Класична відповідь на питання, скільки чудес світу, — сім. Ця цифра походить із давньогрецької традиції та стосується переліку найвидатніших творінь людських рук античної епохи. Лише одна споруда з того списку — Велика піраміда в Гізі — стоїть майже неушкодженою вже понад чотири з половиною тисячоліття. Решта шість зникли під ударами землетрусів, пожеж і часу, залишивши по собі легенди, уламки та наукові суперечки.
Сучасність додала власні списки. У 2007 році глобальне онлайн-голосування, організоване New7Wonders Foundation, визначило сім нових рукотворних чудес, які представляють різні континенти та культури. Через чотири роки та сама організація провела голосування за сім природних див. Якщо скласти основні популярні переліки без повторів, отримаємо близько двадцяти унікальних об’єктів. Деякі автори та телекомпанії розширюють межі до восьми десятків і більше. Точної універсальної цифри немає — вона залежить від критеріїв, епохи та того, хто складає список.
Поняття «чудо світу» ніколи не було статичним. Воно відображає прагнення людини зафіксувати найвизначніші досягнення свого часу, передати їх нащадкам і надихнутися ними. Від священного числа сім у грецькій культурі до мільйонних голосувань в інтернет-епоху — списки чудес еволюціонували разом із цивілізацією.
Чому саме сім? Символіка та історія формування списків
Число сім у давньогрецькій культурі вважалося священним і символом повноти. Воно відповідало кількості відомих тоді планет разом із Сонцем і Місяцем, асоціювалося з богом Аполлоном та ідеєю досконалості. Перші списки «див» з’явилися ще в V столітті до нашої ери. Геродот, наприклад, згадував три визначні споруди на острові Самос: тунельний водогін, дамбу та храм Гери. Пізніше, у елліністичний період, переліки розширилися і стабілізувалися навколо семи позицій.
Канонічний список семи чудес античного світу остаточно закріпився не в давнину, а значно пізніше — у працях європейських авторів XVI–XVII століть. Давні джерела часто розходилися: одні автори включали стіни Вавилона, інші — різні храми чи статуї. Сучасна версія сформувалася як компроміс між кількома античними текстами та романтичним уявленням про велич минулого. Цей список став своєрідним «путівником» для освічених мандрівників елліністичного світу — прототипом сучасного туризму.
Сім чудес античного світу: інженерія, доля та спадщина
Кожне з семи чудес вражало сучасників масштабами, технологіями та красою. Їх будували не для швидкого ефекту, а на століття. Розглянемо їх по черзі, спираючись на історичні свідчення та археологічні дані.
| Назва | Місце | Час створення | Доля | Сучасний стан |
|---|---|---|---|---|
| Піраміда Хеопса | Гіза, Єгипет | бл. 2560 р. до н. е. | Збереглася | Стоїть, висота 138,8 м (було 146,6 м) |
| Висячі сади Семіраміди | Вавилон (або Ніневія?) | бл. 600 р. до н. е. | Зруйновані | Існування debated, археологічних доказів у Вавилоні немає |
| Статуя Зевса в Олімпії | Олімпія, Греція | бл. 435 р. до н. е. | Знищена | Золото-слонова кістка, вивезена до Константинополя, згоріла в V ст. |
| Храм Артеміди в Ефесі | Ефес, Туреччина | бл. 550 р. до н. е. (перебудови) | Зруйнований | Спалений Г еростратом у 356 р. до н. е., остаточно — у VII ст. н. е. |
| Мавзолей у Галікарнасі | Галікарнас, Туреччина | бл. 351 р. до н. е. | Розібраний | Камені використані для будівництва замку лицарів-госпітальєрів у XV ст. |
| Колос Родоський | Родос, Греція | 292–280 рр. до н. е. | Зруйнований землетрусом | Простояв ~54 роки, уламки лежали 800 років, метал продано |
| Александрійський маяк | Александрія, Єгипет | 284–246 рр. до н. е. | Зруйнований землетрусами | Пошкоджений у 956 та 1303 рр., камені пішли на фортецю Кайтбея в 1480 р. |
Висячі сади Семіраміди — єдине «чудо» зі списку, чиє існування серйозно ставиться під сумнів сучасними істориками. У вавилонських текстах про них немає жодної згадки, археологічні розкопки в Вавилоні нічого не знайшли. Деякі дослідники, зокрема Стефані Даллі з Оксфорда, вважають, що грецькі автори переплутали сади ассірійського царя Сеннахеріба в Ніневії з вавилонськими. Це не применшує романтики легенди, але показує, наскільки обережно треба ставитися до античних описів.
Велика піраміда в Гізі — єдина, що збереглася повністю. Її будівництво тривало близько 20 років, задіяно десятки тисяч людей. Блоки вагою до 80 тонн піднімали за допомогою системи пандусів і важелів. Точність орієнтації за сторонами світу вражає навіть сьогодні — відхилення менше ніж на 4 кутові мінути. Верхівка колись була вкрита блискучим вапняковим облицюванням, яке знімали для будівництва Каїра.
Інші споруди вражали не менше. Статуя Зевса роботи Фідія сягала 12 метрів у висоту, виконана з золота та слонової кістки. Храм Артеміди в Ефесі мав 127 колон заввишки 18 метрів — один із найбільших храмів античності. Мавзолей у Галікарнасі дав назву всьому типу гробниць і став зразком для пізнішої європейської архітектури. Колос Родоський, хоч і простояв лише півстоліття, став символом свободи міста. Александрійський маяк висотою понад 100 метрів служив орієнтиром для кораблів і прообразом усіх пізніших маяків.
Сім нових чудес світу: глобальне голосування 2007 року
У 2001 році швейцарська організація New7Wonders Foundation ініціювала проект, щоб створити сучасний аналог античного списку. Було відібрано 200 кандидатів, а потім проведено всесвітнє онлайн-голосування. У липні 2007 року в Лісабоні оголосили переможців. У голосуванні взяли участь понад 100 мільйонів людей. Піраміди Гізи отримали статус почесного кандидата, бо вже були в античному списку.
Нові сім чудес:
- Великий китайський мур — найдовша рукотворна споруда на планеті, понад 21 тисячу кілометрів у різних секціях. Будівництво тривало понад два тисячоліття.
- Петра — місто, вирізане в рожевому пісковику в Йорданії. Столиця набатеїв, прихована від світу до XIX століття.
- Статуя Христа-Спасителя — 30-метрова фігура на горі Корковаду в Ріо-де-Жанейро, символ Бразилії та християнства в Новому Світі.
- Мачу-Пікчу — «загублене місто» інків у Перу, побудоване в XV столітті на висоті понад 2400 метрів. Відкрите для науки лише в 1911 році.
- Чичен-Іца — центр майяської цивілізації в Мексиці з пірамідою Ель-Кастільо, де акустика та астрономія поєднуються в єдину систему.
- Колізей — найбільший амфітеатр античності в Римі, вміщував до 50–80 тисяч глядачів. Символ інженерії та жорстокості імперії.
- Тадж-Махал — біломармуровий мавзолей в Індії, побудований шахом Джаханом на честь дружини Мумтаз-Махал. Вершина могольської архітектури.
Цей список суттєво відрізняється від античного: тут представлені різні континенти, різні епохи та культури. Голосування зробило процес демократичним, хоч і не без критики — деякі країни активно мобілізували своїх громадян, а комерційна складова проекту викликала дискусії.
Сім чудес природи: коли «чудо» створює не людина
Паралельно з рукотворними списками існують переліки природних див. У 1997 році CNN запропонувала свою версію: Гранд-Каньйон, Великий бар’єрний риф, гавань Ріо-де-Жанейро, Еверест, полярне сяйво, вулкан Парікутін та водоспад Вікторія. У 2011 році New7Wonders Foundation провела голосування за сім природних чудес. Переможцями стали:
- Амазонський дощовий ліс
- Бухта Ха-Лонг (В’єтнам)
- Водоспад Ігуасу (Аргентина/Бразилія)
- Острів Чеджу (Південна Корея)
- Острів Комодо (Індонезія)
- Підземна річка Пуерто-Принсеса (Філіппіни)
- Столова гора (Південна Африка)
Ці об’єкти демонструють, що «чудо» — це не лише масштаб і краса, а й унікальність екосистем, геологічних процесів та біорізноманіття. Деякі з них перебувають під загрозою через зміну клімату та людську діяльність, що робить їх збереження не менш важливим, ніж реставрацію стародавніх споруд.
Чому точної кількості не існує
Окрім основних списків, існують десятки інших: сім чудес середньовіччя, сім чудес промислової революції, сім чудес підводного світу, національні переліки (наприклад, сім чудес України). Телеканал BBC у 2005 році створив серію «Навколо світу за 80 скарбів». Кожна нова епоха додає власні критерії: інженерна складність, культурне значення, естетична привабливість, символізм.
Сучасні списки чудес — це не стільки «об’єктивний рейтинг», скільки дзеркало цінностей суспільства. Античний перелік відображав грекоцентричний погляд на цивілізацію. Новий список 2007 року прагнув бути глобальним і репрезентативним. Природні списки нагадують, що людські творіння — лише частина великої картини планети.
ЮНЕСКО на сьогодні має понад 1200 об’єктів Всесвітньої спадщини. Багато з них за масштабом і значенням перевершують класичні «чудеса». Проте популярні списки продовжують жити, бо вони прості, емоційні та зручні для розповідей. Вони допомагають людям орієнтуватися в культурному ландшафті планети.
Питання «скільки чудес світу» не має однієї правильної відповіді. Є сім античних, сім нових рукотворних, сім природних — і ще сотні інших, які кожен може відкрити для себе. Найважливіше не кількість, а те, що ці об’єкти змушують зупинитися, подивитися навколо і відчути, наскільки величною і тендітною може бути людська та природна спадщина. Світ продовжує створювати нові дива — і зберігати старі. Це процес без кінця.
