Уляна Матвієнко

Уляна Матвієнко — режисерка, продюсерка та підприємиця, яка свідомо обрала шлях за лаштунками замість сцени, попри легендарне музичне коріння. Донька Тоні Матвієнко та онука Ніни Матвієнко народилася 6 листопада 1998 року в Києві й сьогодні, у 27 років, будує кар’єру в Європі, зберігаючи глибокий зв’язок з українською культурою через візуальні історії та гастрономію.

Її проєкти, зокрема кулінарний YouTube-канал «Кітчен Клаб», перетворюють звичайні рецепти на емоційні оповіді про регіони України, а власний кейтеринг-бізнес поєднує творчість із практичним підприємництвом. Переїзд до Берліна під час повномасштабного вторгнення не став перервою, а навпаки — відкрив нові горизонти для створення контенту для брендів і збереження української ідентичності в діаспорі.

Уляна Матвієнко уособлює сучасне покоління, яке не копіює сімейну славу, а трансформує її в щось свіже й актуальне: камера замість мікрофона, смаки страв замість мелодій, самостійність замість очікувань. Її історія надихає початківців творити по-своєму й показує просунутим читачам, як балансувати спадщину з особистими амбіціями.

Коріння в династії Матвієнко: від народної пісні до візуальних історій

Уляна Матвієнко виросла в атмосфері, де музика була не просто професією, а диханням дому. Бабуся Ніна Матвієнко, чиї пісні донині лунають як голос самої України, заповнювала простір мелодіями, що несли тепло Полісся й глибинну народну мудрість. Мама Тоня Матвієнко, яка народила Уляну в сімнадцять років, уже тоді поєднувала сцену з материнством, створюючи унікальний баланс між кар’єрою й родиною.

Ця династія формувала в дівчинці чутливість до краси й емоцій, але не примушувала йти протоптаним шляхом. Замість співу Уляна обрала інший інструмент — об’єктив камери. Вона не відкинула спадщину, а переосмислила її: те, що бабуся передавала голосом, онука передає через кадри, де українські страви розповідають про традиції сильніше за будь-які слова. Такий вибір став актом свободи в родині, де творчість завжди була на першому місці.

Сімейні свята, репетиції, поїздки на концерти — все це формувало в Уляні не лише любов до мистецтва, а й розуміння, як важко дається публічність. Вона бачила, скільки сил вимагає сцена, і свідомо віддала перевагу тихій, але глибокій роботі за лаштунками. Результат — кар’єра, де культурна спадщина Матвієнко живе в новій формі, доступній для тисяч глядачів у мережі.

Дитинство й юність: ранні уроки самостійності в зірковому оточенні

Народження Уляни 6 листопада 1998 року в Києві стало для молодої Тоні Матвієнко несподіванкою, яка змінила все. Дівчинка росла в атмосфері постійного руху: школа, творчі зустрічі, рідкісні моменти спокою. Після розлучення батьків Уляна деякий час жила з батьком, чия особа досі залишається поза медійним простором, а згодом повернулася до мами, коли народилася молодша сестра Ніна в 2016 році.

Ці роки сформували в ній стійкість і незалежність. Вона не вимагала особливих привілеїв через прізвище, а навпаки — прагнула доводити собі, що може всього досягти сама. Шкільні роки пройшли під знаком творчості, але без тиску сцени. Уляна спостерігала за мамою й бабусею, вбираючи їхню енергію, проте мріяла про щось своє — про те, щоб створювати, а не лише виконувати.

Підлітковий період збігся з активною кар’єрою Тоні, і дівчина швидко зрозуміла: публічність — це не лише слава, а й постійна увага. Саме тоді з’явилася внутрішня потреба в приватності, яка лишилася з нею й досі. Ця юність заклала фундамент для майбутньої кар’єри — уміння бачити деталі, відчувати емоції й перетворювати їх у візуальні образи.

Освіта та перші професійні кроки: від університету до реальності

Після школи Уляна Матвієнко вступила до Київського національного університету культури і мистецтв на спеціальність режисерка естрадно-масових свят. Навчання стало для неї не просто дипломом, а практичним полем для експериментів. Під час студентських років вона підробляла офіціанткою й баристою — не через брак грошей, а заради відчуття фінансової свободи й розуміння реального життя поза зірковим ореолом.

Ці підробітки навчили її дисципліни, спілкування з людьми й уваги до деталей, які пізніше стали в пригоді в режисурі. Університет дав теоретичну базу: композиція кадру, робота з акторами, створення атмосфери. Але справжнє навчання почалося на знімальних майданчиках, де Уляна почала як асистентка режисера.

Перші проєкти включали зйомки кліпів і реклами. Особливо зворушливим став момент, коли вона зняла один із музичних відео для мами — це був дебют, де сімейна любов поєдналася з професійним викликом. Дівчина швидко перейшла від асистентських обов’язків до повноцінної режисури, демонструючи вміння створювати історії, які зачіпають за живе.

Кар’єра за лаштунками: від асистента до затребуваної режисерки та продюсерки

Сьогодні Уляна Матвієнко — це професіонал, який працює над різними проєктами: від брендового контенту до рекламних роликів. Її підхід до зйомок вирізняється увагою до автентичності. Вона не просто фіксує події, а будує наратив, де кожен кадр несе сенс. Робота асистентом дала їй розуміння всього процесу — від підготовки до монтажу, і тепер вона керує ним сама.

Переїзд до Берліна під час війни став поворотним. Замість того, щоб зупинитися, Уляна розвинула мережу контактів у Європі й почала створювати контент для міжнародних брендів. Фотографія й відео для компаній, що просувають стиль життя, — це її нова реальність, де український темперамент поєднується з європейською точністю. Вона часто виїжджає на локації, але завжди зберігає зв’язок з Україною через проєкти, які розповідають про нашу культуру.

Такий шлях показує, як творчість може бути мобільною. Уляна не боїться змін і використовує їх як паливо для нових ідей. Її робота за лаштунками дозволяє залишатися собою — без спалахів софітів, але з повним контролем над тим, що бачить глядач.

«Кітчен Клаб»: кулінарні історії, що оживають на екрані

Один із головних проєктів Уляни Матвієнко — продюсування кулінарного YouTube-каналу «Кітчен Клаб». Разом із шеф-кухарем Юрою Мельником вона створює не просто рецепти, а цілі гастрономічні подорожі Україною. Зйомки в Києві та Львові, знайомство з локальними продуктами, зустрічі з шефами — усе це перетворюється на історії, де їжа стає мостом між поколіннями й регіонами.

Канал вирізняється глибоким зануренням у традиції. Тут не просто «як приготувати борщ», а як цей борщ розповідає про історію Полісся чи Карпат. Уляна як продюсерка відповідає за візуальну частину: світло, композицію, емоційний настрій. Кожен випуск — це маленьке кіно, де смаки оживають і викликають ностальгію навіть у тих, хто ніколи не був в Україні.

Для початківців у креативі «Кітчен Клаб» — приклад, як поєднувати пристрасть з бізнесом. Для просунутих — це майстер-клас зі storytelling через їжу. Уляна вкладає в проєкт свій досвід баристи й режисерки, роблячи контент живим і щирим. Канал продовжує розвиватися, навіть коли зйомки відбуваються дистанційно з Берліна.

Власний бізнес: кейтеринг як продовження творчості

Паралельно з режисурою Уляна Матвієнко запустила приватний кейтеринг-бізнес. Це не просто доставка їжі на події, а повноцінне створення атмосфери: меню, яке розповідає історію, сервірування, що вражає, і сервіс, де кожен гість відчуває себе особливим. Досвід роботи в кав’ярнях і ресторанах допоміг їй зрозуміти, що їжа — це емоція, а не просто калорії.

Кейтеринг Уляни часто включає елементи української кухні в сучасній інтерпретації. Вона експериментує з локальними продуктами, додає авторські акценти й робить кожне свято унікальним. Бізнес приносить не лише дохід, а й задоволення від створення чогось tangible — від ідеї до столу.

Для молодих підприємців це приклад, як поєднувати хобі з комерцією. Уляна не боїться масштабуватися й адаптуватися: навіть з Берліна вона керує проєктами в Україні, показуючи, що дистанція не перешкода для якісного сервісу.

(Дані з відкритих джерел, зокрема viva.ua та інтерв’ю Тоні Матвієнко)

Життя в Берліні: як війна перетворила виклик на нові можливості

Повномасштабне вторгнення змусило Уляну Матвієнко переїхати. Сьогодні вона переважно живе в Берліні, але регулярно відвідує Україну й продовжує працювати з місцевими командами. Місто стало для неї платформою для зростання: тут легше знаходити партнерів для брендового контенту, розвивати фотографічну майстерність і ділитися українським духом з європейською аудиторією.

Переїзд не розірвав зв’язки. Навпаки — Уляна використовує його, щоб показувати світові нашу культуру через їжу, традиції й сучасний дизайн. Її контент для брендів часто містить українські мотиви, нагадуючи, що творчість не знає кордонів. Це приклад для багатьох, як зберігати ідентичність на відстані.

Життя в Європі додає їй балансу: більше часу на рефлексію, нові ідеї й можливість поєднувати роботу з подорожами. Вона не втрачає гумору й тепла, які завжди були її рисою, навіть у складні часи.

Особисте життя, стосунки з родиною та погляд у майбутнє

Уляна Матвієнко тримає особисте життя в тіні, але відомо, що вона живе з коханим і почувається щасливою в цій гармонії. Мама Тоня неодноразово говорила, як пишається самостійністю доньки й називає її подругою. Молодша сестра Ніна додає родині тепла, а спогади про бабусю Ніну Матвієнко лишаються глибоко емоційними — Уляна не раз ділиться ними, показуючи, як сильні жінки передають силу поколінням.

Сім’я для неї — опора. Навіть на відстані вони підтримують одне одного, святкують разом і діляться радощами. Уляна рідко з’являється в медіа, віддаючи перевагу справжньому життю замість шоу. Це робить її прикладом для тих, хто шукає баланс між публічністю й приватністю.

Її шлях продовжується. Нові проєкти, розвиток бізнесу й творчі експерименти чекають попереду. Уляна Матвієнко доводить, що можна бути частиною легендарної династії й водночас залишатися собою — талановитою, незалежною й натхненною.