Українські винищувачі F-16 стали головним засобом захисту від російських безпілотників. Постійні перехоплення швидко виснажують невеликий парк літаків країни.
Експерт з повітряних сил Джастін Бронк зазначив, що українські F-16 знищили понад 2500 дронів «Герань» та «Гербера».
«Використання винищувачів проти таких дронів призвело до нестабільної кількості льотних годин літаків та витрати ракет «повітря-повітря»… з середини 2024 року, коли ВПС України отримали свої перші західні літаки та підготували екіпажі. Російська промисловість виробляє понад 6000 одноразових ударних дронів на місяць, а винищувачі мають у своєму розпорядженні лише обмежену кількість льотних годин, після чого їм потрібні тривалі цикли капітального технічного обслуговування, які мають виконуватися на заводі кваліфікованими технічними фахівцями», — наголосив він.
Нині українські ВПС використовують 39 літаків F-16 з приблизно 79, які обіцяли передати західноєвропейські країни. Крім того, Україна застосовує чотири винищувачі Mirage 2000-5 із до 20, обіцяних Францією, а також кілька винищувачів радянської епохи Су-27 та МіГ-29.
Успіх, що став навантаженням
Літаки F-16 кардинально змінили хід повітряної війни в Україні. Вони дають змогу невеликим повітряним силам здійснювати удари з великої відстані по наземних цілях із застосуванням американських керованих бомб JDAM та французьких плануючих бомб AASM Hammer. Загроза, яку вони становлять для російських повітряних сил, стала очевидною на початку цього місяця, коли, за повідомленнями, український F-16 збив Су-35 над східною Україною.
Однак літак F-16 виявився настільки ефективним, що став жертвою власного успіху.
«На парк літаків F-16 покладається надмірне навантаження, головним чином у вигляді завдань з перехоплення безпілотників, попит на які з часом стає практично необмеженим», — сказав Бронк в інтерв’ю джерелу.
Дилема полягає в тому, що Україна опинилася під тиском з боку численних повітряних загроз. Окрім ударів дронів, Росія запустила численні крилаті та балістичні ракети по українських містах. Росія досконало опанувала мистецтво нанесення масованих комбінованих ударів, які починаються з хвиль дронів, за якими слідують крилаті ракети, такі як Х-101, а потім — балістичні ракети, такі як «Іскандер-М» та «Кинджал».
Водночас Україні вдалося частково приборкати загрозу з боку БпЛА, створивши щільні пояси протиповітряної оборони ближнього радіуса дії. Такі пояси поєднують зенітні ракети малої дальності, зенітні гармати, мобільні кулеметні розрахунки та різні дрони-перехоплювачі вітчизняного виробництва.
«Усі ці мобільні підрозділи ППО та підрозділи протидії дронам об’єднує те, що їхнє обладнання та боєприпаси є відносно дешевими, а отже, їхні операції є стійкими. Однак для їхнього розгортання у великих масштабах потрібні значні людські ресурси, а для ефективності необхідні як щільність військ, так і географічна глибина», — зазначається в аналізі RUSI.
За словами Бронка, в ідеалі Україна має покладатися на такі системи для збиття дронів, залишаючи свої F-16 для інших завдань.
«Для боротьби з дронами одноразового використання слід, де це можливо, застосовувати інші системи, щоб потенціал F-16 можна було використовувати для перехоплення крилатих ракет та виконання ударних завдань. У складі ВПС України це, безперечно, найефективніший засіб для цього», — додав експерт.
На думку Бронка, удари з великої відстані, що завдаються літаками F-16 по наземних цілях, могли б бути ще ефективнішими, якби вище командування України було менш жорстким.
«Українські повітряні сили могли б досягти більшої ефективності, якби ескадрильям і авіаційним крилам надали більше повноважень самостійно планувати удари, а не отримувати завдання централізовано від штабних підрозділів, орієнтованих на сухопутні війська», — пояснив він.
