкою для ворожої аналітики.
Приклад з практики редакцій: у 2023–2024 роках кілька районних сайтів виклали групові фото регіональних управлінь із підписами посад. Знімки прибрали, але скріншоти лишилися. Інший випадок: родичі у Facebook позначили локацію святкового обіду поруч із режимним об’єктом. Третій: колега з цивільного міністерства привітав оперативника в корпоративному чаті на 40 осіб, де були підрядники. День СБУ — не привід демонструвати «близькість до спецслужби». Це привід зменшити цифровий слід.
Що можна і варто. Написати людині в особисті. Переказати каву без підписів. Перевірити, чи не потрібна допомога родині, якщо офіцер у відрядженні. Ветеранським організаціям — не пафосна сцена, а конкретні ліки, документи, юрист. Курсантам Академії — нормальне людське «горджуся», без тиску «ти ж майбутній Джеймс Бонд». Дітям співробітників — окрема тиха турбота: для них 25 березня часто день, коли батька знову немає вдома.
У 2026-му месенджери забиті шаблонними листівками з тризубом і голубом. Краще один абзац своїми словами. За моїм досвідом, найточніші привітання пишуть ті, хто сам працював із службою як журналіст, адвокат, суддя, волонтер: вони знають ціну деталі й ціну мовчання. Якщо не знаєте, ким саме працює людина всередині СБУ — не вгадуйте. «З професійним святом» достатньо.
Чек-лист привітання, яке не шкодить
- Пишіть в особисті, не в загальні чати на десятки людей.
- Не згадуйте підрозділ, позивний, позицію, місто дислокації.
- Не публікуйте фото форми, кабінету, перепустки, зброї, авто.
- Не просіть «історій із роботи» навіть пошепки «між своїми».
- Окремо вшануйте полеглих — без прізвищ, якщо родина не просила публічності.
- Вітайте ветеранів 1990–2000-х: їх часто забувають на тлі воєнного героїзму.
- Якщо людина зі СЗРУ чи ГУР — не пришивайте їй чуже свято.
Чек-лист виглядає сухим, поки його не порушать один раз. Після цього сухості вже не відчуваєш — відчуваєш наслідки. Оперативна безпека на свято не скасовується, навпаки: ворог читає святкові стрічки уважніше за будні, бо люди розслабляються. День СБУ — тест на дисципліну цивільних не менше, ніж на гордість.
Воєнне десятиліття: як 25 березня змінилось після 2014-го і 2022-го
До 2014 року День СБУ у публічному просторі був майже кабінетним. Телесюжети, грамоти, інтерв’ю про «боротьбу з корупцією та організованою злочинністю», інколи — гучна справа. Революція Гідності й анексія Криму зламали цю картину. Частина регіональних управлінь виявилася просякнута російським впливом, частина співробітників зрадила присягу, частина вивезла або знищила документи. Службу довелося перезбирати на ходу: перевірки на поліграфі, звільнення, нові кадри з заходу України, співпраця із західними партнерами в контршпигунстві.
24 лютого 2022-го остаточно перетворило СБУ на воєнну спецслужбу європейського масштабу — з усіма перевагами й ризиками такого статусу. Контррозвідка в тилу, полювання на коригувальників, робота проти ДРГ, слідство щодо воєнних злочинів, кіберфронт, морські й повітряні дрони, точечні операції за лінією фронту. ЦСО «А» воює як елітна бойова структура. Слідчі фіксують масові злочини. Аналітики збирають мозаїку, яку потім бачимо як «несподіваний вибух на аеродромі».
25 березня 2022-го — тридцятий день вторгнення і 30-річчя закону — стало символічним збігом, про який говорили в офіційних промовах. 25 березня 2025-го президент знову вручав ордени співробітникам і співробітницям служби. 25 березня 2026-го тон уже був про глибокі удари, нафтову галузь РФ, Чорне море і «Павутину», «яка увійшла в глобальну історію спеціальних операцій». Це не рекламний слоган. Це визнання, що українська спецслужба веде гру, яку раніше приписували лише кільком державам світу.
Ціна — у списках загиблих і в етичній сірій зоні. Спецслужба на війні завжди ходить по лезу: ефективність проти права, таємниця проти демократичного контролю, удар по ворогу проти ризику для цивільних. День СБУ у 2026-му не повинен замазувати ці напруги пафосом. Він має залишати місце для питань: як служба звітує парламенту, як захищає невинуватих від помилкових справ, як не повторює практик, від яких сама відмовилася в 1990-х. Гордість і пильність — два крила одного дня.
Кадрова історія початку 2026-го теж стала частиною воєнного сюжету. Василь Малюк, який пройшов шлях від виконувача обов’язків у липні 2022-го до Голови СБУ і звання Героя України, залишив посаду в січні. Євгеній Хмара, командир «Альфи», кілька місяців тримав кермо, потім перейшов до сфери оборони. З 17 липня 2026-го обов’язки голови виконує Олександр Поклад. Наприкінці липня оновили низку регіональних управлінь і призначили Олега Федоріва начальником ЦСО «А». Свято в такому кліматі — нагадування, що служба більша за прізвище на табличці.
Міфи проти реальності
Міф. «День СБУ — 20 вересня». Реальність. 20 вересня 1991-го створили Службу національної безпеки; професійне свято — 25 березня.
Міф. «Це вихідний». Реальність. Професійна дата, установи працюють.
Міф. «СБУ — це вся українська розвідка». Реальність. Зовнішня — СЗРУ, воєнна — ГУР, СБУ — переважно внутрішній контур.
Міф. «Свято придумали для піару війни». Реальність. Указ 2001 року, за 11 років до 2014-го і за 21 рік до 2022-го.
Міф. «Можна привітати репостом групового фото полку». Реальність. Це ризик для людей, яких ви нібито хочете вшанувати.
Міфи живучі, бо коротші за правду. Правда потребує двох дат, трьох органів і різниці між законом і указом. Саме тому короткі картки в соцмережах щороку відтворюють одні й ті самі помилки. Якщо вже ділитися 25 березня — діліться з перевіркою. Краще жодної листівки, ніж листівка з неправильним роком «заснування».
Для кого цей день у 2026-му і як його проживати без фальші
День СБУ — передусім для тих, хто склав присягу службі: оперативників, слідчих, контррозвідників, кіберфахівців, шифрувальників, архівістів, викладачів Академії, медиків відомчих підрозділів, бійців ЦСО «А», військових контррозвідників у бригадах. Далі — ветерани, включно з тими, хто звільнився ще до війни і кому здається, ніби їхня тиха робота «не тягне» на воєнний ореол. Тягне. Без їхніх протоколів, картотек і шкіл не було б сьогоднішньої машини.
День також для родин. Дружина, яка десять років відповідає «він у відрядженні». Батько, який не знає посади сина. Дитина, якій заборонили кликати тата на робочий номер. 25 березня може бути єдиним днем у році, коли держава хоч краєм слова визнає цю тіньову працю любові. І для громадян, які ніколи не переступлять поріг на Володимирській: це нагода згадати, що безпека — не абстракція з телевізора, а люди, які читають чужі схеми, щоб ваш дім не став ціллю.
Кому свято не «належить» як рольова гра — окрема розмова. Не варто вдягати його як костюм для політичного шоу, для продажів «магічних амулетів спецслужб» чи для самореклами «я в темі». Не варто порівнювати СБУ з КДБ ані в бік романтизації, ані в бік тотального тавра: обидва спрощення ліниві. Не варто вимагати від служби публічного звіту про операції в день, коли вона вшановує загиблих. Є парламентські комітети, є закони про доступ до публічної інформації, є розслідування — їхні дати інші.
Практичний спосіб провести 25 березня у 2026-му, якщо ви цивільні. Прочитати закон на zakon.rada.gov.ua, хоча б преамбулу і статті про завдання — це відрізнить вас від 90% коментаторів. Не поширювати фейкові «зведення СБУ» з анонімних каналів. Підтримати збір перевіреного фонду, який закриває потреби конкретних підрозділів, без вимоги «фото звіт». Якщо серед ваших є людина служби — написати їй без зайвих питань. Якщо є родина загиблого — не ігнорувати її після поховання; свято для них — ніж, якщо суспільство згадує героїв лише в річниці.
У 2026 році День СБУ стоїть на перетині трьох шарів: юридичного (закон 1992-го), символічного (указ 2001-го) і воєнного (четвертий рік повномасштабної боротьби). Ніхто з цих шарів не скасовує інші. Закон без війни був би кабінетним. Війна без закону — свавіллям. Свято без пам’яті — корпоративом. Коли всі три тримаються разом, 25 березня стає не «червоним днем силового календаря», а точкою дорослої розмови країни про те, якою спецслужбою вона хоче вийти з війни.
Цікавий факт, який рідко потрапляє в листівки. Штаб-квартира СБУ на Володимирській стоїть у будівлях, які пам’ятають ще імперську й радянську безпекові машини. Той самий квартал, інша присяга. День СБУ тому завжди має присмак архітектурної іронії: служба незалежної України працює в камені, який бачив попередників, і саме тому так гостро ставить питання, чим вона від них відрізняється. Відповідь пишеться не в фасаді, а в справах, у судах, на фронті й у тому, чи готове суспільство вимагати ефективності без права на безкарність.
Що змінилось до Дня СБУ-2026
Свято зустріли вже після зміни керівництва: Малюк — Хмара — Поклад. ЦСО «А» отримав офіційну назву ще в липні 2025-го й законодавчу рамку для зростання під час воєнного стану. Президентське привітання 25 березня 2026-го зробило акцентом глибокі удари й роботу, яку «ще не можна розголошувати». Регіональні управління влітку 2026-го пройшли чергову кадрову хвилю. Для календаря це не змінює головного: дата лишається 25 березня, підстава — закон № 2229-XII і указ № 193/2001, сенс — люди, яких країна бачить рідко, а потребує щодня.
