Маланка, відома також як Щедрий вечір або Щедра кутя, припадає на 31 грудня за новоюліанським календарем, який Православна церква України та Українська греко-католицька церква використовують з вересня 2023 року. Цей вечір завершує старий рік і відкриває новорічний цикл, поєднуючи дохристиянські обряди родючості з церковним вшануванням преподобної Меланії.
За старим юліанським стилем, якого досі дотримуються в окремих селах та родинах, Маланку святкували 13 січня — напередодні Старого Нового року. Після календарної реформи дата змістилася на 13 днів раніше, але суть обряду залишилася тією самою: через пісні, переодягання та щедрий стіл люди звертаються до сил природи та предків по достаток, здоров’я й гармонію в новому циклі.
Свято живе не лише в календарі. Воно пульсує в гуртах маланкарів, які з’являються на порозі з дзвіночками та козою, в ароматі щедрої куті з м’ясом, у сміху та жартах, що розганяють зимову темряву. У 2023 році традиції Щедрого вечора внесли до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України, підкреслюючи їхню роль у формуванні української ідентичності.
Походження та історичний шлях Маланки
Коріння Маланки сягає глибин слов’янського язичництва. Етнографи пов’язують обряд із культом родючості та вшануванням предків. У давніх уявленнях зимовий період — час, коли світи людей і духів стають ближчими. Переодягання в тварин і міфічних істот дозволяло «стати іншим», відлякати нечисть і магічно вплинути на майбутній урожай.
Народна міфологія зберігає сюжет про доньку Лади — чарівну Маланку, яку викрав змій. Її визволяє богатир Безпальчик-Васильчик, що асоціюється з Місяцем або Велесом. Деякі дослідники вбачають у парі Маланка–Василь відгомін богині Макоші та Велеса — покровителів родючості та достатку. Коли християнство прийшло на ці землі, день преподобної Меланії (31 грудня за новим стилем) природно ліг на давній обряд. Назва «Маланка» закріпилася саме завдяки цьому збігу.
З часом магічні функції частково поступилися веселому карнавалу. Проте в селах Галичини, Буковини та Поділля обряд зберіг автентичну глибину: тут досі водять козу, орють подвір’я дерев’яними чепігами та співають щедрівки, що просять у господарів «щедрого року» — повні засіки, здорове потомство худоби й мир у родині.
Календарна реформа: як змінилася дата
До вересня 2023 року більшість українців пов’язували Маланку зі Старим Новим роком — 13–14 січня. Перехід Православної церкви України на новоюліанський календар зсунув нерухомі свята на 13 днів назад. Тепер 31 грудня офіційно вшановують преподобну Меланію, а 1 січня — Василія Великого. Багато родин і громад одразу прийняли нову дату, бо вона збіглася зі світським Новим роком і зробила святковий цикл логічнішим.
Водночас частина сіл, особливо на Буковині, Поділлі та в західних регіонах, продовжує триматися старого стилю. Там Маланка все ще припадає на 13 січня, а посівання — на 14-те. Такий дуалізм не викликає конфліктів: люди просто обирають зручніший для себе варіант або святкують двічі. У містах переважає нова дата, а автентичні фестивалі часто організовують саме тоді, коли зручно для туристів і учасників.
| Календар | Дата Маланки (Щедрий вечір) | Дата Василія / посівання | Хто дотримується |
| Юліанський (старий) | 13 січня (вечір) | 14 січня | Окремі села, традиціоналісти |
| Новоюліанський (новий) | 31 грудня (вечір) | 1 січня | Більшість українців після 2023 року |
Обряди та ритуали: як виглядає справжня Маланка
Підготовка починається задовго до вечора. Господині варять щедру кутю — пшеницю або ячмінь з медом, маком, горіхами та обов’язково м’ясними добавками: ковбасою, салом, кров’янкою. На відміну від пісної різдвяної куті, щедра має бути «з скором», бо свиня символізує плодючість і достаток. Стіл накривають на покуті, а в деяких регіонах випікають спеціальні хліби — «Маланку» та «Василя».
Після заходу сонця вулицями рухаються гурти маланкарів. Зазвичай це парубки, хоча в сучасних версіях долучаються й дівчата. Головні персонажі — Маланка (часто хлопець у жіночому вбранні або з спеціальною маскою) та Василь. До них приєднуються коза (хлопець у вивернутому кожусі з дерев’яною головою), ведмідь, кінь, циган, лікар, смерть, а останнім часом — воїни чи навіть сучасні герої. Маски робили з липової кори, обличчя мазали сажею — усе для того, щоб стати «не собою» і впустити в дім сили предків.
Гурт заходить у хату, співає щедрівки, показує короткі сценки, змушує козу «танцювати» та жартує з господарями. На завершення просять гостинців або грошей. Найкращі господарі частують щедро — звідси й назва «Щедрий вечір». У Буковині такі походи перетворюються на масштабні карнавальні процесії з оркестрами та гігантськими платформами; свято там називають «переберією» і закінчують купанням у річці для очищення.
Маланка — це не просто розвага. Це давній механізм, за допомогою якого громада магічно «перезавантажувала» рік, проганяла біду та запрошувала достаток у кожен дім.
Приклади щедрівок, які досі співають
- «Щедрик-щедрик, щедрівочка, прилетіла ластівочка, сіла собі на віконечко, заспівала пісеньочку…»
- «Ой сивая та і зозулечка, щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям на здоров’я!»
- «На щастя, на здоров’я, на нове літо! Роди, Боже, жито й пшеницю, всяку пашницю…»
Регіональні відмінності: від Буковини до Поділля
На Буковині Маланка — це справжній вуличний фестиваль. Села готуються місяцями: шиють яскраві костюми, будують рухомі платформи з казковими сюжетами. У Вашківцях чи Красноїльську процесія може тривати кілька годин і збирати сотні учасників. Закінчується все часто масовим купанням — символічним очищенням перед новим роком.
На Поділлі сильніший аграрний акцент. Маланкарів супроводжує плуг або чепіги. Вони символічно орють подвір’я господарів і сіють зерно просто на сніг, бажаючи «щедрого поля». У Вінниччині обов’язковою стравою стає кров’янка, яку тут називають «маланкою».
У Галичині іноді Щедрий вечір пов’язують із періодом перед Водохрещем, а в деяких селах Тернопільщини (наприклад, Горошова) обряд досі називають «Маланією» і проводять з особливою урочистістю. Полтавщина та центральні регіони зберегли більше сімейних варіантів: менші гурти, менше масок, більше щедрівок і спільного застілля.
Щедра кутя та святковий стіл
Центр трапези — кутя. Пшеницю варять до м’якості, додають мак (розтертий з медом), горіхи, родзинки, а потім — смажене м’ясо, ковбасу чи сало. Деякі господині кладуть дванадцять видів продуктів, символізуючи повноту року. Свинина тут не випадкова: у народній символіці свиня — тварина плодюча, а сало та ковбаса «закріплюють» достаток, щоб він «не втік».
На стіл ставлять також вареники з сиром чи капустою, пироги, книші з гречаною кашею, холодець. Усе має бути щедрим — щоб рік відповідав тим самим. Після вечері молодь вирушає маланкувати, а господарі залишають трохи куті на покуті для предків.
Як святкувати Маланку сьогодні: поради для початківців і просунутих
Міським жителям не обов’язково мати село під боком. Почніть з малого: разом із родиною або друзями зваріть щедру кутю, вивчіть одну-дві щедрівки й заспівайте їх сусідам чи родичам по телефону. Додайте елементи переодягання — навіть прості маски з паперу чи шарфи перетворять вечір на гру.
Для просунутих ентузіастів є ширше поле. Організуйте невеликий гурт маланкарів у своєму районі чи селі. Зробіть автентичні маски з кори або тканини, вивчіть місцеві варіанти щедрівок. У Буковині та на Поділлі щороку проводять фестивалі — туди можна приїхати як учасник або гість. Якщо хочете максимальної автентичності, шукайте села, де досі дотримуються старого стилю (13 січня).
- Підготуйте кутю заздалегідь — пшеницю замочіть на ніч.
- Зберіть 4–6 друзів і розподіліть ролі (Маланка, Василь, коза, ведмідь).
- Підготуйте прості подарунки господарям — солодощі, горіхи, невеликі сувеніри.
- Після обходу обов’язково зігрійтеся гарячим чаєм або узваром.
Сучасні Маланки часто додають гумору: з’являються персонажі з смартфонами чи навіть воїни ЗСУ. Це не спотворює традицію — вона завжди була живою і реагувала на час.
Маланка в сучасній культурі та збереження спадщини
Після внесення до національного переліку нематеріальної спадщини у грудні 2023 року інтерес до обряду зріс. У Києві, Львові, Чернівцях та інших містах з’являються фестивалі «Київська Маланка», буковинські «переберії» та реконструкції. Молодь знімає відео, вчить щедрівки й передає їх далі — так традиція не просто зберігається, а еволюціонує.
У часи випробувань Маланка набуває особливого значення. Вона нагадує: навіть у найтемнішу пору року можна сміятися, співати й вірити в щедрість світу. Обряд вчить спільності — коли гурт заходить у хату, ділить радість і отримує гостинність у відповідь. Це і є той самий «щедрий вечір», який наші предки передавали століттями.
Хто хоче глибше зануритися, може почати з етнографічних записів XIX–XX століть або відвідати автентичні села Буковини та Поділля. Там Маланка досі вирує повною силою — з дзвоном дзвіночків, сміхом кози та надією на новий, щедрий рік.
