Відмова Пентагону продавати Німеччині далекобійні ракети Tomahawk засвідчила: Вашингтон побоюється, що Москва сприйме посилення європейських можливостей як ескалацію. Це рішення стало черговим сигналом розриву трансатлантичних зв’язків.
Серед інших кроків — виведення п’яти тисяч американських військових із Німеччини, зупинка розгортання батальйону з Tomahawk, а також різке скорочення запланованого внеску бомбардувальників, винищувачів, есмінців та підводних човнів для посилення оборони НАТО. У Пентагоні пояснюють це необхідністю перебалансувати внесок Європи та США в оборону континенту. Водночас блокування продажу ракет вказує на глибшу проблему: США не лише припиняють власне розгортання систем дальнього удару в Європі, а й перешкоджають союзникам придбати їх самостійно через побоювання реакції Росії, зазначає джерело.
Історія побоювань роз’єднання
Побоювання щодо відокремлення безпеки США та Європи виникали ще наприкінці 1950-х, коли СРСР отримав можливість завдавати ударів по американській території. Новий виток стався в 1970-х після розгортання радянських ракет СС-20. У 1979 році НАТО домовилося розгорнути власні ракети дальньої дії та розпочати переговори про обмеження озброєнь. До 1987 року це призвело до укладення Договору про ракети середньої та меншої дальності, який проіснував понад 30 років. У 2019 році перша адміністрація Трампа вийшла з договору через порушення з боку Росії. Відтоді країни НАТО обговорювали необхідність розгортання нових систем дальнього удару.
Принципова різниця нинішньої ситуації
Раніше роз’єднання було наслідком дій Радянського Союзу. Сьогодні воно є результатом політики самих США. Джерело підкреслює, що Пентагон керується тривогами Москви більше, ніж вимогами стримування НАТО. П’ятдесят років тому Європа боялася відсторонення Вашингтона. Тепер це перетворюється на відкриту політику. Коли Європа намагається посилити власну оборону, зокрема купуючи американське обладнання, відповідь виявляється негативною. Це підриває саму основу оборонного союзу, де безпека вважається неподільною. У результаті Вашингтон може перестати сприймати загрозу для Варшави чи Таллінна як загрозу для США, що означає кінець інтегрованої системи стримування, яка забезпечувала мир останні 80 років.
