Всесвітній день радіо: хвилі ефіру, що об’єднують покоління

Хвилі радіосигналу, народжені понад століття тому в скромній лабораторії, досі пронизують атмосферу планети, несучи новини, музику та людські голоси туди, куди не завжди сягає інтернет. 13 лютого світ відзначає Всесвітній день радіо — свято, проголошене державами-членами ЮНЕСКО у 2011 році та підтримане Генеральною Асамблеєю ООН у 2012-му. Дата символічна: саме 13 лютого 1946 року вперше вийшло в ефір Радіо ООН. У 2026 році тема свята — «Радіо і штучний інтелект» — нагадує, що технології можуть посилити, але ніколи не замінити живу людську присутність в ефірі. Радіо залишається найдешевшим, найнадійнішим і найбільш доступним засобом зв’язку для мільярдів людей, особливо в кризові моменти та в регіонах з обмеженим доступом до цифрових мереж. Воно не просто транслює звук — воно творить спільноти, зберігає мови та культури, дає голос тим, кого часто не чують.

За даними ЮНЕСКО, радіо продовжує виконувати свою місію інформування, освіти та розваг навіть у епоху потокових сервісів і штучного інтелекту. У Європі середній щоденний час прослуховування становить понад дві години, а в багатьох країнах глобального Півдня радіоприймач залишається єдиним вікном у світ для цілих сіл. В Україні Українське Радіо, яке веде безперервне мовлення з 16 листопада 1924 року, стало частиною національної ідентичності — від перших слів «Алло, алло, алло! Говорить Харків!» до програм, що підтримували дух під час найскладніших періодів історії. Сьогодні, коли алгоритми пропонують персоналізований контент, радіо нагадує про цінність спільного прослуховування та довіри до живого голосу ведучого чи журналіста.

Сила радіо — у його простоті та універсальності. Воно не вимагає дорогих гаджетів, не залежить від якості зв’язку і працює навіть тоді, коли інші канали мовчать. Саме тому Всесвітній день радіо — це не лише професійне свято працівників ефіру, а й нагода для кожного з нас зупинитися, увімкнути приймач і відчути невидиму нитку, що з’єднує мільйони слухачів по всьому світу в одну велику родину.

Витоки свята: як ЮНЕСКО обрало 13 лютого

Ідея Всесвітнього дня радіо народилася з ініціативи Іспанії. У 2010 році Академія радіо Іспанії звернулася до ЮНЕСКО з пропозицією встановити спеціальний день, щоб підкреслити роль радіомовлення у формуванні демократичного дискурсу, збереженні культурного розмаїття та забезпеченні доступу до інформації. 3 листопада 2011 року на 36-й сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО держави-члени одностайно проголосили 13 лютого Всесвітнім днем радіо. Наступного року Генеральна Асамблея ООН офіційно підтримала цю ініціативу резолюцією, зробивши свято загальносвітовим.

Вибір дати не випадковий. 13 лютого 1946 року зі штаб-квартири ООН у Нью-Йорку вперше прозвучав голос Радіо Об’єднаних Націй. У повоєнний час це стало символом надії на мирний діалог між народами. З того часу щороку 13 лютого радіостанції по всьому світу організовують спеціальні програми, обмінюються контентом і нагадують слухачам про цінність вільного та відповідального мовлення.

Від іскри до голосу: народження радіо

Усе почалося наприкінці XIX століття, коли італійський винахідник Гульєльмо Марконі зумів перетворити теоретичні відкриття Генріха Герца на практичну технологію бездротового зв’язку. У 1895 році Марконі передав сигнал на відстань кількох кілометрів, а вже у 1896 році отримав британський патент на систему бездротової телеграфії. 13 травня 1897 року він здійснив першу радіопередачу через відкрите море — від острова Флет-Холм до узбережжя Уельсу. Повідомлення було коротким: «Are you ready?». У 1901 році Марконі досяг історичного прориву — передав сигнал через Атлантичний океан з Корнуолла до Ньюфаундленду. У 1909 році він поділив Нобелівську премію з фізики з Фердинандом Брауном за розвиток бездротової телеграфії.

Спочатку радіо служило для передачі азбуки Морзе — точок і тире, які читали навчені оператори. Але вже у 1920-х роках почалася епоха голосового мовлення. 2 листопада 1920 року американська станція KDKA в Піттсбурзі першою в світі передала результати президентських виборів. З того моменту радіо стрімко увійшло в домівки мільйонів сімей. Приймачі ставали дедалі компактнішими: від громіздких лампових апаратів до транзисторних портативних радіоприймачів 1950-х, які дозволяли слухати музику й новини будь-де — на пляжі, в автомобілі чи в полі.

Радіо в найважливіші моменти історії людства

Під час Другої світової війни радіо стало зброєю та рятівним кругом одночасно. Бі-Бі-Сі вела передачі для окупованих країн, несучи правду та надію. Голоси дикторів, які читали зведення з фронтів, формували настрої цілих націй. У повоєнні десятиліття радіо супроводжувало космічну епоху — мільйони людей по всьому світу слухали прямі трансляції польотів Юрія Гагаріна та висадки на Місяць.

В Україні радіо відіграло особливу роль. 16 листопада 1924 року о 19:00 в Харкові, тодішній столиці УРСР, пролунав перший вітчизняний радіосигнал. З гучномовців лунало: «Алло, алло, алло! Говорить Харків, говорить Харків, говорить Харків!». Українське Радіо, яке веде безперервне мовлення вже понад сто років, пережило евакуацію під час Другої світової війни, зберігаючи зв’язок з аудиторією навіть у найскладніших умовах. Сьогодні воно залишається важливим джерелом перевіреної інформації, культурних програм та підтримки національної ідентичності.

Радіо у 2026 році: цифри, які вражають

Попри поширення смартфонів і потокових сервісів, традиційне радіо демонструє дивовижну стійкість. У Сполучених Штатах щотижня його слухають близько 88 % дорослого населення — це майже 293 мільйони людей. У Європі середній щоденний час прослуховування становить 2 години 14 хвилин, а радіо охоплює 73 % молодих європейців щотижня. Глобальний ринок радіореклами перевищує 36 мільярдів доларів на рік.

Особливо цінним радіо залишається в регіонах з нестабільним інтернетом або обмеженим доступом до електроенергії. Портативні приймачі на батарейках або з ручним генератором працюють там, де смартфони безсилі. У кризових ситуаціях — стихійних лихах, конфліктах чи пандеміях — радіо часто стає єдиним каналом оперативної інформації та координації допомоги. Воно не потребує реєстрації, не збирає персональні дані в такому обсязі, як цифрові платформи, і залишається доступним для людей з різним рівнем освіти та технічної грамотності.

Штучний інтелект і радіо: інструмент, а не голос

Тема Всесвітнього дня радіо 2026 року — «Радіо і штучний інтелект» — ставить перед індустрією важливе питання: як використовувати нові технології, не втративши найціннішого — довіри слухачів. За словами Генерального директора ЮНЕСКО Халеда Ель-Анані, штучний інтелект може стати союзником радіо, якщо застосовувати його етично та відповідально. AI здатен автоматизувати рутинні завдання: транскрибувати інтерв’ю, генерувати субтитри, аналізувати аудиторію для точнішого підбору музики чи реклами, допомагати журналістам перевіряти факти швидше.

Проте ключове послання звучить чітко: «Штучний інтелект — це інструмент, а не голос». Технологія не може замінити емпатію ведучого, який вловлює настрій слухача в ранковому ефірі, не замінить живий сміх у студії чи щирий голос журналіста, який розповідає історію з поля подій. Голосові клони та генеративні моделі створюють ризики дезінформації та підриву довіри. Саме тому провідні радіостанції світу розробляють внутрішні етичні політики: прозорість у використанні AI, захист персональних даних, інвестиції в навчання персоналу та обов’язкову людську перевірку контенту перед виходом в ефір.

Українське радіо: голос, що не замовкає

Українське Радіо — найстаріший мовник країни — пройшло шлях від малопотужного передавача в Харкові 1924 року до сучасної мультимедійної платформи Суспільного мовника. За сто з лишком років воно пережило політичні репресії, евакуацію під час війни, переїзд столиці з Харкова до Києва у 1934 році та численні технологічні революції. Сьогодні Українське Радіо пропонує слухачам не лише новини та аналітику, а й літературні читання, музичні програми, передачі для дітей та молоді українською мовою.

У часи викликів радіо виконує особливу місію: забезпечує оперативну інформацію, підтримує моральний дух та єднає діаспору з Батьківщиною. Багато українців згадують, як під час повітряних тривог чи в умовах нестабільного зв’язку саме радіо залишалося надійним джерелом. Це не просто медіа — це частина культурного коду нації.

Як зробити Всесвітній день радіо справді особливим

Свято 13 лютого — чудова нагода не лише привітати радіопрацівників, а й самому активніше взаємодіяти з ефіром. Ось кілька ідей, які підійдуть і новачкам, і досвідченим слухачам:

• Увімкніть улюблену станцію або відкрийте для себе нову — наприклад, Українське Радіо на FM-хвилях чи через офіційний сайт та застосунок Суспільного.
• Запишіть коротке аудіоповідомлення або історію про те, як радіо вплинуло на ваше життя, і надішліть її на локальну станцію — багато з них радіють слухацькому контенту.
• Організуйте сімейне або дружнє прослуховування: виберіть архівну передачу або спеціальний випуск до Всесвітнього дня радіо і обговоріть почуте за чаєм.
• Підтримайте місцеві та громадські радіостанції — передплатою, донатом чи просто регулярним прослуховуванням їхніх програм.
• Для тих, хто хоче глибше зануритися: спробуйте безкоштовні навчальні матеріали ЮНЕСКО щодо етичного використання штучного інтелекту в медіа або дізнайтеся про аматорське радіо — окремий, але споріднений світ ентузіастів.

Поради для початківців

Якщо ви рідко слухаєте радіо, почніть з простого: оберіть одну-дві станції з чітким форматом — новина, музика чи розмовне радіо. Встановіть застосунок з інтернет-радіо або увімкніть приймач у машині. Зверніть увагу на якість звуку та стиль ведучих — саме живе спілкування відрізняє радіо від алгоритмічного контенту.

Ідеї для тих, хто вже закоханий в ефір

Просунуті слухачі можуть експериментувати з цифровим радіо (DAB+), створювати власні плейлисти для ефіру або навіть спробувати сили в подкастингу як логічному продовженні радіотрадиції. Дехто цікавиться Software Defined Radio (SDR) — технологією, що дозволяє приймати сигнали з усього спектру за допомогою комп’ютера та недорогої антени. Це відкриває захопливий світ авіаційних переговорів, морського зв’язку та навіть сигналів із космосу.

Найважливіше, що дає нам радіо навіть у 2026 році, — це відчуття присутності іншої людини. Коли ведучий звертається до слухача безпосередньо, коли в ефірі звучить щирий сміх чи тривожна новина, ми розуміємо: за цими хвилями стоїть не алгоритм, а жива спільнота.

Радіо продовжує еволюціонувати, але його серце залишається незмінним — людський голос, який долає відстані, час і технологічні бар’єри. У Всесвітній день радіо варто не просто згадати про це свято, а зробити маленьке зусилля: увімкнути приймач, прислухатися до ефіру і відчути себе частиною великої, невидимої, але такої живої мережі, що з’єднує весь світ. Хвилі продовжують свій шлях — і ми разом з ними.