Лише 15 хвилин прогулянки на свіжому повітрі раз на тиждень можуть помітно покращити емоційний стан. Головне — не просто йти, а помічати навколишній світ.
До такого висновку дійшли вчені з Каліфорнійського університету. Результати їхньої роботи опубліковано в журналі Emotion. В експерименті взяли участь 60 осіб віком від 60 до 90 років.
Як проходив експеримент
Одну групу попросили раз на тиждень здійснювати 15-хвилинні прогулянки у звичному темпі. Іншій групі дали додаткове завдання: під час ходи шукати те, що викликає позитивні емоції. Красиві краєвиди, незвичайні деталі природи, гру світла.
Під час кожної прогулянки учасники робили селфі до, під час і після неї. Загалом дослідники проаналізували 1184 фотографії.
Вже через 8 тижнів люди з другої групи почали інтуїтивно фотографуватися інакше. На знімках вони займали меншу частину кадру. Більше простору залишали навколишньому пейзажу. Посмішки стали більш вираженими.
Автори пояснили цей ефект зміною сприйняття власного «я». Коли людина зосереджується на світі навколо, особисті переживання перестають здаватися центром усього. Психологи називають такий стан ефектом «малого я». Це не зниження самооцінки, а гармонійніше відчуття себе як частини великого світу.
Що змінилось у відчуттях
Окрім змін на фото, учасники, які практикували прогулянки з почуттям благоговіння, повідомляли про зниження рівня стресу. Вони частіше відчували вдячність, співчуття та захоплення.
Дослідники підкреслюють: прогулянки не стали універсальним засобом для поліпшення психічного здоров’я. Рівень тривожності, депресії та загальної задоволеності життям істотно не змінився.
Вчені також зазначають обмеження роботи. Дослідження було невеликим. У ньому брали участь переважно здорові люди похилого віку. Тому результати не можна автоматично поширювати на всі вікові групи.
Для досягнення ефекту зовсім не обов’язково вирушати в гори чи національний парк. Відчути захоплення можна під час звичайної прогулянки знайомим районом. Достатньо звернути увагу на листя після дощу, незвичайний захід сонця, птахів або гру сонячного світла. Саме спрямування уваги, а не місце, виявилося ключовим фактором.
