Двадцяте жовтня — дата, коли увесь світ підіймає келих за людей у білих кітелях. Міжнародний день кухаря і кулінара об’єднує мільйони професіоналів від маленьких сімейних бістро до зіркових ресторанів, від польових кухонь військових частин до шкільних їдалень. Це свято тих, хто перетворює буряк, цибулю і шматок м’яса на справжню магію.
За даними Всесвітньої асоціації кулінарних спільнот (Worldchefs), у 2025 році до святкування долучилися кухарі понад 80 країн. В Україні цей день має особливе звучання: професія кухаря тут давно вийшла за межі ресторану — кулінари годують армію, волонтерять, відроджують автентичні рецепти, які радянська машина намагалася стерти.
У 2026 році Міжнародний день кухаря і кулінара припадає на вівторок, 20 жовтня — і це чудовий привід подякувати тим, хто щодня годує нашу країну, фронт і родини.
Звідки взялося свято: коротка історія
Свято молоде, але корені має солідні. Міжнародний день кухаря і кулінара (англійською — International Chefs Day) заснувала у 2004 році Всесвітня асоціація кулінарних спільнот — Worldchefs. Ініціатором виступив легендарний шеф із Південної Африки, лікар-почесний доктор Білл Галлахер. На той момент він уже був почесним довічним президентом організації, авторитет якого визнавав увесь кулінарний світ.
Сама ж Worldchefs — структура з вікової традицією. Її заснували ще у жовтні 1928 року в паризькій Сорбонні, а першим почесним президентом обрали Огюста Ескоф’є — того самого, кого називають “королем кухарів і кухарем королів”. Сьогодні до асоціації входять понад 100 національних об’єднань шефів з усіх континентів.
Галлахер мав сміливу мрію: щоб кухарі один день на рік виходили зі своїх задимлених кухонь і йшли до дітей — навчали їх готувати, відрізняти свіже від штучного, любити просту корисну їжу. Девіз свята так і звучить: “Готуємо дітей до здорового життя”. І, що цікаво, ця ідея не змаліла з роками — навпаки, щороку охоплює дедалі більше шкіл і громад. За даними Worldchefs, тематичні кампанії об’єднують сотні тисяч дітей.
Тема 2025 року і чого очікувати у 2026-му
Кожен рік Worldchefs разом із партнером Nestlé Professional оголошує нову тему. У 2025 році це були “Food Explorers” — Дослідники їжі. Дітлахів запрошували відкривати для себе, звідки беруться продукти, чому сезонність важлива і як приготувати щось смачне з місцевих овочів. У попередні роки фокус робили на здоровому харчуванні майбутнього, вирощуванні нових шефів і боротьбі з харчовими відходами.
Тема 2026 року традиційно оголошується ближче до літа, але вектор очевидний: сталість, локальні продукти, повага до сезону і — найголовніше — діти. Бо кухар, який не передав свого мистецтва наступним, не залишив по собі нічого, крім чеків.
Кухар чи кулінар — у чому різниця
Багато хто плутає ці поняття, та різниця тонка, але є. Розгляньмо найпоширеніші посади в українській ресторанній сфері — і одразу стане ясно, хто за що відповідає.
| Посада | Сфера відповідальності | Що готує |
|---|---|---|
| Шеф-кухар | Керує кухнею, формує меню, контролює якість, навчає бригаду | Авторські страви, складні позиції, бенкети |
| Су-шеф | Заступник шефа, тримає ритм зміни | Усе меню, доводить страви перед подачею |
| Кухар (повар) | Готує конкретний цех — гарячий, холодний, м’ясний | Перші, другі, заготовки, соуси |
| Кондитер | Окремий цех солодкого і випічки | Десерти, торти, хліб, тістечка |
| Кулінар-технолог | Розробляє рецептури, ТТК, нормує продукти | Не готує постійно — створює і прораховує |
Кулінар — поняття ширше, ніж кухар. Це і той, хто стоїть біля плити, і технолог, що розраховує калорійність шкільного обіду, і автор кулінарної книги, і блогер із мільйонною аудиторією. Кухар — це передусім рукотворна професія, щоденна робота з вогнем, ножем і часом. Тому свято і називається “днем кухаря і кулінара” — щоб охопити всіх, хто причетний до того, що ми кладемо собі в тарілку.
Українська кухня: від шпундрів до борщу під охороною ЮНЕСКО
Не вся світова кулінарія крутиться навколо паризьких бістро і токійських рамен-барів. Українська гастрономія — багатюща, складна, із сотнями регіональних відмінностей. Тетеря, верещака, саламата, гамула, шпундри, кваша — назви, які звучать майже як заклинання. А ще ж яворівський пиріг, бойківський бануш, поліський холодник, одеська скумбрія, львівські сирники з родзинками.
У липні 2022 року сталася подія, що змінила сприйняття української кухні у світі. Міжурядовий комітет ЮНЕСКО на 5-му позачерговому засіданні вніс культуру приготування українського борщу до Списку нематеріальної культурної спадщини, що потребує термінової охорони. Тодішній міністр культури Олександр Ткаченко не приховував радості, а коментар “Перемога у війні за борщ — наша” обійшов світові медіа. Україна подавала номінаційне досьє ще у березні 2021 року, та через повномасштабне вторгнення процес прискорили — і не дарма.
Серед сучасних популяризаторів української кухні особливе місце посідає шеф-кухар і ресторатор Євген Клопотенко. Переможець “Мастер Шефа”, автор реформи шкільного харчування 2019 року (понад 100 нових страв у меню за підтримки Офісу першої леді), співвласник київського ресторану “100 років тому вперед”. Саме він голосно повертає в український ужиток забуті страви — від волинської гамули до галицького яворівського пирога з гречки.
Кухарі в умовах війни: фронт за плитою
З 2022 року українські кухарі тримають не тільки ресторани — вони тримають фронт. Тисячі професіоналів готують для військових, переселенців, поранених, лікарень. Це окрема, ще не до кінця написана сторінка історії української гастрономії.
Волонтерські кухні в Києві, Львові, Дніпрі, Запоріжжі видають десятки тисяч порцій щодня. Шефи зіркових ресторанів стають поруч із бабусями з Маріуполя, місять разом тісто на вареники для бійців. Польові кухарі ЗСУ — окрема каста: вони готують у будь-яких умовах, часом під обстрілами, і саме від них залежить моральний дух підрозділу. Бо солдат, який поїв гарячого борщу зі сметаною, — це зовсім інший солдат.
Цей контекст робить День кухаря в Україні чимось значно глибшим, ніж професійне свято. Це день подяки тим, хто буквально годує країну в час, коли мирне життя стало розкішшю.
Як святкують у світі та в Україні
Традиції святкування різні, але всі обертаються навколо одного — діляться знаннями та смаком. Найпоширеніші формати, які беруть участь у глобальній кампанії Worldchefs:
- Майстер-класи для школярів — діти готують прості страви разом із шефами
- Відкриті кухні в ресторанах, де гості бачать процес зсередини
- Благодійні обіди, гроші з яких ідуть на підтримку медичних або освітніх програм
- Кулінарні конкурси серед молодих кухарів (Global Chefs Challenge, Bill Gallagher Young Chefs Forum)
- Екскурсії на ферми, у пекарні, на сироварні — щоб діти бачили, звідки береться їжа
- Соцмережні флешмоби з хештегом #InternationalChefsDay
В Україні до глобальної програми додаються свої акценти. Заклади часто роблять знижки для військових, проводять кулінарні зустрічі з ветеранами, а профільні училища відкривають двері для всіх охочих. Кулінарні школи влаштовують дні відкритих дверей, а ресторани публікують спецменю з автентичних українських страв за демократичними цінами.
Як подякувати кухареві: ідеї для звичайних людей
Не обов’язково бути ресторатором, щоб привітати знайомого кухаря. Кілька простих, але дієвих способів:
- Залиште щирий відгук на Google Maps або у соцмережах закладу, де вам сподобалося
- Подаруйте якісний ніж, точило або фартух — професіонал оцінить
- Прийдіть у його ресторан саме 20 жовтня — це найкраща матеріальна підтримка
- Запропонуйте мамі, бабусі чи дружині приготувати разом — більшість домашніх кухарів обожнюють, коли їхню працю помічають
- Зробіть донат на польову кухню для ЗСУ — на честь усіх кухарів, які годують захисників
- Поділіться у мережі рецептом сімейної страви з підписом про походження
Маленький жест на кшталт “дякую, було неймовірно смачно”, сказаний у вічі офіціантові або кухареві, який вийшов до залу, інколи коштує більше, ніж щедрі чайові. Просто тому, що людський контакт у цій професії — рідкість.
Цікаві факти про професію кухаря
Кулінарна справа — одна з найдавніших на планеті. Археологи знаходять рецепти, написані клинописом на глиняних табличках, у Стародавньому Шумері — їм понад 3700 років. У Стародавньому Єгипті фараонські повари мали окрему касту з власними привілеями.
Білий кітель кухаря з’явився не випадково. За легендою, його придумав Марі-Антуан Карем у XIX столітті — батько французької haute cuisine. Білий колір символізував чистоту, а подвійний ряд ґудзиків дозволяв перегорнути комір, якщо той забруднився, і вийти до гостей зі свіжим виглядом. Висота ковпака (toque) колись означала ранг: чим вище — тим вищий статус.
Зірки Мішлен, які сьогодні є мрією будь-якого шефа, з’явилися завдяки шинній компанії. Так-так, тій самій. Брати Мішлен у 1900 році почали видавати путівники, щоб мотивувати французів більше їздити автомобілями і, відповідно, більше зношувати шин. Ресторанний рейтинг був бонусом — а став еталоном.
Що почитати і подивитися напередодні свята
Якщо хочете глибше зануритися в тему, ось кілька орієнтирів. З українських авторів — книги Євгена Клопотенка про переосмислення національної кухні, дослідження Маріанни Душар про галицькі рецепти, праці Олени Брайченко з історії української гастрономії. З документального — серіал “Шеф за столом” на стрімінгу, де герої — реальні зірки світової кухні. З художнього — класичний “Раліф” Жана Анте, “Кухня” Метью Форта, “Ремесло” Ентоні Бурдена.
Просте споглядання того, як працюють справжні майстри, дуже швидко зцілює від ставлення до їжі як до палива. А свято 20 жовтня — чудовий привід почати дивитися на тарілку інакше. У ній — праця десятків людей, від фермера до того, хто щойно вимив сковорідку. Усі вони заслуговують на одне щире “дякую”.
Кухарі та кулінари — це ті, хто щодня перетворює необхідність їсти на привід радіти. Цьогорічне свято — нагода згадати, що за кожним смачним обідом стоїть конкретна людина з конкретною історією. І сказати їй про це вголос.
