День піци: історія, традиції та як святкувати у 2026 році

Тісто, що пахне дріжджами, помідори, які пускають сік на гарячій моцарелі, і легкий димок з печі — саме так пахне головне гастрономічне свято світу. Дев’ятого лютого мільйони людей від Неаполя до Києва підіймають келихи з ламбруско над хрусткими коржами й святкують страву, яка з вуличної їжі бідняків перетворилася на культурний код цілої епохи.

Міжнародний день піци — це не просто привід замовити «Маргариту» з доставкою. Це нагода згадати, як простий корж з томатами підкорив сім континентів, чому ЮНЕСКО внесло його приготування до списку нематеріальної спадщини людства, і як українські піцайоло перетворюють італійську класику на щось своє.

У цьому матеріалі — повна хронологія свята, секрети неаполітанських майстрів, найпопулярніші види піци за версією 2026 року та практичні поради, як організувати ідеальну вечірку вдома без професійної печі за 485 градусів.

Коли святкують День піци: міжнародні та національні дати

Головна дата для всіх любителів цієї страви — 9 лютого. Саме цього дня щороку відзначають Міжнародний день піци, який об’єднує гурманів від Сицилії до Чикаго. Свято неофіційне, але настільки популярне, що ресторани готуються до нього не менш ретельно, ніж до Дня закоханих чи Хелловіну.

А ось любителі поєднання піци та хмільного напою мають окрему дату — 9 жовтня. Це День піци та пива, який заохочує відкласти роботу, забути про дієти й зібратися з друзями. Існує також 17 січня — ще одна неформальна дата, відома як Всесвітній день піци, особливо популярна в українському сегменті інтернету.

Окремо вшановують і самих майстрів — Всесвітній день піцайоло. У США, де піца давно стала національною стравою, цілий жовтень оголошений «Місяцем піци» — традиція, яка зародилася ще наприкінці ХХ століття за даними галузевих видань.

Така кількість дат лише підкреслює, наскільки глибоко піца увійшла в культурний код різних народів. За даними Вікіпедії, тільки в Італії піца має кілька десятків регіональних різновидів, кожен з яких заслуговує власної святкової згадки.

Історія піци: від єгипетських коржів до королівської страви

Коріння піци сягають значно глибше, ніж може здатися шанувальникам «Пепероні». Перші плоскі хлібці з начинкою випікали ще в Стародавньому Єгипті, Греції та Римі — задовго до того, як томат взагалі з’явився в Європі. Грецька «плакус» і римська «фокачча» вважаються прямими предками сучасної піци.

Сама ж піца у звичному нам вигляді народилася в Неаполі у XVIII столітті. Спочатку це була їжа найбіднішого населення — дешевий корж з тим, що знайдеться на кухні: трохи олії, сир, інколи риба. Томати додали значно пізніше, коли в Європі нарешті повірили, що ці червоні плоди не отруйні. Перші справжні піцерії з’явилися саме в Неаполі наприкінці XVIII століття.

Поворотний 1889 рік назавжди змінив долю піци. Кухар Раффаеле Еспозіто з неаполітанської піцерії «Бранді» приготував для королеви Маргарити Савойської три види піци — і одна з них стала легендою. Кольори інгредієнтів повторювали італійський прапор: червоні томати, біла моцарела й зелений базилік.

Королеві страва так сподобалася, що вона надіслала Еспозіто офіційний лист подяки. Кухар повісив документ у рамці над входом до свого закладу — і назвав піцу на честь монаршої гості. Так народилася «Маргарита» — піца, яка досі відкриває меню майже кожної піцерії світу.

ЮНЕСКО та визнання мистецтва піцайоло

Грудень 2017 року став ще однією поворотною віхою. ЮНЕСКО внесло «Мистецтво неаполітанського піцайоло» до списку нематеріальної культурної спадщини людства. Це визнання охопило чотири ключові етапи майстерності: заміс тіста, формування коржа, накладання начинки та випікання у дров’яній печі.

Для італійців піца має таке ж сакральне значення, як борщ для українців. За цим стежить Асоціація справжньої неаполітанської піци, яка вже понад 40 років контролює дотримання традиційного рецепта. Європейський Союз додатково присвоїв неаполітанській піці сертифікат STG (гарантована традиційна особливість).

Справжня піца наполетана випікається у дров’яній печі при температурі від 430 до 485 градусів — і лише 60-90 секунд. Корж має бути настільки тонким і м’яким, щоб його можна було скласти вчетверо, як сандвіч. Жодна електрична піч у домашніх умовах такого результату не дасть, як пояснюють професійні піцайоло.

Найпопулярніші види піци у 2026 році

Світ піци величезний, але є кілька беззаперечних фаворитів, які тримають корону вже десятиліттями. За результатами опитувань споживачів та аналітики ринку доставки, ось топ найпопулярніших позицій:

• Маргарита — класика з томатами, моцарелою та базиліком. Проста й геніальна.
• Пепероні — гостра ковбаска на тягучому сирі, безумовний лідер у США.
• Кватро Формаджі — чотири сири: моцарела, пармезан, горгонзола й качокавалло.
• Гавайська — найсуперечливіша піца з ананасами та шинкою, яку італійці офіційно не визнають.
• Капрічоза — мікс з шинки, грибів, артишоків та оливок.
• Дьяволо — для тих, хто любить погостріше: салямі, перець чилі, томати.
• Морепродукти — креветки, мідії, кальмари на тонкому коржі.

Кожна країна додала до цього списку свою інтерпретацію. У США панують нью-йоркська (тонка, велика, хрустка) та чикагська (глибока, з товстими бортиками й шарами начинки). Німці шанують Баварську з мисливськими ковбасками. Українські піцерії часто додають у меню «Сало піцу» — гастрономічний жарт, що став серйозною позицією у багатьох закладах.

Економіка піци: цифри, що вражають

Світова індустрія піци — це справжній гастрономічний гігант. За оцінками галузевих джерел, бізнес піци заробляє понад 62 мільярди євро на рік, і близько половини цього ринку припадає на європейські країни — насамперед Італію, Францію, Німеччину та Іспанію.

Друга половина прибутку — це Сполучені Штати, де піца давно перестала бути закордонною стравою. За статистикою, середньостатистичний американець з’їдає близько 23 фунтів піци на рік. У Європі лідером споживання залишається Італія, де піцерії конкурують за титул найкращої не менш запекло, ніж футбольні клуби.

Український ринок останніми роками показує особливе зростання — за рахунок розвитку служб доставки та появи нових форматів піцерій. Від маленьких сімейних закладів у спальних районах до амбітних проєктів у центрі Києва, що готують піцу за справжніми неаполітанськими стандартами.

Як святкувати День піци: ідеї для компанії та сім’ї

Свято піци не вимагає особливих декорацій чи дрес-коду. Достатньо натхнення, гарної компанії й голодного шлунку. Ось кілька перевірених сценаріїв, які перетворять звичайний вечір на гастрономічну подію:

• Домашня піца-вечірка — кожен гість приносить свій інгредієнт, а коржі готують разом.
• Тур піцеріями — відвідайте 2-3 заклади за один вечір, замовляючи по одній піці й порівнюючи стилі.
• Сліпа дегустація — спробуйте різні види піци із зав’язаними очима й вгадуйте начинки.
• Кіновечір з піцою — фільми «Їсти, молитися, кохати», «Світ навиворіт» або документалка «Chef’s Table: Pizza».
• Конкурс на найкреативнішу піцу — діти у захваті від можливості створити власний шедевр.

Якщо вирішили готувати вдома, не намагайтеся повторити неаполітанські 485 градусів — звичайна духовка просто не впорається. Натомість розігрійте її до максимуму (зазвичай 250-280°C), поставте камінь для піци або перевернуту чавунну сковороду й випікайте 6-8 хвилин. Результат буде далеким від наполетани, але дуже смачним.

Цікаві факти про піцу, які варто знати

За століття існування піца обросла легендами, рекордами та курйозами, які варто згадати у її свято. Найбільшу піцу у світі приготували в Римі у 2012 році — її діаметр перевищував 40 метрів. У космос піцу теж відправляли: Pizza Hut доставила пепероні на МКС у 2001 році, заплативши близько мільйона доларів за рекламний хід.

Слово «піца» вперше з’явилося у латинському документі 997 року в італійському місті Гаета — це найдавніша письмова згадка страви. А найдорожча піца у світі коштує понад 12 000 доларів — її подають в одному з ресторанів Нью-Йорка, прикрашаючи 24-каратним золотом, ікрою та трюфелями.

Цікаво, що піца — одна з небагатьох страв, яка має власну ISO-стандартизацію. Існує італійський стандарт UNI 10791:1999, який визначає вимоги до неаполітанської піци: від діаметра коржа (22-35 см) до товщини бортика (1-2 см).

Українські реалії додають свої штрихи. У роки повномасштабної війни багато піцерій Києва, Львова, Харкова та Одеси перетворилися на волонтерські хаби, які годували військових та переселенців безкоштовно. Піца стала не просто їжею, а символом домашнього тепла й нормального життя серед хаосу.

Секрети ідеальної піци від професіоналів

Майстри-піцайоло мають свої правила, які кардинально відрізняють домашню піцу від ресторанної. Тісто має визрівати щонайменше 24 години — а краще 48-72. Це дозволяє дріжджам повноцінно розвинути смак і зробити корж легким для травлення.

Борошно — це окрема релігія. Для неаполітанської піци використовують борошно типу «00» з високим вмістом білка. Воду беруть фільтровану, кімнатної температури. Сіль — морську, неочищену. Оливкова олія — тільки Extra Virgin холодного віджиму.

Помідори для соусу мають бути тільки сорту Сан-Марцано, вирощені на вулканічних ґрунтах поблизу Везувію. Моцарела — буйволяча (Mozzarella di Bufala Campana), а не корова. Базилік — свіжий, додається після випікання, щоб зберегти аромат. Дотримання цих правил — це і є та сама нематеріальна спадщина, яку оберігає ЮНЕСКО.

День піци — це нагода згадати, що навіть найпростіша страва може стати мистецтвом, якщо до неї підійти з душею. Дев’ятого лютого спробуйте відвідати справжню неаполітанську піцерію або приготуйте «Маргариту» вдома, дотримуючись традиційного рецепта. Запросіть друзів, відкрийте пляшку італійського вина — і нехай аромат свіжого тіста, томатів і базиліку нагадає, чому ця кругла страва вже понад два століття об’єднує людей за одним столом.