Мідний купорос застосування: як не спалити сад

Я тримаю цей порошок у сараї з 2014-го. За цей час він врятував яблуні від парші, виноград від мілдью і один раз майже спалив розсаду томатів, бо я полінувався зважити кристали й сипнув «на око». Відтоді в мене на полиці окремі мірки: 20 г, 100 г і 300 г. Різниця між ними — як між ліками і отрутою.

Нижче — робоча інструкція, якою я сам користуюся. Без магії, без «народних секретів», зате з грамами, градусами й тими дрібницями, на яких зазвичай сипляться навіть досвідчені дачники.

Що насправді лежить у синьому пакеті

Садовий мідний купорос — це пентагідрат сульфату міді, CuSO₄·5H₂O. Молярна маса близько 249,7 г/моль, густина 2,3 г/см³. Яскраво-блакитні кристали, без запаху, на смак (не перевіряйте) в’яжучі й металеві. У воді при 20 °C розчиняється близько 317 г на літр, тож робочі садові розчини готуються легко, якщо вода тепла.

При нагріванні понад 110 °C кристал втрачає воду і біліє. Саме тому старий порошок, що пролежав у вологому сараї й посвітлів, уже не той препарат: частина кристалізаційної води вийшла, концентрація «пливе», а розчин виходить каламутним. У нашій практиці такий купорос йде хіба що на побілку сараю, не на яблуні.

Водний розчин слабокислий. Саме кислота плюс іони Cu²⁺ дають фунгіцидну дію: мідь денатурує білки клітинної стінки спор і бактерій на поверхні. Це не системний препарат. Він не «заходить у сік» і не лікує вже уражену тканину.

Мідь працює лише там, куди лягла крапля. Те, що вже зайшло в листок, купорос не вилікує — він лише страхує здорові поверхні від нових спор.

У кристалах пентагідрату близько 25,5% металевої міді. Це важливо, коли рахуєте навантаження на ґрунт: 100 г порошку — це приблизно 25 г чистої міді. Європейські органічні регламенти досі тримають стелю в середньому 4 кг міді на гектар на рік (або 28 кг за сім років). Два рясні «тривідсоткових» обприскування саду вже підбираються до цієї межі. Джерело ліміту — European Commission.

Який розчин для якої роботи

Уся плутанина починається з відсотків. Садівники говорять «один відсоток», а мають на увазі 100 г кристалів на 10 л води. Запам’ятайте цю трійку — і половина помилок зникне сама.

Джерело норм обприскування плодових і ягідників: floristics.info.

Витрата рідини теж не зі стелі. Молоде деревце до трьох років — до 2 л, дерево 3–4 років — близько 3 л, сформована крона 4–6 років — 4 л, доросла яблуня — до 6–10 л. Кущ смородини — 1–1,5 л. Картопля чи томати — орієнтовно 10 л на 100 м². Ллють не «щоб блищало», а щоб кора й нижній бік листка стали вологими, без річок на землі.

Як розводити, щоб не було грудок і дірок на листі

Кристали в холодній воді з водички здаються каменем. Вони розчиняються, але довго і нерівно, а нерозчинена крупинка в форсунці обприскувача дає раптову «ударну» дозу — опік плямою. Тому алгоритм у мене один, і я його не спрощую навіть для 20 грамів.

1. Беру пластикове, скляне або емальоване відро. Оцинковка, алюміній і залізо — вороги: кислий розчин їх роз’їдає, а в робочу рідину додаються зайві іони металу.
2. Відміряю кристали на кухонних вагах. «Зі сірникової коробки» — лотерея: насипна вага пливе від вологості.
3. Заливаю 1–2 л теплої води (40–50 °C) і мішаю, поки синява не стане прозорою, без піщинок на дні. Окріп не ллю: вище 110 °C сіль починає втрачати воду.
4. Доливаю холодною водою до потрібного об’єму, ще раз розмішую, проціджую через марлю в бак обприскувача.
5. Використовую в той самий день. На ранок випадає осад, кислотність пливе, а фунгіцидна сила — вже не та.

Готую розчин просто неба, далеко від колодязя, грядок із зеленню і мисок собаки. Діти в цей момент — у хаті. Після роботи бак полощу тричі, воду з першого полоскання виливаю не під яблуню, а в яму для компосту подалі від коренів овочів.

Змішувати купорос «у баку» з більшістю інсектицидів, гербіцидів і залізним купоросом не можна. Виняток, який справді працює, — гашене вапно, і то лише за рецептом бордоської суміші. Сірка (колоїдна чи «Тіовіт Джет») інколи сусідить у схемах, але в одному відрі я їх не зводжу.

Календар садівника: весна, літо, осінь

Купорос любить прохолоду й сухий лист. Спека вище 25–30 °C, мокре листя після дощу і відкрита квітка — три умови, за яких навіть правильний відсоток б’є по рослині сильніше, ніж по грибку.

Рання весна, до зеленого конуса

Це головне вікно. Бруньки ще сплять, кора гола, спори зимували в тріщинах і на опалому листі. Температура повітря від +5 °C, без вітру, прогноз без дощу щонайменше на 4 години. Молоді дерева й кущі — 1%. Старі стовбури з товстою корою, де сидів лишайник, можна пройти 3%, але лише по деревині, не зачіпаючи набряклі бруньки, якщо вони вже рушили.

Перед обприскуванням зчищаю відмерлу кору, вирізаю сушняк, замазую зрізи садовим варом уже після того, як рана підсохла від мідного розчину. Інакше вар «запечатує» вологу й грибок разом із нею.

Літо, по листу

Чистий 1% влітку — лотерея з опіками. На вегетації залишаю 0,2–0,5% або переходжу на бордоську суміш 1%. Томати від фітофтори, картопля, огірки з ознаками аскохітозу — саме цей режим. Обробка вранці або після заходу сонця. Цвітіння пропускаю: і бджолам спокійніше, і пелюстки не «згорять».

Повторювати можна кожні 10–14 днів, але я рідко роблю більше двох літніх проходів міддю. Далі — інші фунгіциди, щоб не гнати мідь у ґрунт і не блокувати фосфор: надлишок міді рослина засвоює охоче, а фосфор після цього «залипає».

Осінь, після листопаду

Коли листя лежить на землі, 3% по голій кроні й штамбу — найвдячніша операція сезону. Знімає зимуючі спори парші, моніліозу, клястероспоріозу, мілдью. Опале листя краще згребти й винести, а не «протравити» на місці: мідь на органіці тримається роками.

Виноград у цей момент любить саме тривідсотковий душ по лозі. Ягідники — м’якше, ближче до 1%, якщо кора тонка. Після осінньої обробки я вже не даю мідь до весни, навіть якщо рука свербить «для надійності».

Культури, де купорос справді вирішує, і де лише страхує

Універсального «від усього» не існує. Нижче — дози, які в мене не давали опіків і давали ефект. Якщо сорт особливо ніжний (персик, молода слива, тепличний томат), завжди стартую з нижньої межі.

Яблуня, груша, айва

Парша, філостиктоз, моніліоз, різні плямистості. Весна до бруньок — 100 г на 10 л. Восени по голому — 300 г. Моніліоз на плодах у серпні купоросом уже не вилікуєш: потрібна була профілактика навесні й санітарна обрізка. За моїм досвідом, одне якісне весняне обприскування дає більше, ніж три нервові «догонялки» в червні.

Вишня, черешня, слива, абрикос, персик

Коккомікоз, клястероспоріоз, кучерявість, моніліальний опік. Кісточкові ніжніші за зерняткові, тож весняна доза часто 50–75 г на 10 л, а не 100. Персик з кучерявістю листя мідь любить, але тільки до розпускання: пізніше листок уже «згорнутий», і крапля туди не дістає. Хворі пагони вирізаю на кільце, спалюю, і лише потім кроплю.

Виноград

Проти мілдью мідь — класика. Проти оїдіуму вона слабша, там краще сірка. Пізня осінь і рання весна — 3% по голій лозі. У сезон — бордоська 1%, остання обробка не пізніше ніж за 30 днів до грона в кошик. Перед цим вирізаю уражені пагони й не залишаю їх під кущем «на добриво».

Помідори й картопля

Фітофтора боїться міді, листя томата боїться міцного розчину. Робоча стеля по зелені — 0,2% (20 г на 10 л). Є старий рецепт, який я використовую після висадки: 20 г купоросу плюс 200 г господарського мила на 10 л — мило чіпляє краплю до воскової кутикули. Дві столові ложки «на око» в відро, які радять на базарі, легко дають уже 0,5–1% і дірки на листках після сонця.

Картоплю кроплю профілактично, коли бадилля зімкнулося в рядку, і ще раз через 10–12 днів, якщо літо сире. Останній прохід — за 15–20 днів до копання. Бульбу після цього мию. Ґрунт під картоплею 5% не поливаю ніколи: це не дезінфекція, а засолення важким металом.

Смородина, аґрус, троянди

Септоріоз, антракноз, чорна плямистість. До розпускання бруньок — 50–65 г на 10 л, 1–1,5 л на кущ. Троянди восени, в другій половині листопада, добре відповідають на 1%. Літній «душ» трояндам роблю лише 0,3–0,5% і тільки в похмурий день.

Насіння, саджанці, зрізи

Коріння саджанців троянд і дерев після обрізки наростів бактеріального раку занурюю в 1% на 2–3 хвилини, потім обов’язково промиваю чистою водою. Насіння томата в 1% не мочу — це занадто: для протруювання вистачає 1 г на 10 л і короткої ванни. Зрізи на штамбі після санітарної обрізки спершу дезінфікую слабким розчином, даю обсохнути, тоді вар.

Бордоська суміш: коли чистий купорос уже ворог

Чистий розчин кислий. На молодому листі він працює як слабкий розчин кислоти з міддю — звідси опіки. Вапно нейтралізує кислоту, осідає разом із міддю на листку липкою плівкою і тримається довше. Тому в сезон «голої» міді я уникаю, а бордоську готую сам: магазинна часто вже «сіла» в пакеті.

Рецепт 1% на 10 л: 100 г купоросу і 100–150 г свіжогашеного вапна. Рецепт 3% (тільки по сплячих деревах): 300 г купоросу і близько 400 г вапна. Розводжу в двох окремих неметалевих ємностях теплою водою до 50 °C. Потім тонкою цівкою вливаю мідний розчин у вапняне молоко, постійно мішаючи. Навпаки — вапно в купорос — суспензія виходить грубіша, швидше випадає.

Перевірка цвяхом: занурив чистий залізний цвях на хвилину. Якщо вкрився мідною плівкою — мало вапна, суміш ще кисла, додаю вапняного молока. Готову рідину витрачаю за пів години. Стоїть довше — пластівці, форсунка забита, ефект випадковий.

Мідний чи залізний: кого кликати в сад

Коли сусід каже «я все купоросом облив», варто уточнити, яким. Різниця не косметична.

У нашій практиці схема така: осінь — можна залізо по голій корі проти лишайника, рання весна — мідь проти спор, літо — бордоська або сучасний мідний гідроксид, якщо сезон сирий. Гортензії, герані, сенполії залізним не чіпаю взагалі.

Ґрунт, теплиця, льох і дерево

Садовий купорос живе не лише на гілках. Але саме «поза рослиною» люди найчастіше перестараються, бо стіни і земля «нічого не скажуть» одразу.

Як добриво на бідних піщаних і торфових ґрунтах вистачає 1 г порошку на квадрат, раз на п’ять років, краще восени під перекопування. На чорноземі цей грам не потрібен: міді там зазвичай досить, а зайва садить фосфорне живлення. Теплицю перед сезоном мию мильною водою, потім проходжу 0,5–1% по ґрунту й каркасу, не 3–5%. Відкритий сад 3% по землі — крайній захід раз на 3–5 років, обов’язково з наступним внесенням компосту, бо мікробіота після такого душу відходить довго.

Льох і овочесховище: 1% по стінах і стелі після винесення всього їстівного. Для впертої цвілі є жорсткіший побутовий рецепт — 200 г кристалів і столова ложка білого оцту на 10 л теплої води, двічі з інтервалом у 5 годин. Дерев’яні стовпи, рами, нижні вінці сараю — вже 5–10% (0,5–1 кг на 10 л) пензлем, по сухому дереву, двічі. Це антисептик, не «екофарба»: руки в рукавичках, очі в окулярах.

Типові помилки, за які сад мстить до осені

Найдорожча помилка — «на око» в спеку. Друга — кропити мокре листя: крапля кислого розчину розтікається в лінзу, сонце довершує опік. Третя — зберігати робочий розчин «на завтра»: осад, невідома концентрація, плями на плодах.

Четверта — 5% «для надійності» під розсаду. Такий ґрунт може не дати нормального врожаю сезон, а черв’яки з нього просто йдуть. П’ята — мішати з залізним купоросом або з лужними милами навмання. Шоста — обробляти під час цвітіння, бо «сусід уже кропить». Сьома — ігнорувати строк очікування й нести в банк полуницю через три дні після синього душу.

На зелене листя — максимум 0,5%, краще 0,2% або бордоська 1%. Інакше замість фітофтори отримаєте хімічний опік, а гриб зайде в рану першим.

Восьма помилка тиха: рік за роком одні й ті самі 3% по землі «про всяк випадок». Мідь сідає в верхні сантиметри, особливо на нейтральних і лужних ґрунтах, майже не вимивається. На кислих пісках, навпаки, може піти глибше, до води. Обидва сценарії погані. Раз на кілька років — так. Щовесни «для блиску кори» — ні.

Для кого цей порошок, а для кого вже ні

Купорос лишається розумним інструментом, якщо сад великий, сезон сирий, а бюджет не гумовий. Він не для тих, хто хоче «покропити й забути» без ваг і градусника.

• Підходить: власникам плодових, винограду й картоплі в регіонах із вологим травнем–червнем; тим, хто вміє зловити фазу «до бруньок»; господарствам, де треба дешево закрити льох і каркас теплиці.
• Погано підходить: балковим томатам у 30-градусну спеку; людям без засобів захисту; ділянкам біля криниці й ставка; ґрунтам, які вже роки удобрювали мідними препаратами «про запас».
• Не замінює: сірку проти борошнистої роси й оїдіуму; сучасні системні фунгіциди, коли фітофтора вже всередині куща; залізний купорос проти моху на корі.

У 2026-му дедалі більше садівників тихо переходять на гідроксид і хлороксид міді: вони менш фітотоксичні на листі за тієї ж мідної дії. Сульфат лишається найдешевшим і найзрозумілішим. Якщо вже берете його — беріть ваги в комплекті.

Мідь у ґрунті не згорає й не «вивітрюється»: зайві обробки сьогодні — це бідніші черв’яки і тугіший фосфор через п’ять років.

Чим замінити, якщо кристали вже не хочеться бачити

Альтернативи є, і вони не завжди дорожчі на сезон, якщо рахувати опіки й втрачений урожай. Бордоська суміш — той самий купорос, але ввічливіший до листка. Препарати на гідроксиді міді тримають плівку довше і рідше палять. Біофунгіциди на основі сінної палички й триходерми працюють як профілактика в теплиці, коли ви готові повторювати обробки часто. Сірка — окрема історія для борошнистої роси. Санітарна обрізка, провітрювання крони й сівозміна картоплі закривають половину проблем ще до того, як ви відкриєте пакет.

Я не викидаю сині кристали. Просто тримаю їх для трьох задач: гола кора на старті сезону, осіння лоза, стіни льоху. Все, що зелене й ніжне, давно віддав бордоській і вагам.