Миколая в травні відзначають 9 травня за новим церковним календарем Православної Церкви України. Це свято пам’яті перенесення святих мощей святителя Миколая Чудотворця з Мир Лікійських до італійського Барі, яке відбулося 1087 року. У народі день називають Літнім, Весняним або Теплим Миколаєм і пов’язують із остаточним приходом справжнього тепла, початком активних сільськогосподарських робіт та особливою турботою святого про врожай і худобу.
На відміну від грудневого вшанування упокоєння чудотворця, травневе свято нагадує про те, як у часи загрози віряни врятували священну святиню і перенесли її в безпечне місце. Для українців це день, коли церковне передання тісно переплітається з народними звичаями: молитви за здоров’я та добрий урожай поєднуються з обрядами окроплення полів свяченою водою та вигону коней на першу зелену пашу.
Сьогодні багато родин шукають у цьому дні можливість поєднати відвідування храму з простими сімейними ритуалами, актами милосердя та спостереженням за пробудженням природи. Свято нагадує про стійкість віри та постійну готовність святого Миколая допомагати простим людям — мандрівникам, дітям, селянам і всім, хто потребує захисту.
Історія перенесення мощей: як святиню врятували від руйнування
У 1087 році Мала Азія переживала важкі часи. Сельджуцькі завойовники спустошували християнські міста, і Мири Лікійські — місце, де майже сім століть спочивали мощі святителя Миколая, — опинилися під загрозою. Святитель, який понад чверть століття був архієпископом цього міста і помер близько 343 року, залишив по собі не лише спогади про численні чудеса, а й нетлінні мощі, що вже за життя джерели пахуче миро.
Згідно з церковним переданням, одному пресвітеру з італійського портового міста Барі уві сні з’явився сам святий Миколай і наказав забрати його мощі в безпечне місце. Громада Барі спорядила три кораблі. Моряки вирушили в дорогу навесні, у квітні 1087 року. Вони дісталися Мир, знайшли раку з мощами, і, за переказами, саркофаг виявився наповненим запашним святим миром — знаком особливої благодаті.
9 травня кораблі прибули до Барі. Місцеві жителі зустріли святиню з великою радістю, свічками та кадінням. Спочатку мощі поклали в церкву святого Стефана біля моря, де незабаром почалися зцілення. Згодом для них збудували величну базиліку, де мощі перебувають і досі, продовжуючи джерелити миро. Ця подія стала основою для встановлення окремого свята — саме воно і лягло в основу травневого вшанування святителя.
Чому саме 9 травня стало святом в Україні
Традицію відзначати перенесення мощей в українському церковному календарі запровадив наприкінці XI століття митрополит Єфрем. З того часу день міцно увійшов у народний побут. За старим стилем свято припадало на 22 травня, після переходу Православної Церкви України на новий календар дата стабільно зафіксувалася на 9 травня.
У сільському житті України цей день мав особливе значення. Після довгої зими земля нарешті готова була приймати насіння, а худоба — виходити на свіжу траву. Літній Миколай сприймали як справжнього господаря весни, який «прийшов — коней випасай». Свято символізувало не лише церковну подію, а й глибокий зв’язок людини з циклом природи та Божим промислом, що оберігає життя навіть у найскладніші часи.
Народні звичаї, прикмети та обряди на Миколая в травні
Українські селяни ставилися до цього дня з особливою повагою. Зранку родини йшли до храму, де служили молебень святителю. Після служби окроплювали свяченою водою двір, хату, худобу та поля — вірили, що це оберігає від нечисті та приносить щедрий урожай.
Особливо урочисто виганяли коней на першу пашу. Тварин кропили святою водою, об’їжджали навколо полів і просили захисту для всього живого. Дівчата вмивалися ранковою росою, щоб бути здоровими й гарними все літо. У багатьох регіонах починали стрижку овець та перші посіви гречки.
Сім’ї влаштовували «нікольщину» — багатий обід з м’ясними стравами, пирогами та обов’язковою кашею. За столом згадували добрі справи святого і просили його заступництва для родини. Допомога нужденним вважалася обов’язковою: хто подавав милостиню цього дня, отримував особливе благословення.
Ось найпоширеніші народні прикмети, які передавалися з покоління в покоління:
- Теплий і сонячний день на Миколая віщує врожайне літо без сильних бур.
- Дощ цього дня — добра прикмета для зернових та городини.
- Якщо після свята настають «Миколині холоди» — дванадцять прохолодних ранків — це нормально і не шкодить посівам.
- Грім улітку після Миколая означає швидке потепління.
- Який день на зимового Миколая, такий буде і на літнього — і навпаки.
Саме цього дня наші предки вірили, що природа остаточно прокидається для щедрого літа, а молитва святому Миколою стає особливо сильною для захисту родини та праці на землі.
Духовний зміст свята: чому перенесення мощей важливе й сьогодні
Перенесення мощей — це не просто історична подія. Воно символізує турботу Церкви про збереження святинь у часи небезпеки. Святий Миколай, який за життя допомагав бідним, рятував невинних від страти, заступався за моряків і мандрівників, і після смерті продовжує бути швидким помічником.
Його мощі, перенесені в Барі, стали центром паломництва для всього християнського світу. Базиліка в Барі досі приваблює тисячі вірян, які приходять поклонитися і взяти частинку святого мира. Для сучасної людини це нагадування: навіть коли все навколо здається загрозливим, віра і спільні зусилля здатні зберегти найцінніше — духовну спадщину та надію.
Святий Миколай вважається покровителем дітей, учнів, водіїв, моряків, торговців і всіх, хто перебуває в дорозі. У травні, коли багато хто планує відпустки чи важливі справи, звернення до нього набуває особливого сенсу.
Як відзначати Миколая в травні у 2026 році: практичні поради
Для тих, хто тільки починає повертатися до церковних традицій, найкращий початок — відвідати Божественну літургію 9 травня. У храмах Православної Церкви України цього дня служать урочисті молебні. Можна поставити свічку, подати записку про здоров’я рідних і просто постояти в тиші, звертаючись до святого своїми словами.
Досвідчені віряни часто читають акафіст або тропар святителю Миколою, роблять добрі справи в його ім’я — допомагають сусідам, передають продукти нужденним, підтримують дітей-сиріт. Багато родин поєднують церковне свято з виїздом на природу: пікнік біля річки чи в лісі після служби стає продовженням подяки за пробудження землі.
Ось проста таблиця, яка допоможе порівняти два головні свята святителя:
| Аспект | Миколай зимовий (6 грудня) | Миколай літній (9 травня) |
|---|---|---|
| Подія | Упокоєння святого | Перенесення мощей до Барі |
| Народна назва | Зимовий, Морозний | Літній, Весняний, Теплий |
| Основний акцент | Подарунки дітям, турбота про родину взимку | Захист врожаю, худоби, початок польових робіт |
| Символіка | Доброта та таємна допомога | Збереження святині в часи небезпеки |
| Сучасні практики | Класти подарунки під подушку | Молебень, окроплення, сімейний обід, висадка рослин |
Багато родин, які вже кілька років дотримуються цих традицій, відзначають, що день 9 травня приносить особливе відчуття спокою та впевненості в тому, що літо буде вдалим.
Молитва та звернення до святого Миколая
Найпростіша і найщиріша молитва — та, що йде від серця. Традиційно в цей день читають тропар святителю: «Правило віри і образ лагідності…». Можна також звертатися з проханнями про здоров’я дітей, успішну дорогу, добрий урожай чи примирення в родині. Святитель Миколай відомий як швидкий помічник — віряни часто свідчать про реальну підтримку в найрізноманітніших життєвих ситуаціях.
Для початківців достатньо прийти до храму, запалити свічку і сказати: «Святий отче Миколою, допоможи моїй родині, збережи нас і дай сил на добрі справи». Для тих, хто хоче глибше — є акафісти та спеціальні молебні, які служать у храмах.
Миколая в травні — це не просто дата в календарі. Це день, коли весна остаточно входить у свої права, а людина згадує, що навіть у найскладніші часи є ті, хто оберігає і допомагає. 9 травня 2026 року випадає на четвер — чудова нагода зібрати родину, сходити до храму і почати літо з чистим серцем та надією на щедрі плоди.
