Зміст
Грудень в Україні має особливу атмосферу — повітря пахне морозом, у вікнах загораються перші святкові вогні, а в календарі вишиковується низка зимових свят, серед яких День святої Варвари посідає одне з найтепліших місць. Це той день, коли жінки традиційно беруться за тісто на вареники з маком, шепочуть свої найпотаємніші бажання й уважно прислухаються до прикмет, що передавалися від бабусь.
З переходом українських церков на новоюліанський календар дата свята змістилася на 13 днів раніше — і тепер багато хто плутається, коли ж саме відзначати Варварин день. Розберемо все по поличках: точну дату у 2026 році, життєвий шлях самої святої, найважливіші народні традиції, заборони та прикмети, які варто знати.
Стаття поєднує перевірені історичні факти й живі звичаї, що дійшли до нашого часу, — від випікання обрядового печива до ворожінь на «варварчиних гілочках».
Коли святкуємо День Варвари у 2026 році
За новоюліанським календарем, на який Православна церква України та Українська греко-католицька церква перейшли з 1 вересня 2023 року, День святої великомучениці Варвари відзначають 4 грудня. У 2026 році ця дата припадає на п’ятницю — день, який сам по собі вважається жіночим у народному календарі, що додає святу особливої тональності.
Раніше, за старим юліанським календарем, Варвару вшановували 17 грудня. Дехто з вірян, які дотримуються старого стилю, продовжує святкувати саме в цей день — і це нормальна практика, особливо у сільських громадах західних та центральних областей. Католицька церква, до речі, відзначає пам’ять святої 4 грудня історично — задовго до календарних реформ в Україні.
| Календар | Дата у 2026 році | День тижня |
|---|---|---|
| Новоюліанський (ПЦУ, УГКЦ) | 4 грудня | п’ятниця |
| Старий юліанський стиль | 17 грудня | четвер |
| Католицький календар | 4 грудня | п’ятниця |
Джерела: офіційний календар ПЦУ, Вікіпедія.
Хто така свята Варвара: історія мучениці
Точних історичних відомостей про життя Варвари немає — її житіє реконструюють за агіографічними текстами IX–XIII століть, зокрема грецькими переказами Симеона Метафраста та «Золотою легендою» Якова Ворагінського. Більшість дослідників сходяться на тому, що Варвара жила у III–IV столітті у місті Іліополі (територія сучасної Сирії або Лівану) у знатній язичницькій родині.
Її батько Діоскор — багатий аристократ часів імператора Максиміна (305–311 рр.) — рано втратив дружину й буквально жив доньками. Бажаючи вберегти красуню Варвару від сторонніх очей і впливу християн, він збудував для неї спеціальну вежу, звідки дівчина могла виходити тільки з його дозволу. Саме ця історія стала прообразом казки про Рапунцель — мало хто знає, що знайома з дитинства казочка коріннями сягає християнської агіографії.
Спостерігаючи світ із вікна вежі, Варвара дійшла висновку про існування єдиного Творця. Коли батько на якийсь час дозволив їй виходити надвір, дівчина познайомилася з місцевими християнками й таємно прийняла хрещення. Дізнавшись про це, Діоскор прийшов у лють, мучив доньку й, за переданням, сам відрубав їй голову мечем 306 року нашої ери. За одну легендарну деталь зачіпається серце: майже одразу після страти батька буцімто вбило блискавкою — тож саме тому Варвару вважають заступницею від раптової смерті без сповіді та причастя.
Мощі святої Варвари у Києві
Україна має до цієї святої цілком конкретний, географічний стосунок. У VI столітті мощі Варвари перенесли з Іліополя до Константинополя, а у 1108 році частина їх потрапила до Києва — їх привезла з собою княжна Варвара, донька візантійського імператора Олексія Комніна, яка вийшла заміж за київського князя Святополка-Михайла Ізяславича.
Спершу святиня зберігалася у Михайлівському Золотоверхому монастирі, а після його руйнування мощі перенесли до Володимирського собору, де вони перебувають і донині. Для багатьох українців це не просто історична деталь, а реальна можливість прийти й помолитися біля справжніх мощей святої — одне з найдавніших християнських паломницьких місць у столиці.
Свята Варвара вважається покровителькою жінок, шахтарів, гірників, артилеристів, моряків і ракетних військ, а також захисницею від раптової смерті, грому й вибухів — недарма саме її ікону часто беруть із собою українські військові.
Народні традиції Варвариного дня
З Варвариного дня в Україні стартує особливий зимовий цикл, який у народі називають «Варвари, Сави, Миколая» — три свята одне за одним, що передують Різдвяному посту. У сільській традиції з цього часу вже не можна було копати землю «аж до самої весни», адже земля вважалася такою, що відпочиває.
Цього дня жінки традиційно випікали обрядове печиво у формі стрічок і косичок — «варварчине печиво», а також готували вареники з маком або галушки. Мак тут не випадковий: він символізував родючість, добробут і силу роду. Господині збиралися разом, ділилися новинами, тихо рукодільничали — але тільки легке вишивання, без важкої роботи.
Особливе місце займало й ворожіння. Незаміжні дівчата зрізали у саду гілочки вишні та ставили їх у воду — якщо до Різдва або Нового року гілочка розквітне, бути цього року весіллю. А якщо засохне — доведеться почекати. Ці так звані «варварчині гілочки» стали справжнім ритуальним символом, що дожив у багатьох родинах до наших днів.
Що не можна робити 4 грудня
Народні заборони на Варвару — окрема історія, у яку вірили цілком серйозно. Перелік речей, які цього дня краще відкласти:
- Прясти, ткати, плести й займатися важким рукоділлям — вважається, що так можна «зашити» собі долю
- Сваритися з рідними, особливо чоловікам — піднімати голос на дружину: за прикметою, «скрутить спину та заболять суглоби»
- Давати продукти в борг, насамперед сіль, — до сімейних сварок і втрати достатку
- Копати землю, навіть якщо погода тепла
- Фарбувати щось — від стін і парканів до волосся й губ
- Виходити з дому без потреби ввечері та довго гуляти в гостях
- Лінуватися та довго спати — день вважається таким, що задає тон усій зимі
Ці заборони сформувалися не на порожньому місці — у них зашита логіка зимового землеробського циклу, коли важка робота справді шкодила здоров’ю, а сімейні чвари в темну пору року перетворювалися на затяжні конфлікти. Сьогодні їх можна сприймати радше як символічну паузу: день, коли варто пригальмувати, не починати нових великих справ і провести час із родиною.
Прикмети на Варварин день
Зимова Варвара — це передусім прогностичний день. Українські хлібороби століттями придивлялися до погоди 4 грудня, бо за нею судили про всю прийдешню зиму й навіть про літо. Найвідоміше прислів’я звучить лаконічно й точно: «Тріщить Варюха — бережи ніс та вухо».
| Прикмета | Що віщує |
|---|---|
| Іній на деревах | Гарний врожай фруктів наступного року |
| Сильний мороз | Спекотне літо попереду |
| Багато снігу | Сніжна морозна зима |
| Ясне сонячне небо | Багатий урожай зернових |
| Горобці голосно цвірінчать | Зима буде теплою |
| Червоний захід сонця | Чекати завірюхи й хуртовини |
Джерело: етнографічні записи РБК-Україна.
Ці прикмети — не просто фольклорна забавка. Багато з них мають реальне метеорологічне підґрунтя: іній свідчить про високу вологість і відсутність різких морозів, а поведінка горобців — індикатор атмосферного тиску. Тож наші пращури, не маючи прогнозів від синоптиків, читали природу не гірше за сучасні станції.
День ангела та іменини 4 грудня
За церковним календарем 4 грудня іменини відзначають кілька імен одночасно. Це Варвара, Юліана, Уляна, Юлія, а також у деяких джерелах згадуються Катерина, Ада, Аріадна. З чоловічих імен — Олександр, Іван, Микола, Василь, Дмитро, Геннадій, Олексій, Ян.
Для жінок із цими іменами день стає особливим — у церкві замовляють молебень, отримують привітання від рідних і часто беруть на роботі вихідний, щоб провести час із сім’єю. Подарунки традиційно обирають теплі та символічні: ікону святої Варвари, прикраси з її образом, книги про житія святих або просто домашню випічку у формі тих самих варварчиних косичок.
Як святкують Варвару сьогодні
Сучасний День святої Варвари — це поєднання церковної традиції та живого побутового свята. Зранку віряни йдуть на літургію (особливо до Володимирського собору в Києві, де зберігаються мощі), запалюють свічки за здоров’я жінок і дітей, замовляють подячні молебні. Жінки традиційно моляться про щасливе заміжжя, легкі пологи й захист від хвороб.
У шахтарських регіонах — Донеччині, Луганщині, Львівщині — це професійне свято з особливим розмахом: до 2014 року в багатьох містах проводили урочисті заходи, концерти й нагородження ветеранів галузі. Українські військові, особливо артилеристи й ракетники, традиційно вшановують Варвару як свою небесну покровительку — її ікони можна побачити в багатьох частинах ЗСУ.
Якщо хочете відзначити свято по-родинному — спекіть разом із дітьми варварчине печиво у формі стрічок, зріжте вишневу гілочку для ворожіння на Різдво, зателефонуйте мамі чи бабусі. Це маленькі ритуали, які зшивають покоління тонкою, але міцною ниткою спадковості.
Варвара відкриває грудневу трійцю свят — за нею йдуть Сава (5 грудня) та Миколай (6 грудня), той самий, що приносить дітям перші зимові подарунки. Тож у певному сенсі саме з Варвариного дня в Україні починаються справжні зимові свята — з морозом за вікном, теплом у домі та солодким передчуттям Різдва.
