17 квітня щороку в Україні відзначають День пожежної охорони. Це професійне свято працівників пожежних підрозділів Державної служби України з надзвичайних ситуацій, які щодня першими зустрічають вогняну стихію, ризикуючи власним життям заради чужих домівок, сімей і майбутнього. Дата закріплена указом 2013 року і символізує визнання їхнього внеску в систему цивільного захисту країни. У 2025 році підрозділи ДСНС зареєстрували понад 99 тисяч пожеж, врятувавши тисячі людей і захистивши майно на мільйони гривень. Ці цифри — не абстракція, а реальний доказ того, наскільки професія вимагає не лише фізичної витривалості та технічних знань, а й постійної готовності до подвигу.
Історія свята тісно переплітається з еволюцією самої пожежної охорони. У 1995 році вперше офіційно вшанували працівників пожежної охорони 29 січня. Згодом реформи цивільного захисту призвели до змін дат і назв, поки 2013 рік не повернув професії окреме визнання саме 17 квітня. Сьогодні це свято об’єднує ветеранів, діючих рятувальників і молодь, яка тільки мріє про форму з червоними смугами. Воно нагадує суспільству, що безпека — це не лише техніка й закони, а насамперед люди, які не відступають перед полум’ям.
У контексті повномасштабної війни значення дати зросло ще більше. Пожежники не просто гасять вогонь — вони працюють під обстрілами, розбирають завали після ракетних ударів, евакуюють поранених і надають першу медичну допомогу. Від початку вторгнення загинули понад 116 працівників ДСНС під час виконання обов’язків. Їхня відвага перетворила звичайну професійну дату на день національної вдячності й пам’яті.
Історія професійного свята: шлях від 29 січня до 17 квітня
У січні 1995 року Президент Леонід Кучма підписав указ, яким встановив День працівників пожежної охорони саме 29 січня. Ініціатива вийшла від самих пожежників — людей, які тоді, в перші роки незалежності, відроджували систему після радянської централізації. Дата проіснувала майже десять років. У 2004 році реформа об’єднала пожежну охорону з іншими службами цивільного захисту, і професійне свято на час зникло з окремого календаря.
Наступні роки принесли нові назви: День працівників цивільного захисту, а з 2008 року — День рятівника, який відзначають 17 вересня. Пожежники продовжували працювати в єдиній системі, але відчували потребу в окремому визнанні саме своєї спеціалізації. 11 жовтня 2013 року Президент Віктор Янукович видав указ № 555/2013, яким встановив професійне свято «День пожежної охорони» і призначив датою 17 квітня. Указ підкреслював вагомий внесок працівників у боротьбу з вогнем, захист життя людей і майна. З того часу 17 квітня стало офіційною точкою відліку для всіх підрозділів пожежної охорони ДСНС.
Вибір саме квітня не має глибокої історичної символіки, на відміну від дати Міжнародного дня пожежника 4 травня. Це радше практичне рішення, яке дозволило відокремити професійне свято пожежників від загального Дня рятівника. Сьогодні багато ветеранів згадують обидві дати: 29 січня — як початок офіційного визнання, 17 вересня — як день єднання з колегами-рятувальниками, а 17 квітня — як свій головний професійний день.
Еволюція пожежної охорони в Україні: від кінних бригад до дронів
Пожежна справа на українських землях має глибоке коріння. Ще в XIX столітті в Києві, Одесі, Львові та Харкові діяли добровільні пожежні товариства. Вони купували на власні кошти помпи, облаштовували депо і виїжджали на конях. Пожежники носили шкіряні шоломи, а головним інструментом була сокира та відро. З приходом радянської влади система стала централізованою й мілітаризованою: пожежні частини входили до структури МВС, техніка уніфікувалася, з’явилися перші автоцистерни.
Після 1991 року почався складний період реформ. Обладнання старіло, зарплати затримували, багато досвідчених фахівців пішли в інші сфери. Проте саме тоді сформувалася нова філософія: пожежник — не лише той, хто гасить, а той, хто запобігає. З’явилися інспектори державного пожежного нагляду, почали активно впроваджувати автоматичні системи сигналізації та спринклери на об’єктах. У 2012–2013 роках відбулася масштабна реорганізація: Міністерство надзвичайних ситуацій трансформувалося в ДСНС, пожежна охорона стала її невід’ємною частиною.
Сьогоднішній пожежник — це фахівець широкого профілю. Він володіє навичками гасіння пожеж будь-якого класу, проведення рятувальних робіт на висоті та воді, надання домедичної допомоги, роботи з хімічними речовинами. На озброєнні — автоцистерни на базі сучасних шасі, автодрабини з висотою підйому до 50 метрів, тепловізори, апарати на стисненому повітрі, дрони для розвідки великих пожеж і пошуку людей у задимлених приміщеннях. Після 2022 року багато підрозділів отримали нову техніку від партнерів з Європи та США, що суттєво підвищило ефективність роботи.
17 квітня в підрозділах: як проходить професійне свято
У пожежних частинах 17 квітня починається рано. Особовий склад шикується на плацу перед депо. Піднімають державний прапор, лунає гімн. Начальник частини зачитує накази про заохочення найкращих працівників — грамоти, медалі «За відвагу в надзвичайній ситуації», цінні подарунки. Ветерани отримують квіти й подяки. Діти співробітників приміряють шоломи й сидять за кермом навчальних машин.
Багато частин влаштовують відкриті двері для місцевих жителів. Гості можуть побачити, як працює тепловізор, спробувати підняти пожежний рукав, дізнатися, скільки часу потрібно, щоб повністю спорядитися. Проводять короткі інструктажі з пожежної безпеки для школярів — як користуватися вогнегасником, чому не можна залишати зарядні пристрої без нагляду. У деяких містах організовують показові гасіння умовних пожеж на спеціальних майданчиках.
У воєнний час святкування проходить скромніше. Багато частин працюють у посиленому режимі, тому урочистості обмежуються короткою лінійкою та пам’ятними заходами на честь загиблих колег. Проте навіть у таких умовах 17 квітня залишається днем, коли пожежники відчувають підтримку суспільства — приходять волонтери, приносять смаколики, діти малюють малюнки з подякою.
Будні на межі: що означає бути пожежником сьогодні
Зміна триває добу. Пожежник спить у спецодязі, завжди готовий до тривоги. Сирена — і за секунди вся частина вже в русі. Прибувши на місце, перше, що робить командир, — оцінює ситуацію. Чи є загроза для сусідніх будівель? Чи є люди всередині? Який клас пожежі? Потім — розгортання рукавів, подача води або піни, пошук людей за допомогою тепловізора. Після гасіння — розбір завалів, проливання конструкцій, щоб уникнути повторного займання.
У воєнний час до звичайних викликів додаються нові. Пожежа після ракетного удару часто супроводжується загрозою повторних обстрілів або вторинних вибухів. Працювати доводиться в темряві, під дощем чи снігом, у протигазах. Багато пожежників отримали поранення саме під час ліквідації наслідків ворожих атак. Їхня робота — це не лише гасіння вогню, а й психологічна підтримка людей, які втратили все.
Особливо складно з пожежами електромобілів та накопичувачів енергії. Літій-іонні акумулятори горять при температурі понад 600 градусів і можуть спалахувати повторно навіть через добу після гасіння. Для таких випадків потрібні спеціальні контейнери та великі об’єми води. Пожежники постійно навчаються новим методикам, адже технології змінюються швидше, ніж оновлюються інструкції.
| Клас пожежі | Матеріали, що горять | Основні засоби гасіння | Особливості для пожежника |
|---|---|---|---|
| A | Тверді матеріали (дерево, папір, тканина) | Вода, піна, порошок | Найпоширеніший клас; потребує великого об’єму води та контролю за тлінням |
| B | Рідини (бензин, олія, фарби) | Піна, порошок, вуглекислота | Небезпека розтікання; заборонено збивати струменем води |
| C | Гази (метан, пропан) | Порошок, вуглекислота, перекривання подачі газу | Високий ризик вибуху; головне — припинити витік |
| F | Жири та олії на кухні | Спеціальна піна або накривання кришкою | Вода лише розбризкує гарячий жир; потрібні спеціальні вогнегасники |
Джерело даних про класифікацію — міжнародні стандарти пожежної безпеки, адаптовані в практиці ДСНС України.
Цифри порятунку та ціна відваги
У 2025 році в Україні сталося понад 99 тисяч пожеж. Більшість — у житловому секторі та природних екосистемах. Завдяки оперативним діям пожежників вдалося врятувати понад 2,3 тисячі життів. Це означає, що щодня в середньому кілька людей отримували шанс на життя саме завдяки тому, що хтось у формі не зупинився перед димом і полум’ям. За даними Державної служби України з надзвичайних ситуацій, кількість загиблих на пожежах поступово зменшується завдяки профілактиці та швидкому реагуванню.
Проте за кожною врятованою людиною стоїть висока ціна. Від початку повномасштабного вторгнення загинули понад 116 працівників ДСНС. Багато з них отримали поранення під час ліквідації наслідків ракетних ударів. Їхні імена назавжди вписані в історію служби. Колеги продовжують їхню справу, знаючи, що наступний виклик може стати останнім.
Технології та виклики майбутнього
Сучасна пожежна охорона все більше покладається на технології. Дрони з тепловізорами дозволяють швидко оцінити масштаб лісової пожежі або знайти людей у задимленому багатоповерховому будинку. Роботи-розвідники заходять у приміщення, де ризик для людини надто високий. Системи штучного інтелекту аналізують дані з датчиків і прогнозують місця підвищеного ризику виникнення пожеж.
Кліматичні зміни додають нових викликів. Аномальна спека та посуха збільшують кількість природних пожеж. У 2025 році зафіксували значне зростання пожеж в екосистемах порівняно з попередніми роками. Пожежники навчаються працювати в екстремальних умовах, коли вогонь поширюється зі швидкістю вітру.
Ще один напрям — пожежі на об’єктах критичної інфраструктури та електротранспорту. Літій-іонні батареї вимагають спеціальних протоколів гасіння та тривалого спостереження після ліквідації. ДСНС активно впроваджує нові стандарти та навчає особовий склад роботі з такими ризиками.
Шлях у професію: як стати пожежником
Стати пожежником може людина з міцним здоров’ям, хорошою фізичною підготовкою та психологічною стійкістю. Вимоги включають проходження медичної комісії, тестів на фізичну витривалість (біг, підтягування, плавання) та перевірку на профпридатність. Базова підготовка триває кілька місяців у навчальних центрах ДСНС. Є можливість отримати вищу освіту в профільних закладах — наприклад, у Львівському державному університеті безпеки життєдіяльності.
Служба передбачає контрактну форму. Багато молодих людей приходять після армії або коледжу. Жінки все частіше обирають цю професію — вони працюють як на посадах рятувальниць, так і в диспетчерських службах. Головне — бажання допомагати та готовність до постійного навчання.
- Фізична підготовка: регулярні тренування, нормативи з бігу, сили та витривалості.
- Професійні навички: робота з технікою, знання тактики гасіння, домедична допомога.
- Психологічна стійкість: уміння діяти в стресових ситуаціях і підтримувати колег.
- Безперервне навчання: курси підвищення кваліфікації, освоєння нової техніки.
Що може зробити кожен: практичні поради з пожежної безпеки
Пожежна безпека починається не в пожежній частині, а вдома. Встановіть автономні димові сповіщувачі — вони врятували вже не одну сім’ю. Не залишайте без нагляду увімкнені електроприлади, особливо обігрівачі та зарядні пристрої. Раз на рік перевіряйте справність електропроводки. Тримайте вогнегасник у доступному місці й навчіть ним користуватися всіх членів сім’ї.
Під час повітряної тривоги пам’ятайте: якщо виникла пожежа, спочатку виведіть людей, загасіть невелике займання, якщо це безпечно, і негайно телефонуйте 101. Не користуйтеся ліфтом, не відчиняйте вікна без потреби. Заздалегідь домовтеся з рідними про місце зустрічі на випадок евакуації.
Підтримати пожежників можна не лише словами. Волонтерські організації збирають кошти на спорядження, тепловізори, дрони. Деякі частини потребують допомоги з облаштуванням побуту для особового складу. Навіть проста подяка або малюнок від дитини може підняти настрій після важкої зміни.
17 квітня — це не лише дата в календарі. Це нагадування, що безпека країни тримається на плечах звичайних людей у незвичайній формі. Пожежники не просять нагород. Вони просто виходять на виклик — щоразу, коли лунає сирена. І саме тому 17 квітня ми схиляємо голову перед їхньою мужністю, відданістю та готовністю захищати нас навіть у найтемніші часи.
